Бухгалтерський облік витрат і виходу продукції промислових виробництв сільськогосподарських підприємств 4 страница

Для обліку витрат на теплопостачання відкривається окремий аналітичний рахунок. Надані послуги у теплопостачанні вимірюються в одиницях теплоенергії (ГКал). Калькуляційною одиницею є 10 ГКал.

Об’єкти обчислення собівартості в допоміжних виробництвах:

– по автомобільному вантажному транспорту обчислюють собівартість 10 тонно-кілометрів вантажоперевезень та одного машино-дня роботи спеціальних автомобілів і автомобілів на перевезенні людей;

– по електропостачанню – 10 кВт-год електроенергії, відпущеної споживачам;

– по водопостачанню – 1 м³ води, яка подається через водопровідну мережу сільськогосподарського підприємства;

– по гужовому транспорту – одного робочого дня за всіма видами робочої худоби, приплоду і одного кормо-дня;

– по теплопостачанню – 1 Гкал теплоенергії, доведеної до споживачів;

– по газопостачанню – 1 м³ газу, відпущеного споживачам;

– по холодильному обладнанню – одного центнеро-дня зберігання.

Фактична собівартість виконаних робіт у ремонтно-механічній майстерні визначається щомісяця. В бухгалтерському обліку витрати відображаються за окремими замовленнями (групою однорідних замовлень), а загальновиробничі витрати ремонтно-механічної майстерні розподіляються між окремими замовленнями пропорційно до нарахованої прямої оплати праці. Зняті з відремонтованого об’єкта вузли і деталі оцінюються за справедливою вартістю (вартістю відновлення) або вартістю придбання. На вартість знятих вузлів (деталей) зменшуються витрати на ремонт об’єкта.

Фактична собівартість закінчених ремонтних робіт щомісяця списується на споживачів послуг.

Собівартість виконаних робіт або виготовлених виробів визначається за кожним замовленням (групою однорідних замовлень – ремонт окремого обладнання, автомашин тощо), витрати за якими відображені в Журналі обліку витрат у ремонтній майстерні.

Для визначення собівартості завершеного протягом року ремонту машин, інвентарю тощо, а також для розподілу виконаних робіт і наданих послуг безпосередньо за постачальниками, до прямих витрат додаються у нормативних розмірах (у встановлених відсотках до прямої заробітної плати) загальновиробничі витрати по ремонтних майстернях.

Облік витрат на утримання вантажного автотранспорту ведеться, як правило, на одному аналітичному рахунку незалежно від кількості, видів, вантажопідйомності та характеристики кузова машин. В окремих випадках ведеться облік витрат на роботу спеціальних машин (автокранів тощо).

Перевезення вантажів обліковується в тонно-кілометрах, а робота спеціальних машин та обсяг перевезень людей вантажним автотранспортом – в машино-годинах, кількість яких в кінці звітного періоду перераховується в машино-дні.

Собівартість 10тонно-кілометрів визначається діленням загальної суми витрат на утримання та експлуатацію вантажного автотранспорту, в тому числі автоцистерн, бензовозів та інших спеціальних машин (за винятком пожежних, тягачів, кранів тощо), на обсяг перевезень у тонно-кілометрах. Витрати на перевезення людей і на роботи спеціальних автомобілів зараховуються на відповідні об’єкти пропорційно до кількості виконаних машино-днів.

Перш ніж почати обчислення собівартості 10тонно-кілометрів, необхідно визначити собівартість одного машино-дня роботи спеціальних автомобілів і автомобілів на перевезенні людей. При цьому із загальної кількості відпрацьованих автотранспортом машино-днів виключають машино-зміни із самообслуговування. Суму витрат по автотранспорту ділять на кількість машино-днів, виконаних автотранспортом, у тому числі спеціальними автомобілями. Собівартість одного машино-дня множать на кількість машино-днів, виконаних спеціальним автотранспортом і на перевезенні людей. Одержаний результат виключається з витрат. Сума витрат, що залишилася, ділиться на кількість тонно-кілометрів, виконаних вантажним автотранспортом.

Витрати на утримання автокранів та інших спеціальних машин відображаються окремо і відносяться на споживачів, виходячи з обсягу виконаних робіт і відпрацьованого часу на обслуговуванні кожного з них.

Приклад 4.26. Умова: Витрати по автотранспорту становлять 619622 грн. Автотранспортом виконано 156300 т-км, відпрацьовано 9870 машино-днів, у тому числі спеціальними автомобілями – 1450, на перевезенні працівників – 875 на обслуговуванні автотранспорту – 505 машино-днів.

Необхідно визначити фактичну собівартість послуг автотранспорту.

Розв’язок:

1. Собівартість 1 машино-дня:

619622: (9870 – 505) = 66,16 (грн.);

2. Витрати на зроблені т-км без урахування робіт спеціальних автомобілів:

619622 – (66,16 × (1450 +875)) = 465800 (грн.);

3. Собівартість 10 т-км:

(465800: 156300) × 10 = 29,80 (грн.).

В електропостачанні визначають собівартість 10 кВт-год. При цьому враховують витрати на електроенергію, одержану від власних електростанцій, а також ту, що надійшла зі сторони. Собівартість 10 кВт-год електроенергії власних електростанцій визначають діленням витрат на їх утримання та експлуатацію на кількість виробленої енергії, за винятком електроенергії, спожитої на власні потреби електростанцій. Електроенергія та витрати по електростанціях (електрогенераторах), змонтованих з доїльними, стригальними, зварювальними та іншими агрегатами, у вартість електроенергії не включається, а відносяться на витрати відповідних галузей і виробництв.

Середня собівартість 10 кВт-год всієї електроенергії обчислюється діленням витрат по електрогосподарству на загальну кількість електроенергії як власного виробництва, так і одержаної зі сторони.

Вартість електроенергії відноситься у витрати споживачів пропорційно до кількості відпущених кіловат-годин.

Кількість електроенергії, відпущеної споживачам, визначається за показниками лічильників. За їх відсутності розподіл електроенергії між споживачами можна здійснювати пропорційно до нормативів її витрат.

У водопостачанні визначається собівартість 1 м³ води, добутої власною водокачкою і одержаної зі сторони. Для цього витрати на водопостачання (витрати на утримання водокачки, вартість води, одержаної зі сторони, витрати на утримання внутрішньогосподарської водорозподільної мережі тощо) діляться на загальну кількість використаної води. Щомісяця собівартість її відноситься на споживачів виходячи з її кількості, відпущеної кожному з них.

Витрати на утримання насосних установок, які обслуговують поля, ферми, ставки, пасовища, відносяться на витрати відповідного об’єкта чи на загальновиробничі витрати.

Для обчислення собівартості робочого дня коней (волів) спочатку визначається вартість отриманого приплоду та побічної продукції (гною, шерсті-линьки, кінського волосу, а також шкір молодняку, загиблого до відлучення від маток).

Собівартість однієї голови приплоду обчислюється за вартістю 60 кормо-днів утримання однієї голови дорослої робочої худоби. Собівартість одного кормо-дня (для оцінки вартості приплоду) розраховується діленням всієї суми витрат з утримання робочої худоби на кількість кормо-днів.

Собівартість одного робочого дня визначається діленням загальної суми витрат на утримання робочої худоби (без вартості приплоду, гною та іншої побічної продукції) на кількість відпрацьованих робочих днів (без днів роботи на самообслуговування). При цьому гній оцінюється за його кількістю і витратами на підстилку та вивезення.

Вартість послуг гужового транспорту розподіляється між споживачами (культурами, групами культур, видами і групами тварин та іншими об’єктами) пропорційно до кількості відпрацьованих робочих днів.

Приклад 4.27. Умова: Витрати на утримання живої тяглової сили становили за звітний період 28714 грн. За цей період було вироблено 1790 коне-днів, одержано 4 голови приплоду і гною, оціненого у 970 грн. Кількість кормо-днів – 3150. Справедлива вартість 1 робочого дня – 12,50 грн.

Необхідно визначити фактичну собівартість продукції гужового транспорту.

Розв’язок:

1. Фактична собівартість одного кормо-дня:

28714: 3150 = 9,11 (грн.);

2. Фактична собівартість 1 гол. приплоду живої тяглової сили:

60 × 9,11 = 546,60 (грн.);

3. Собівартість одержаного приплоду:

546,60 грн. × 4 гол. = 2186,40 (грн.);

4. Фактичні витрати на утримання робочої худоби:

28714 – 2186,40 – 970 = 25557,60 (грн.);

5. Фактична собівартість 1 робочого дня:

25557,60 грн.: 1790 = 14,27 (грн.).

У теплопостачанні собівартість 1 Гкал теплоенергії обчислюється діленням суми витрат на виробництво (купівлю) теплової енергії і доведення її до споживачів на кількість виробленої енергії в Гкал, за винятком енергії, витраченої на власні потреби теплостанцій. Вартість теплоенергії зараховують на споживачів пропорційно до кількості відпущеної енергії.

У газопостачанні собівартість 1 м³ газу обчислюється діленням загальної суми витрат з газозабезпечення, враховуючи вартість купівлі газу, на загальну кількість кубометрів спожитого газу (магістрального та зрідженого в балонах). Витрати із газопостачання зараховують на споживачів пропорційно до кількості відпущених кубічних метрів газу.

Облік витрат на утримання холодильних установок ведеться на окремому аналітичному рахунку. На підставі Журналу обліку руху та зберігання продукції в холодильних камерах і спеціальних сховищах щомісяця розраховується кількість центнеро-днів зберігання кожного виду продукції. Фактична собівартість послуг холодильних камер відноситься на споживачів, збільшення собівартості продукції, що зберігається, або на витрати збуту.

Важливою та невід’ємною частиною основного виробництва (особливо в рослинництві) як складової матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств є машинно-тракторний парк. До складу машинно-тракторного парку сільськогосподарських підприємств відносять трактори, комбайни, причіпні та навісні сільськогосподарські машини і знаряддя для обробітку ґрунту, догляду за посівами, збирання врожаю, виконання транспортних робіт тощо. Складовою машинно-тракторного парку є також машинні двори, гаражі, навіси, майданчики для зберігання техніки та інші основні засоби відповідного призначення.

Основними первинними документами, в яких відображають роботу тракторів і деякі витрати щодо їх використання, є: на сільськогосподарських роботах – Обліковий лист тракториста-машиніста (ф. № ПСГ-3), на транспортних – Подорожній лист трактора (ф. № ПСГ-4).

На кожний трактор призначають одного, а при роботі у дві зміни – двох трактористів. Облік пального у тракторній бригаді веде обліковець-заправник або виконання цієї функції може бути покладено на бригадира тракторної бригади, до обов’язків якого входить своєчасне і правильне складання первинних документів з обліку виконаних робіт, витрачання паливно-мастильних матеріалів і нарахування оплати праці механізаторам.

Обліковий лист тракториста-машиніста розрахований на 15 днів. Виписується він окремо на кожного тракториста. До нього кожен день заноситься кількість і якість виконаної роботи, витрати пального, заробіток тракториста, кількість виконаних машино-змін, обсяг виконаної роботи в умовному еталонному обчисленні. Облікові листи підписують тракторист, бригадир, агроном.

Подорожній лист виписує механік або бригадир кожного дня перед виїздом із гаража і видає трактористу. На лицьовому боці вказаного документу записують завдання трактористу, звідки і куди доставляти вантаж, клас і кількість вантажу, який необхідно перевезти, та відстань перевезення, а також заправник відмічає залишок пального при виїзді, кількість виданого пального. На зворотному боці листа відображається виконання завдання, що засвідчується підписом відправника і одержувача вантажу.

Дані облікових і подорожніх листів записують у Накопичувальну відомість обліку використання машинно-тракторного парку (ф. № ЖН-5), яка ведеться у розрізі трактористів-машиністів і закріплених за ними тракторів і до Журналу обліку робіт і витрат (ЖН-4). У відомості відображають показники роботи машинно-тракторного парку: машино-дні, машино-зміни, кількість відпрацьованих годин, виконані нормо-зміни, заробітну плату трактористів, витрати палива за нормою і фактично, обсяг виконаних робіт в умовних еталонних гектарах і тонно-кілометрах, у т. ч. за культурами, видами незавершеного виробництва та робіт. У кінці місяця підбивають підсумки за кожним трактористом-машиністом і в цілому по машинно-тракторному парку.

Узагальнений облік роботи машинно-тракторного парку ведеться в умовних еталонних гектарах.

Для переведення окремих робіт в еталонний обсяг виконанихробіт застосовують таку методику: перерахунок обсягу тракторних робіт в умовні еталонні гектари проводиться множенням кількості виконаних змінних норм виробітку трактора певної марки на його змінний еталонний виробіток.

Змінний еталонний виробітоктрактора визначається множенням коефіцієнта перерахунку його в умовні еталонні трактори на кількість виконаних нормозмін. Коефіцієнти перерахунку фізичних тракторів в еталонні та змінні еталонні виробітки за різними марками наведено в табл. 4.26.

Таблиця 4.26. Еталонний виробіток, коефіцієнти перерахунку фізичних тракторів в еталонні

Марка трактора	Виробіток умовних еталонних гектарів	Витрати пального (на 1 умов. еталон, га), кг
за одну годину (коефіцієнт перерахунку фізичних тракторів в еталонні)	за 7-годинну зміну (умов. еталон, га)
1	2	3	4
Т-130	1,76	12,3	11,1
Т-150	1,65	11,6	14,1
Т-130Б	1,54	10,8	11,9
Т-4А	1,45	10,2	13,6
Т-100М	1,34	9,4	12,1
ДТ-785М	1,1	7,7	12,6
ДТ-75	1,03	7,2	12,9
Т-74	1,0	7,0	10,6
Т-70С	0,9	6,3	13,2
ДТ-54С	0,86	6,0	9,3
Т-54В	0,69	4,8	9,5
К-701М	3,0	21,0	14,8
К-701	2,7	18,9	14,8
К-700А	2,2	15,4	14,8
К-700	2,1	14,7	14,8
Т-150К	1,50	10,5	14,9
МТЗ-102	0,89	6,3	17,3
МТЗ-100	0,87	6,1	17,3
МТЗ-82	0,73	5,1	17,7
МТЗ-80	0,7	4,9	17,7
ЮМЗ-6Л	0,6	4,2	14,5
МТЗ-52	0,58	4,1	11,8
МТЗ-50	0,55	3,9	12,4
Т-40АМ	0,54	3,8	10,5
Т-40М	0,53	3,7	10,8
Т-40А	0,5	3,5	11,4
Т-40	0,48	3,4	10,2
Т-25А	0,3	2,1	15,3
Т-16М	0,22	1,5	13,2
ХТЗ-16131	2,20	15,4	12,35
ХТЗ-17021	2,46	17,22	12,09
ХТЗ-25Ф	0,3	2,1	15,3
ХТЗ-17221	2,46	17,22	12,09

Продовження табл. 4.26.

1	2	3	4
“Массей фергюссон 8940”	1,94	13,58	14,93
“Массей фергюссон 9240”	2,14	14,98	16,44
“Джон Дір”	2,53	17,71	11,38
“Валмет 8400”	2,17	15,19	12,88

Кількість виконаних нормозмін залежить від форми оплати праці:

– відрядна – якщо встановлюються норми виробітку;

– погодинна – якщо облік ведеться за відпрацьований час.

Приклад 4.28. Умова: Трактор МТЗ-80 із сівалкою СЗ-3,6 використовувався при сівбі зернових культур. Норма виробітку при 7-годинному робочому дні – 16,9 га, фактично засіяно за зміну 19,3 га.

Необхідно визначити кількість виконаних еталонних гектарів.

Розв’язок:

1. Кількість виконаних нормозмін:

19,3: 16,9 = 1,14 (нормозміни);

2. Змінний еталонний виробіток на трактор МТЗ-80:

0,7 умов. еталон. га × 7 год. = 4,9 (умов. еталон. га);

3. Кількість виконаних умовних еталонних гектарів:

1,14 нормозмін × 4,9 умов. еталон. га = 5,59 (умов. еталон. га).

Приклад 4.29. Умова: Трактор МТЗ-80 використовується протягом 4,5 години для звезення сільськогосподарського інвентарю на машинний двір.

Необхідно визначити кількість виконаних еталонних гектарів.

Розв’язок:

1. Кількість нормозмін:

4,5 год.: 7 год. = 0,64 (нормозміни);

2. Змінний еталонний виробіток на трактор МТЗ-80:

0,7 умов. еталон. га × 7 год. = 4,9 (умов. еталон. га);

3. Кількість виконаних умовних еталонних гектарів:

0,64 нормозмін × 4,9 умов. еталон. га = 3,14 (умов. еталон. га).

Підсумкові дані за кількістю виконаних нормозмін та умовних еталонних гектарів з кожного Облікового листа тракториста-машиніста (ф. № ПСГ-3) переносять до Накопичувальної відомості обліку використання машинно-тракторного парку (ф. № ЖН-5) і Журналу обліку робіт та витрат (ЖН-4),де ці показники накопичуються і підсумовуються.

На підставі даних накопичувальних реєстрів визначається річний обсяг робіт в умовних еталонних гектарах за марками тракторів та видами робіт.

Облік витрат, пов’язаних з утриманням і експлуатацією машино-тракторного парку ведеться на субрахунку 235 “Витрати на утримання та експлуатацію машин та обладнання”. За дебетом рахунка відображається сума визнаних витрат, за кредитом – розподіл цих витрат.

Для обліку витрат на утримання сільськогосподарської техніки можна відкрити до субрахунка 235 “Витрати на утримання та експлуатацію машин та обладнання” окремі субрахунки:

2351 “Утримання й експлуатація машино-тракторного парку” (обліковуються витрати на утримання та експлуатацію тракторів на всіх видах робіт, тракторних причепів, сільськогосподарських машин і знарядь, використовуваних при обробітку ґрунту, сівбі, догляді за посівами та збиранні врожаю, а також машинних дворів, гаражів, навісів, майданчиків для зберігання техніки та інших основних засобів машинно-тракторного парку);

2352 “Утримання й експлуатація самохідних машин” (обліковуються витрати на утримання та експлуатацію зерно-, кукурудзо- та бурякозбиральних машин та інших самохідних комбайнів, машин, а також гаражів, навісів, майданчиків, інших основних засобів, призначених для утримання вказаних машин).

Облік на субрахунку ведеться у розрізі статей витрат, які кожним підприємством встановлюються самостійно. Рекомендований перелік витрат є таким:

– витрати на оплату праці;

– відрахування єдиного соціального внеску;

– паливо та мастильні матеріали;

– сировина та матеріали;

– роботи та послуги;

– витрати на ремонт необоротних активів;

– інші витрати на утримання основних засобів;

– інші витрати.

Стаття “Витрати на оплату праці” включає основну й додаткову оплату праці трактористам-машиністам за виконані транспортні роботи (за винятком рослинництва).

Стаття “Відрахування єдиного соціального внеску” включає нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від суми витрат на оплату праці трактористів-машиністів на транспортних роботах.

Стаття “Паливо та мастильні матеріали” включає вартість нафтопродуктів, використаних тільки на транспортних роботах тракторів (за винятком цих робіт у рослинництві).

Стаття “Сировина та матеріали” включає вартість сировини, матеріалів, запасних частин, витрачених на поточний ремонт і технічний догляд тракторів, інших сільськогосподарських машин і знарядь.

Стаття “Роботи та послуги” відображає вартість робіт і послуг, наданих машинно-тракторному парку власними допоміжними виробництвами, а також сторонніми організаціями.

Стаття “Витрати на ремонт необоротних активів” включає оплату праці з відрахуваннями на соціальні заходи працівників, зайнятих на ремонті гаражів, машинних дворів, навісів, майданчиків для зберігання техніки та інших основних засобів машинно-тракторного парку; вартість послуг сторонніх організацій та власних майстерень з ремонту таких основних засобів; вартість ремонтних і будівельних матеріалів тощо.

Статті “Інші витрати на утримання основних засобів” включає витрати на оплату праці механіків, сторожів, працівників місць зберігання техніки; амортизаційні відрахування від вартості тракторів, сільськогосподарських машин, а також машинних дворів, гаражів, навісів, майданчиків для зберігання техніки тощо.

Стаття “Інші витрати” включає вартість спецодягу та спецвзуття, які видаються трактористам-машиністам, а також інших малоцінних і швидкозношуваних предметів; платежі зі страхування майна; витрати на техніку безпеки й охорону праці, витрати за відрядженням тощо.

Протягом звітного періоду по кредиту субрахунку 2351 відображується тільки планова вартість робіт (вказуючи їх загальний обсяг у тонно-кілометрах і умовних еталонних гектарах), яку було віднесено на рахунки з обліку товарно-матеріальних цінностей та інших споживачів послуг. Наприкінці року нерозподілена частина витрат, з субрахунку 2351 розподіляється між окремими культурами (групами культур) і транспортними роботами пропорційно до виконаних робіт в умовних еталонних гектарах.

Після списання витрат на сільськогосподарські роботи (культури, групи культур) на субрахунку 2351 залишаються витрати, які відносяться лише на транспортні роботи тракторів. Після цього визначається фактична собівартість 1 ет. гектара (або 1 т-км) транспортних робіт тракторного парку шляхом ділення суми витрат, що залишилися, на обсяг транспортних робіт тракторів за рік.

На субрахунку 2352 “Утримання та експлуатація самохідних машин” протягом року ведеться облік витрат указаних машин на аналітичних рахунках до цього субрахунка за видами машин: зерно-, кукурудзо-, бурякозбиральні комбайни тощо.

Витрати на утримання та експлуатацію комбайнів накопичуються по дебету субрахунка 2352 за такими статтями: матеріальні витрати; амортизація; інші операційні витрати. Статті витрат “Витрати на оплату праці”, “Відрахування на соціальні заходи” на цьому субрахунку не обліковують. Оплата праці комбайнерів, відрахування на соціальні заходи, вартість палива, витраченого на роботу комбайнів, відноситься безпосередньо на відповідні культури.

Витрати за статтями “Матеріальні витрати”, “Амортизація”, “Інші операційні витрати” обліковуються аналогічно до статей витрат субрахунка 2351.

За кредитом субрахунка 2352 протягом року не роблять жодних записів. У кінці року або після закінчення збирання врожаю витрати, обліковані на цьому субрахунку, списують окремими статтями на відповідні культури пропорційно до площ, на яких зібрано врожай.

Для обліку витрат і виконаних робіт машинно-тракторним парком за вищеназваними аналітичними рахунками і статтями витрат передбачено Звіт № 5.6 с.-г. про витрати та вихід продукції (робіт, послуг) інших виробництв до Журналу-ордера № 5 В с.-г.

Дата добавления: 2014-11-29