Т. А. Едісон

Гегель

О.Пушкін

Аристотель

Я жити хочу, щоб мислити й страждати.

Ніщо велике у світі не було зроблено без пристрасті, і не буде зроблено.

Геній - це 99% поту й 1% натхнення.

Однією з основних якостей справжнього вченого є здатність дивуватися й зацікавлюватися. Іскра наукової творчості спалахує лише тоді, коли інтерес до задачі досягає такого критичного рівня, при якому не займатися нею людина вже не може, коли сама проблема й прагнення її вирішити поглинають її повністю. Тоді до роботи підключається не тільки головний, але й спинний мозок, а розумовий процес відбувається безупинно - наяву й у сні, на рівні підсвідомості.

Хоча в кожної людини є пальці й кожен може купити пензлик і фарби, це ще не робить його художником. Крім зацікавленості необхідно ще й ВМІННЯ. " Під словом "вчений" розуміють лише те, що людину багато вчили, але це ще не означає, що вона чомусь навчилася " (Г. Ліхтенберг). Вміння становить ознаку таланта " (Е. Кант).

Так звана "спокійна наукова праця" - це міф. Науковий пошук завжди неспокійний, завжди складається з переходу від одних невдалих спроб до інших, поки не найдеться, нарешті, вдале рішення, якщо воно взагалі існує. Така робота вимагає від людини винятково високої й тривалої концентрації мислення. Це напружена й важка праця, що часто триває й під час відпочинку. Навіть під час сну мозок продовжує шукати рішення проблеми.

Продуктивність наукової праці істотно залежить не тільки від підготовленості, але й від психологічного стану людини. Зокрема, вона визначається тим, як суспільство ставиться до своїх учених й взагалі до наукової діяльності.

Сьогодні непрестижність наукової праці в Україні залишає єдиний стимул - задоволення своєї допитливості. Ця допитливість й є ознакою того, що заняття наукою становить покликання людини. Якщо це покликання є справжнім, тоді є й любов до науки, прагнення за будь-яких обставин нею займатися. Виникає внутрішня необхідність у цих заняттях, незважаючи на всю їх крайню некомфортабельність. Вираз "некомфортабельність наукової праці" належить знаменитому математикові Р.Куранту. Цією некомфортабельністю він пояснював, чому математики у величезній більшості випадків рано припиняють творчу роботу: вони не витримують постійного внутрішнього напруження, з яким зв'язана їх робота.

Складність сучасної науки не залишає в ній місця дилетантам й "аматорам". Дуже важливу, якщо не вирішальну, роль у долі молодого дослідника відіграє науковий керівник. Наука настільки ускладнилася, що юнакові, навіть найенергійнішому, вольовому й талановитому, важко визначити для себе правильну наукову перспективу, почати самостійне дослідження. Йому необхідні розумний, тактовний науковий керівник-наставник, ведучий активне творче життя, і сформований професійний колектив - наукова школа. Новаторський підхід до розв’язання актуальних і важливих завдань, почуття причетності до великої справи, товариські допомога й підтримка, приклад керівника й повага до нього - ось що захоплює й виховує в молодих кращі якості.

Усім відома латинська приказка: "Mens sana - in corpore sano" ("здоровий ДУХ - в здоровому тілі"), де "mens" переводиться як "ДУХ". Але далеко не всім відомо, що "mens" походить від "mensurare", будучи похідним від "ВИМІРУ" (наприклад, "мензурка" - вимірювальна посудина). Микола Кузанський (1401-1464) уперше висловив думку про зв'язок РОЗУМУ й ВИМІРУ. Він уперше підкреслив, що "РОЗУМНА ЛЮДИНА" - це людина, яка "ВИМІРЮЄ".

Дата добавления: 2014-11-29