Етапи становлення математичної економіки

Вступ

Тернопіль 2012

УДК 519.862

Гащин Н.Б., Мацюк О.В., Маєвський О.В. Математична економіка: Конспект лекцій.— Тернопіль:ТНТУ, 2012. — 133 с.

Розвиток сучасної економічної науки вимагає від її дослідників застосування нових підходів до вивчення економічних процесів і явищ, які ґрунтуються на використанні апарату математичного аналізу, алгебри, геометрії, теорії ймовірностей, математичної статистики, диференціальних рівнянь, теорії оптимізації та ін. Ці зміни не можуть не позначитися на викладанні дисциплін економічного напряму в системі вищої школи. Провідна ідея нової методики полягає у комплексному аналізі досліджуваних економічних явищ: детальний опис на основі статистичних і емпіричних даних; побудова наближеної вербальної моделі (необхідні знання з основ економічної теорії, макроекономіки); побудова математичної моделі та її дослідження (завдання економіко-математичних дисциплін); інтерпретація отриманих результатів.

Прийнято вважати, що математичне моделювання, як метод аналізу макроекономічних процесів, вперше застосував лейб-медик короля Людовика XV доктор Ф. Кене (1694—1774), який виклав свій підхід в праці «Економічні таблиці», опублікованій в 1758 році. Значно ґрунтовніше застосування математичних методів в економіці почалось з роботи французького вченого (математика, філософа, історика, економіста) О. Курно (1801—1877) «Дослідження математичних принципів історії багатства», Яка вийшла у світ у 1838 році. В цій праці, з якої починається сучасна математична економіка, вперше використано кількісні методи для аналізу конкуренції між товарами при різних ринкових ситуаціях (зокрема побудована динамічна модель дуополії).

У наступні роки неухильно відбувалась математизація економічної теорії. Наприклад, в книзі У. Джевонса (1835—1882) «Короткий опис загальної математичної теорії політичної економіки» (1862) викладено одну з перших версій теорії корисності. До кінця XIX вже складається самостійний математичний напрямок дослідження в економіці. Визначними представниками цього напряму були Г. Гессен (1810—1859) в Німеччині, У. Джеворс (1835—1882) в Англії, Л. Вальрас (1834—1910) в Швейцарії, К. Менгер (1840—1921), Ф Візер (1851—1926) в Австрії, Г. Кассель (1866—1944) в Швеції, Ф Еджуорт (1845—1926) в Англії, В Парето (1848—1923) в Італії, В. Дмитрієв (1868—1913) в Росії та ін.

Належить звернути увагу на дослідження математика, статистика та економіста Е. Слуцького (1880—1948), робота якого «До теорії збалансованого бюджету споживача» була вперше опублікована в 1915 році в Італії. Саме її вважають базовою в теорії споживання. В XX столітті продовжувалось бурхливе застосування математичних методів в економічних дослідженнях. Особливу зацікавленість викликають роботи по побудові та застосуванні виробничих функцій. Виникнення теорії виробничих функцій пов'язують з іменами американських вчених — математика Ч. Кобба та економіста П. Дугласа, які 1928 році опублікували свою статтю «Теорія виробництва». В ній вперше зроблено спробу емпіричними шляхами (на підставі статистичних даних) визначити вплив капіталу та трудових ресурсів та обсяг виробленої продукції. Виробнича функція Кобба-Дугласа широко застосовується в науковій літературі цього часу.

У 1928 році В. Рамсей запропонував модель довгострокового росту, в якій у значній мірі передбачив проблеми оптимального економічного зростання, які особливо широко досліджуються сучасними вченими. Знаменним в розвитку математичної економіки став 1932 рік у зв'язку з появою багатосекторної моделі розширеної економіки Джона фон Неймана, яка в свою чергу започаткувала розвиток магістральної теорії.

Особливо значний вклад в розвиток математичної вніс В. Леонтьєв, який в 1936 році опублікував основні ідеї моделі «затрат-випуск», основані на моделі економічної рівноваги Л. Вальраса. У той же рік з'являється фундаментальна робота Д. М. Кейнса «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей», в якій закладено засади кейнсіанського напряму в розвитку економічної науки. Його послідовники розробили цілий ряд макроекономічних моделей, зокрема моделі економічного росту Е. Домара (1914—1997) і Р Хоррода (1900—1978).

Важливим етапом в розвитку макроекономічного моделювання є розробка М. Фрідменом (1912—2006) монетарна теорія, яка, з одного боку, є розширенням і доповненням теорії Кейнса, однак, з іншого боку — вона різко їй суперечить, оскільки в її основі закладено дещо інші засади.

Лекція №1

Дата добавления: 2014-12-08