КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Розвиток відносин з дітьми і дорослими
На початку навчання аутична дитина часто може поводитися як зовсім маленька: дорослих може цуратися, соромитися або, навпаки, бути занадто довірливою, відкритою. Дітей може теж або боятися, або використовувати найпримітивніші форми контакту: бігати навколо, обіймати, штовхати, заглядати в очі і сміятися. Відносини з учителем досить швидко налагоджуються. Дитина відчуває симпатію до зацікавленого в ній, доброзичливого дорослого, вдячна за розуміння і підтримку, поступово, хоча і з труднощами, засвоює правила взаємодії з учителем у класі. Разом з тим без спеціальної роботи сформовані відносини можуть надалі не розвиватися. З однолітками ж найпростіші відносини встановлюються значно важче. Навіть за умов взаємної симпатії дітей їхнє спілкування не налагодиться саме по собі, у кращому випадку залишиться на рівні біганини і метушні, що закінчується загальним безладом і дискомфортом. Теоретично дитина, яка іде до школи, готова приязню ставитися до інших школярів, хоче бути разом з ними, але в реальності в неї можуть виникнути інші почуття. Діти швидко стомлюють дитину-аутиста, дратують, крім того, вона не хоче ділити з ними увагу і схвалення вчителя. Тому інтенсивність контактів з іншими учнями спочатку повинна бути суворо дозованою, а спілкування чітко організованим у межах стереотипу уроку і перерви. Спершу важливо просто не дозволити виникнути стійким конфліктним стосункам, спробувати сформувати ідеальні образи один одного. Дорослим варто розповідати дитині про її однокласників, вона повинна знати, що це - її друзі, що кожен з них має свій характер, свої переваги, по-своєму їй цікавий і важливий. Таким чином складається певна легенда про дружній клас і «наших дітей», кожен з яких успішний у своїй галузі і тому ні в якому разі не може затьмарити переваг особливої дитини. Пізніше ці ідеальні образи повинні поступово індивідуалізуватися і конкретизуватися. Важливо розповідати дітям один про одного, пояснювати реакції, вчинки, особливості, згладжувати і запобігати неминучим образам і конфліктам.
При сформованому стереотипі навчальної взаємодії можна переходити до спроб організації спілкування дітей під час свят. їх треба проводити регулярно і теж дуже організовано, дозволяючи дітям підтримувати відчуття задоволення від спілкування. Надалі необхідно створювати можливість для розвитку форм більш вільного спілкування: обміну враженнями, спогадами, планами, захопленнями. Досвід свідчить, що дітей можна підготувати для повноцінного спілкування в дружній компанії. Зрозуміло також, що психологічна підтримка в організації спілкування потрібна не тільки дитині з аутизмом, але і її звичайним однокласникам. Дуже багато залежить від їхнього ставлення до незвичай- ної дитини. І якщо в молодших класах воно визначається, насамперед, позицією вчителя (його налаштованістю на допомогу, повагою, прагненням підкреслити перед іншими дітьми переваги незвичайної дитини), то в середніх і старших класах ситуація може змінитися. Діти можуть втрачати друзів, тому що спілкування з такою дитиною часом знижує статус у компанії підлітків. Треба сказати, що вони важко переживають таке «зрадництво». Треба враховувати, що без спеціальної підтримки нормальні діти в молодшому підлітковому віці можуть бути дуже жорстокими до своїх аутичних однокласників, наприклад, спеціально провокувати їхні афективні реакції і використовувати їх для маніпуляції вчителями (зривати уроки і т.п.). У старшому віці підлітки звичайно стають менш агресивними, проте навчаються ігнорувати аутичну дитину: може виникнути повна ізоляція такого учня, навіть при його успішній реалізації в межах навчального стереотипу. У розмові з дитиною, яка потрапила в таку ситуацію, звичайно виявляються переживання самотності, нереалізована потреба в дружніх стосунках з однолітками. Наскільки нам відомо, спеціальна корекційна робота з підлітками, що ігнорують свого особливого однокласника, у даний час не проводиться, хоча необхідність її очевидна.
Таким чином, основними напрямками зусиль педагога у підтримці дитини з аутизмом, що навчається в звичайній школі, є: допомога в організації навчання; психолого-педагогічна підтримка вчителів; індивідуальна робота з дитиною, спрямована на її соціальний, емоційний і особистісний розвиток; робота з родиною і координація її взаємодії з фахівцями; робота з однокласниками дитини.
Дата добавления: 2014-11-28; Просмотров: 397; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |