Передмова. Список использованных источников Гитлевич А. Д. , этингоф Л. А

Список использованных источников

1. Гитлевич А.Д., Этингоф Л.А. Механизация и автоматизация сварочного производства. М.: Машиностроение, 1972, 280 с.
2. Дударь Л.А., Китаев Ф.И., Рудман М.Д. Сборочно-сварочные работы в производстве, летательных аппаратов. Учебное пособие.- Куйбышев: КуАИ, 1983. – 96 с.
3. Основные способы сварки и их применение при изготовлении узлов летательных аппаратов и их двигателей / С.Ф. Демичев, А.В. Рясный, А.Л. Усольцев – Самара, издат. СГАУ, 2007.-76с.
4. Петрунин И.Е. Физико-химические процессы при пайке. М.: Высшая школа, 1972.-280 с.: ил.

1. Справочник по пайке / Под ред. И.Е. Петрунина. 3-е изд., перераб. и доп. М.: Машиностроение, 2003.- 480 с.: ил.

1. Сварка. Резка. Контроль: Справочник. В 2-х томах / Под общ. ред. Н.П. Алешина, Г.Г. Чернышова. – М.: Машиностроение, 2004. Т.1 / Н.П. Алешин, Г.Г. Чернышов, Э.А. Гладков и др. – 624 с.: ил.

1. Сборочные, монтажные и испытательные процессы в производстве летательных аппаратов. Учебник для вузов / В.А.Барвинок, В.И.Богданович, П.А. Бордаков, Б.П.Пешков, И.Н. Желтов, И.А.Докукина. Под ред. проф. Барвинка В.А. – М. Машиностроение, 1996. – 576 с.
2. Технологические основы сварки и пайки в авиастроении: Учебник для студентов вузов/В.А. Фролов, В.В. Пешков, В.А. Саликов и др.; Под общ. ред. В.А. Фролова – 2-е изд.-М.: Интермет, Инжиниринг, 2004.-576 с.: ил.

1. Технология электрической сварки металлов и сплавов. Под. Ред. Б.Е. Патона. М.: Машиностроение, 1974.-768 с.
2. Фетисов Г.П.Сварка и пайка в авиационной промышленности. Учеб. пособие для авиац. вузов.- М.: Машиностроение, 1983. – 216 с.
3. Сварочные процессы в электронном машиностроении: Учебное пособие/ Б.Н.Бадьянов, В.А.Давыдов, С.Г.Паршин. - Ульяновск, УлГТУ, 2007.-268 с.
4. Производство сварных конструкций: учебное пособие /Б.Г. Маслов, А.П. Выборнов. – М.: Издательский центр «Академия», 2007. – 256 с.

Згідно третьої статті Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні визнається людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Зазначені базові положення Конституції в повній мірі узгоджуються з Загальною декларацією прав людини, прийнятою Генеральною асамблеєю Організації Об’єднаних Націй в Парижі у 1948 р. В ній проголошено, що кожна людина має право на життя, свободу, особисту недоторканість, захист своїх моральних і матеріальних інтересів. Як зазначено в декларації, вільний і повний розвиток особистості можливий тільки в тому випадку, коли вона сумлінно виконує свої обов’язки перед суспільством.

Українському народу надано право на володіння землею, яка є основним національним багатством, її надрами, атмосферним повітрям, водними та іншими природними ресурсами, які знаходяться в межах території України. Але цьому праву кореспондує обов’язок не заподіювати шкоди людині, природі і всьому суспільству. Мабуть не є виправданим, що перелік обов’язків громадянина України значно менший за його права. Втім він стосується, перш за все, життєзабезпечуючих чинників, таких як захист Вітчизни, забезпечення незалежності та територіальної цілісності, запобігання зазіханню на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Реалізація конституційних прав і виконання громадянами обов’язків можуть бути здійснені за наявності політичної та соціальної стабільності, стійкого економічного розвитку. На шляху до їх суттєвого наповнення, на жаль, виникають широкомасштабні природні та техногенні катаклізми, які завдають величезних, часто і невідшкодовних втрат і збитків, відволікають на ліквідацію їх наслідків значні людські та матеріальні ресурси, призводять до психологічних травм та соціального напруження в суспільстві.

Надзвичайні ситуації у вигляді стихійних лих, катастроф, аварій тощо, породжуються природними, антропогенними та техногенними факторами.

Це проблема світового масштабу. Вона викликана, перш за все, протиріччями у взаємодії людини з навколишнім середовищем, а також особливостями господарської та виробничої діяльності. Значна кількість природних і техногенних процесів не є стихійними лихами до того часу, поки вони не є загрозою для здоров’я і життя людини, її діяльності. В силу ряду демографічних змін і спрямованості науково-технічної політики людство само йде назустріч різним небезпекам і само є потенційним джерелом не тільки виробничих аварій та катастроф, а й нерідко своєю діяльністю провокує стихійні природні і техногенні явища. Так, за статистикою, близько 80 відсотків випадків виникнення таких подій пов’язане з діяльністю людини.

Специфіка службової діяльності персоналу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи містить у собі постійний підвищений фактор ризику, напружене виконання завдань в умовах недостатньої, невизначеної інформації, дефіциту часу та високої відповідальності за результати праці. Персонал МНС України в багатьох випадках залишається останньою надією для постраждалого населення на можливість залишитися живим та отримати дійову допомогу.

Так, лише протягом 2005 року в Україні виникло 368 надзвичайних ситуацій, внаслідок яких загинуло 456 (з них 64 дитини) та постраждало 1580 осіб (з них 779 дітей). Порівняно з 2004 роком кількість надзвичайних ситуацій (НС) збільшилася майже на 29% (286 НС – у 2004 році), у т.ч. техногенного характеру – на 36% (156 – у 2004 році), природного характеру – на 29% (100 – у 2004 році). Кількість загиблих у надзвичайних ситуаціях збільшилася майже на 11% (у 2004 році у НС загинуло 412 осіб).

Тому не випадково, що психологічний захист населення та психологічне забезпечення діяльності служби цивільного захисту на сьогодні виступають одними з найбільш пріоритетних напрямів у політиці нашої країни.

Чи все зроблено практичними психологами МНС України для того, щоб рятувальники та постраждале мирне населення не відчували наслідків посттравматичних стресових порушень? На це питання можна буде дати позитивну відповідь тільки тоді, коли кожний фахівець-психолог чітко усвідомить концептуальні підходи щодо вивчення розвитку стресу та його наслідків, буде озброєний сучасними методами прогнозування можливих наслідків діяльності людини в умовах впливу стрес-факторів підвищеної інтенсивності та надання психологічної допомоги тим, хто її потребує.

У цьому випадку дана робота і покликана дати відповідь на ці складні питання.

Підручник має прикладну спрямованість. У кожному розділі наведено положення і висновки, що мають практичне значення, сформульовано численні рекомендації. Нетрадиційним для підручника є долучення додатків. В них, крім практичних порад, наведено мовно адаптовані і в необхідних випадках доопрацьовані співробітниками науково-дослідної лабораторії екстремальної та кризової психології Університету цивільного захисту України психодіагностичні методики, які можуть успішно використовуватися психологами МНС України у практичній діяльності.

Автори не претендують на вичерпність висвітлення даної теми. Ця проблема є багатогранною, а ряд питань вимагає ще й окремого комплексного дослідження.

Деяким читачам цей підручник може здатися занадто складним, деяким – недостатньо логічним. Автори не бачать в цьому нічого страшного. Це лише дасть привід сподіватися, що в подальшому може бути створений підручник і більш простий, і більш зрозумілий, і більш досконалий.

А поки автори пропонують Вашій увазі цю книгу – перший на пострадянському просторі підручник для персоналу МНС України з проблем екстремальної психології – і сподіваються, що він буде прийнятий і вивчений.

ЧАСТИНА ПЕРША

вступ

до екстремальної психології

Дата добавления: 2014-11-20