Секторна структура ВВП. методика аналізу структури ВВП на основі міжгалузевого балансу

Відтворювальна структура характеризує співвідношення окре­мих компонентів валового випуску за вартістю (фондів заміщення, споживання й нагромадження) та за матеріально-речовим складом (засобами виробництва та предметами споживання).

До фонду заміщення у відтворювальний структурі входять вартість матеріальних витрат і амортизація. Фонд споживання охоплює споживчі витрати населення та інших суб’єктів ринку. Кінцеві споживчі витрати та їхню структуру детальніше розглянуто далі.

Нагромадження розрізняють як валове та чисте. Валове нагромадження охоплює чисте нагромадження й амортизацію, тоб­то частину фонду заміщення. Чисте нагромадження є аналогом чистих інвестицій у СНР, а валове — валових інвестицій.

Основним регулювальним параметром розвитку економіки є нор­ма нагромадження:

або

де п — норма нагромадження;

ЧН _n — чисте нагромадження;

ВН — валове нагромадження.

Оптимальна норма нагромадження має верхню та нижню межі. На практиці аналіз співвідношення між споживанням і нагромад­женням здійснюють, ураховуючи вплив на них низки факторів.

Перш за все — це ефективність нагромадження, тобто віддача з кожної гривні чистого нагромадження у вигляді приросту націо­нального доходу або ВВП:

або

де Е_н — ефективність нагромадження.

Ефективність нагромадження аналогічна показникові капіталовіддачі. Чим вища ефективність нагромадження, тим менша потреба в зростанні фонду нагромадження для створення одиниці приросту національного доходу або ВВП. Потреба в нагромад­женні залежить також від рівня фондовіддачі. На норму нагромад­ження впливає амортизація. Суттєво впливають на потребу в
нагромадженні структурні зрушення в економіці, під час яких норма нагромадження підвищується.

За матеріально-речовим складом у структурі економіки розріз­няють засоби виробництва та предмети споживання.

Засоби виробництва — найважливіші в структурі економіки. Аналіз ринку засобів виробництва здійснюється за показниками динаміки обсягів їхнього виробництва у вартісному й натуральному виразі.

Споживчі товари (товари для населення) аналізуються за ок­ремими групами: продовольчі, легкої промисловості, культурно-побутового призначення, складна техніка, будівельні матеріали, автомобілі та інші транспортні засоби тощо. Аналіз здійснюється за кількісними та якісними характеристиками, формами власності.

Аналіз галузевої структури економіки дає змогу визначити переважний тип розвитку (промисловий, аграрно-промисловий, аграрний), а також виявити основні фактори економічного зростання, екстенсивний чи інтенсивний розвиток.

Регіональна структура економіки завжди багатогалузева. Її аналіз охоплює визначення виробничої спеціалізації регіону. Галузі спеціалізації характеризуються такими коефіцієнтами: спеціалізації, локалізації, міжрегіональної товарності, рівня споживання на душу населення;

Аналіз структури ВВП здійснюють за такими видами:

· секторна структура;

· структура ВВП на стадії виробництва;

· структура ВВП на стадії кінцевого використання або за сукупними витратами;

· структура ВВП за доходами;

У національних рахунках, рекомендованих ООН у 1993 році, розрізняють такі сектори економіки:

1. Сектор нефінансових корпорацій (НФК), що охоплює підприємства всіх форм власності, які виробляють товари й нефінансові послуги та забезпечують свою діяльність як за рахунок власних коштів, кредитів на фінансовому ринку, так і за рахунок державного бюджету.

2. Сектор фінансових корпорацій (ФК), що охоплює корпораційні організації, які займаються фінансово-посередницькою діяль­ністю (банки, страхові організації, довірчі товариства, недержавні пенсійні фонди тощо).

3. Сектор загальнодержавного управління (ЗДУ), що охоплює органи державного управління місцевого, регіонального, централь­ного рівнів, які здійснюють законодавчу та виконавчу владу, збирають податки й фінансують державні витрати.

4. Сектор домашніх господарств (ДГ), що охоплює окремих фізичних осіб, сім’ї, які є споживачами товарів і послуг.

5. Сектор некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства (НКО), охоплює організації, які створено домашніми господарствами (політичні партії, церква, професійні спілки) за рахунок власних внесків для забезпечення своїх політич­них, релігійних, професійних інтересів.

6. Сектор зарубіжжя (З) охоплює суб’єктів господарювання, які розташовані за кордоном, але здійснюють економічні операції з резидентами даної країни.

Для кожного сектора окремо аналізують: виробництво ВВП; кінцеве використання ВВП; ВВП за доходами.

Виробництво ВВП за секторами розраховується як різниця між валовим випуском і проміжним споживанням секторів. Визначається вартісний обсяг ВВП за секторами, а також частка ВВП і проміж­ного споживання у валовому випуску (у межах секторів економіки).

Кінцеве використання ВВП складається з кінцевих споживчих витрат, валового нагромадження та чистого експорту.

До кінцевих споживчих витрат (С) належать споживчі витрати секторів домашніх господарств (С_ДГ), загальнодержавного управління (С_ЗДУ) та некомерційних організацій (С_НКО):

Значне споживання секторів ЗДУ і НКО в кінцевих споживчих витратах і ВВП зумовлює зростання бюджетного дефіциту, грошово-кредитну емісію, провокує гіперінфляцію, зменшує споживання домашніх господарств, призводить до зростання ценралізації економіки. Сумарні витрати секторів загальнодержавного управління й некомерційних організацій називають невиробничими витратами [22].

У процесі аналізу визначається індекс централізації економіки (k _ц.ек.), який характеризує співвідношення індексів реальних кінцевих невиробничих витрат секторів ЗДУ і НКО (k _{ЗДУ (р)} + k _{НКО (р)}) та індекса реальних кінцевих споживчих витрат сектора ДГ (k _ДГ(р)):

Індекси реальних кінцевих споживчих витрат секторів ЗДУ, НКО і ДГ розраховується за формулами:

де k _{ЗДУ (н)}, k _{НКО (н)}, k _{ДГ (н)} — індекси номінальних кінцевих споживчих витрат відповідних секторів.

Аналіз охоплює зіставлення динаміки реального ВВП з темпа­ми зміни кінцевих споживчих витрат сектора ЗДУ, а також із темпами інфляції. Рівень державного споживання визначає зв’я­зок між темпами економічного зростання й інфляції.

Валове нагромадження для всієї економіки (ВН) — це сума валового нагромадження основного капіталу (ВН_ОК); зміни запасів матеріальних обігових коштів (З_ОБ), сальдо придбання цінностей лише для сектора домашніх господарств (Ц_ДГ):

.

Валове нагромадження основного капіталу (ВН_ОК) складається з валового нагромадження основного капіталу всіх секторів економіки, крім зарубіжжя:

.

Запаси матеріальних обігових коштів розраховуються для всіх секторів, крім фінансових корпорацій і зарубіжжя:

.

Чистий експорт (NX) визначається як різниця між експортом (X) та імпортом (M) і стосується тільки сектору зарубіжжя:

Отже, ВВП за кінцевим використанням (ВВП_(к.в.)) за секторами дорівнює:

.

ВВП за доходами (ВВП_(д.)) є підсумком усіх первинних доходів за секторами економіки (ПD):

До первинних доходів секторів економіки належать: оплата праці, зокрема заробітна плата й відрахування на соціальне страхування; чисті податки; валовий прибуток; змішаний дохід.

У процесі аналізу визначаються: структура ВВП за доходами у вартісному вираженні, питома вага кожного компонента первинних доходів у загальному підсумку і в межах секторів.

Міжгалузевий баланс складається з чотирьох квадрантів. Пер­ший квадрант — це квадратна матриця міжгалузевих потоків, кожний елемент якої () характеризує, скільки продукції, вироб­леної в галузі і, використовується як проміжна продукція в галузі j. Сума всіх проміжних продуктів кожної галузі дорівнює обсягові проміжної продукції в економіці загалом. Дані I-го квадранта міжгалузевого балансу містять цінну аналітичну інформацію про важливість певної галузі. Якщо продукція галузі і часто використовується для виробничого споживання іншими галузями (тобто рядок і є заповненим), то спад або піднесення в цій галузі будуть суттєво впливати на динаміку виробництв у інших галузях. Значне скорочення виробництва в такій галузі здатне зумовити кризові явища в економіці. Такими галузями є, у першу чергу, усі базові галузі промисловості — електроенергетика, паливно-енергетичний комплекс, машинобудування тощо. Якщо ж виробниче споживання продукції певної галузі незначне, то зміни в динаміці її розвитку не вплинуть суттєво на загальноекономічну динаміку.

Другий квадрант характеризує структуру кінцевої продукції (яка є валовим внутрішнім продуктом) за її використанням або структуру ВВП за елементами сукупних витрат, про які відомо з макроекономіки. Кожний рядок ІІ квадранта міжгалузевого балан­су дає змогу проаналізувати компоненти кінцевого використання продукції певної галузі, а разом із даними І квадранта — визначити валовий випуск галузі (ВВ):

або всієї економіки:

де ВВП — кінцева продукція;

— проміжна продукція (виробниче використання).

Тому виробництво ВВП можна описати такою формулою:

.

Найпоширенішим є аналіз структури ВВП за кінцевим використанням, тобто за сукупними витратами. Така структура описується формулою:

де С — споживчі витрати;

І _g — валові інвестиції;

G — державні закупівлі товарів і послуг.

Споживчі витрати (С) — це витрати домашніх господарств на споживчі товари й послуги. У розвинутих країнах частка споживання домашніх господарств у ВВП найвища порівняно з іншими компонентами сукупних витрат (більше половини сукупного попиту). У кейнсіанській теорії відводиться важлива роль споживанню домашніх господарств у забезпеченні виходу економіки з кризи.

Валові інвестиції (І _g) включають чисті інвестиції (І _n) та амортизацію (А):

.

Співвідношення між валовими інвестиціями й амортизацією є індикатором стану економіки. Можливі три варіанти такого співвідношення.

1. І _g > А, І _п > 0. Це ознака зростаючої економіки, коли відбувається розширене відтворення, джерелом якого є чисті інвестиції.

2. І _g = А, І _п = 0. Таке співвідношення характеризує статичну економіку, коли виробляється саме стільки капіталу, скільки необхідно для його заміщення. Чистих інвестицій немає, відтворення просте. Якщо за таких умов не буде вжито відповідних макроекономічних заходів, то економіка від стану застою може вступити в кризу.

3. І _g < А, І _п < 0. Це співвідношення характеризує дуже несприятливу ситуацію стагнації економіки, коли відбувається деінвестування, тобто абсолютне скорочення інвестицій. У такі періоди скорочуються виробництво та зайнятість, виробничі потужності не вико­ристовуються повністю. Результат цього — відсутність стимулів до заміщення зношеного капіталу і тим більше — до його розширення. Амортизація починає перевищувати валові інвестиції.

Валові інвестиції відповідають категорії валового нагромад­ження в СНР. Воно охоплює валове нагромадження основного капіталу (суттєво розширено в новій СНР 1993 року), зміну запасів матеріальних оборотних коштів і сальдо придбання матеріаль­них цінностей (раніше придбання матеріальних цінностей ураховувалося в складі кінцевого споживання). З 1993 р. — це нова категорія в СНР. До цінностей належать предмети, вартість яких зростає з часом (це коштовні метали й каміння, антикваріат, колекції, ювелірні вироби). На валові інвестиції в розвинутих країнах припадає приблизно 15—20 % ВВП.

Державні закупівлі стимулюють сукупний попит і тому здатні позитивно впливати на макроекономічну динаміку.

Третій квадрант міжгалузевого балансу характеризує структуру ВВП за доходами — структуру валової доданої вартості:

де W — заробітна плата разом із відрахуваннями на соціальне страхування;

A — амортизація;

D_c — прибуток підприємств;

D_p — змішаний дохід (некорпоративний прибуток);

T — чисті податки (податки мінус субсидії).

Отже, ВВП за доходами є сукупністю первинних (факторних) доходів у економіці.

Найважливішим компонентом первинних доходів є оплата праці, на яку припадає приблизно 65—73 % у розвинутих країнах. На прибуток підприємств припадає майже 11 %, а змішаний дохід займає приблизно 7 % первинних доходів.

Підсумком кожного стовпця І та ІІІ квадрантів балансу є валовий випуск галузі (ВВ _j). Отже, І квадрант одночасно характеризує проміжний продукт і поточні матеріальні витрати. У стовпцях валовий випуск галузі розподіляється на поточні матеріальні витрати та витрати факторів виробництва (факторні доходи).

Четвертий квадрант міжгалузевого балансу підтверджує тотож­ність між змістом ІІ і ІІІ квадрантів: кінцевий продукт суспіль­ства (КП) дорівнює валовій доданій вартості (ВДВ), тобто:

Дата добавления: 2014-11-08