Співпраця з батьками

Співпраця вчителів

У педагогічній літературі питання співпраці вчителів розглядається постійно, й основні напрямки розвитку такого співпраці добре відомі. Приклад педагогіки співпраці показує, як на практиці такого роду взаємодія в педагогічному колективі може якісно впливати на результати навчального процесу.

Основними напрямами такої взаємодії залишаються питання висування педагогічних вимог до певного лаконічного комплексу, що дотримується всіма без винятку вчителями під час вивчення будь-якого навчального предмета. Також важливим аспектом такої взаємодії є правильне дозування навчального навантаження, адже нормативно затверджені обсяги виконаної роботи в школі та вдома на практиці перевищуються саме внаслідок неузгоджених дій різних учителів.

Окремо слід звернути увагу на створенні умов для реалізації на практиці принципу оптимістичного прогнозування, за якого вчителі прагнуть створити умови для розкриття учнем свого особистісного потенціалу, досягнення високих результатів у навчанні. Представники педагогіки співпраці роками не ділили класу на слабких й сильних учнів, прагнули донести цю ідею до самих учнів, їхніх батьків. Як результат, випускники В. Шаталова не мали в атестатах жодної "трійки".

Педагогікою співпраці передбачається, що діти відкрито, із довірою ставляться до дорослих у школі й удома. Щоб забезпечити це на практиці, педагогікою співпраці пропонується насамперед звернути увагу на можливості створення умов для позитивного, теплого й затишного спілкування в сім’ях. Традиційно питання співпраці сім’ї та школи розглядається в контексті об’єднання вимог, приведення їх до загального, корекції способів виховного впливу на дитину. Із точки зору представників педагогіки співпраці неприпустимим є вчинення будь-який дій, що мають наслідком напружені стосунки між батьками та дитиною, стають причиною сварок, образ тощо.

Досвідом доведено, що ключовим моментом у педагогічній взаємодії вчителя з батьками є усунення в процесі таких стосунків критичних зауважень на адресу учнів під час проведення батьківських зібрань. Тривалий час порядок денний батьківських зібрань залишався незмінним: огляд успішності з негативними коментарями, такі самі висловлювання про поведінку окремих учнів і класу в цілому, збирання коштів на потреби класу чи школи. Зрозуміло, що вислуховування батьками негативних висловлювань на адресу власної дитини не сприяє формуванню в них позитивної настанови на спілкування з учителями та власними дітьми.

Досвідчені вчителі наполягають на необхідності використовувати час на проведення батьківських зібрань із максимальною користю для вчителів, батьків, учнів. Із цією метою замість скарг у різній формі вони пропонують об’єднувати зусилля щодо пошуку обдаровань, інтересів, уподобань дитини. Батькам цікаво й корисно дізнатись, які саме навчальні дисципліни подобаються їхнім дітям, як вони навчаються з цих дисциплін. Це дасть можливість правильно зорієнтуватись у виборі майбутньої професії.

Іноді батьків необхідно навчити любити своїх дітей. Тривалий час педагогічні прийоми ефективної взаємодії дорослої людини та дитини залишались інформацією для обмеженого кола осіб, які мають вищу педагогічну освіту. Решта населення запроваджує прийомами так званої "народної педагогіки", що на практиці представляє собою містечкові традиції вибору заохочень і покарань в окремо взятій сім’ї. Зрозуміло, що не всі з таких прийомів відповідають логіці наукової організації навчання та виховання дитини. Правильно скоригована взаємодія вчителів та батьків може стати потужним стимулом для розвитку особистісного потенціалу учня, забезпечить його сталий розвиток.

Запитання для самоконтролю

1. Чи можна вважати вчителя й учня співпрацівниками, адже вони мають різний рівень інтелектуального розвитку, знань, досвіду?

2. У який спосіб різні представники педагогіки співпраці послуговуються оцінкою як засобом стимулювання пізнавальної діяльності учня?

3. Як створити опорний сигнал?

4. У який спосіб представники педагогіки співпраці реалізують ідею вільного вибору?

Дата добавления: 2014-12-10