Соціальна статистика та її предмет

Ключові терміни і поняття

Тема 1. ПРЕДМЕТ, МЕТОД ТА ЗАДАЧІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ СТАТИСТИКИ

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ СТАТИСТИКИ

1. Соціальна статистика та її предмет

2. Об'єкти соціальної статистики

3. Завдання соціальної статистики

Поняття статистики, предмет статистики, соціальна статистика, об’єкт соціальної статистики.

Кожна людина і суспільство в цілому постійно перебу­вають водночас у трьох сферах: економічній, соціальній і духов­ній. Ці сфери нерозривно пов'язані між собою, безперервно вза­ємодіють і доповнюють одна одну. У кожній з них відбуваються певні процеси та явища, які можуть бути кількісно виміряні і які­сно оцінені.

Кількісні характеристики масових процесів і явищ, притаман­них економічній сфері, вивчає, узагальнює й аналізує економічна статистика. Вона використовує з цією метою відповідні мето­дологічні положення та статистичні методи.

Аналогічні завдання в соціальній і духовній сферах має соці­альна статистика.

Соціальне життя суспільства являє собою сукупність процесів, кожний з яких породжується численними соціальними явищами, їх перебігом у часі і просторі. Соціальні явища — це не що інше, як конкретні вияви взаємодії окремих осіб, суспільних груп і со­ціальних інститутів, спрямовані на задоволення певних інтересів і потреб.

Усі соціальні явища й процеси, соціальне життя в цілому ха­рактеризуються не лише якісними виявами, а й кількісно. У кож­ний момент часу зазначені явища й процеси, а також їх суспільні наслідки можна кількісно визначити: виміряти їх рівні та поши­реність, знайти їх співвідношення, виявити взаємовпливи, оціни­ти перспективи подальшого розвитку. На підставі всієї сукупнос­ті результатів таких вимірювань можна дістати кількісні характе­ристики соціального життя, виявивши закономірності й тенденції їх розвитку.

Соціальна статистика — це суспільна наука, яка прита­манними їм методами вивчає закономірності іі тенденції соці­ального життя суспільства та соціальних процесів, що відбу­ваються в ньому, виявляє кількісні характеристики досліджу­ваних закономірностей в нерозривному зв'язку з якісною їх визначеністю, установлює наявність і щільність відповідних взаємозв'язків, моделює соціальні процеси, а також оцінює мож­ливі перспективи їх розвитку за певних умов.

Суспільство є об'єктом вивчення всіх суспільних наук, але кож­на з них зосереджується на пізнанні цілком певних аспектів його функціонування. Свій предмет пізнання мас і соціальна статистика.

Предметом пізнання соціальної статистики є кількісний бік масових яшми і процесів соціального життя суспільства в нерозривному зв'язку з їх якісною визначеністю.

Соціальна статистика разом із теорією статистики, еконо­мічною статистикою та статистикою населення утворюють соціально-економічну статистику, або просто статистику, яка вивчає всі суспільні явища й процеси. Усі ці галузі статистики доволі тісно пов'язані між собою завдяки не лише спільному об'єкту дослідження, яким є суспільство в усьому розмаїтті його форм і виявів, а й взаємозумовленості економічних, соціальних і демографічних процесів. Саме тому погрібний комплексний під­хід до вивчення життя суспільства. Принципова різниця між зазначеними галузями статистики полягає в тому, що кожна з них мас свій предмет дослідження.

Соціальна статистика досліджує всі аспекти соціальною життя суспільства, приділяючи головну увагу тим із них, які на даному етапі суспільного розвитку становлять найгостріший соціальний інтерес і стосовно яких потрібна відповідна соціальна політика.

Уявлення про те, яка статистична інформація може знадоби­тися для вивчення соціального життя й дослідження змін, що без­упинно в ньому відбуваються, дає стислий огляд розвитку суспі­льства з давніх часів до наших днів. Еволюція суспільства почи­налася в натуральних умовах та незабрудненому середовищі, ко­ли його члени мали багато вільного часу. Проте, прагнучи забез­печити свої спочатку насущні, а потім дедалі швидше зростаючі потреби в харчах, одязі та предметах побуту, більшість членів суспільства, коли досягали певного віку, змушені були витрачати чимало свого вільного часу, щоб здобувати чи виробній матеріальні блага, і неминуче завдали певної шкоди навколишньому середовищу. Так зародилася відома проблема, сутність якої полягас в суперечності між прагненням одержати якомога більше мате­ріальних благ, зберігшії час на дозвілля, і не завдати непоправної шкоди довкіллю. З поступовим розвитком економіки дедалі більше людей можна було забезпечувати всім необхідним для життя, що зумовило зростання чисельності населення та його густоти по кожній території. Прогрес медичних знань і розвиток системи охорони здоров'я сприяє збільшенню середньої тривалості жит­тя, а отже, і змінам у віковій структурі населення. Розвиток осві­ти й науки сприяє підвищенню інтелектуального та культурного рівня населення, спричинюючись до відпливу значної його час­тини зі сфери виробництва. Сформована система суспільного ви­робництва та поділу праці призводить до нерівності в розподілі доходів, тобто до економічної диференціації населення: загальна бідність перетворюється на бідність окремих прошарків населен­ня, що тягне за собою соціальну напруженість у суспільстві. Не­рівність економічна посилюється соціальною нерівністю, яка зу­мовлюється неоднаковістю індивідуальних здібностей людей і несприятливими сімейними обставинами. Для пом'якшення про­блем, до яких призводить економічна та соціальна нерівність, у суспільстві створюються служби соціального захисту населення. А проте, нерівність неминуче зберігається, породжуючи гноб­лення, дискримінацію, безробіття та злочинність. Ця схема роз­витку суспільства дає в цілому уявлення про те, яка статистична інформація потрібна для характеристики соціального життя.

Насамперед, необхідна інформація про чисельність і структу­ру населення та зміни цих показників. Така інформація становить основу соціальної статистики, оскільки окремі люди та різні їх групи є безпосередніми учасниками всіх соціальних процесів. Більшість людей живе в сім'ях, які утворюють домашні госпо­дарства. Сім'ї різняться за типами, розмірами, складом, етнічним походженням, віросповіданням, соціальним станом, рівнем дохо­дів та добробуту і т. ін.; більшість перелічених ознак застосову­ється й для класифікації домогосподарств. Соціальний устрій су­спільства та ступінь відкритості соціальних класів і груп зумов­люють соціальну мобільність населення. Знати кількісні характе­ристики всіх цих процесів дуже важливо для вироблення соціа­льної політики щодо зайнятості, бідності, рівномірності розподі­лу ресурсів та мобільності населення.

Соціальне життя суспільства визначається не лише його соці­альним устроєм, чисельністю і структурою населення, сімей і до­могосподарств, але й умовами життя, на які впливає безліч різ-номанітних чинників. Ц і забезпечення житлових умов населення, і можливості, забезпечувані суспільством для реалізації економічної активності населення, задоволення ного потреб і гарантування прав і свобод; доступність для населення послуг системи соціальною захисту, якісних медичних і освітніх послуг; наявність екологічно безпечного середовища проживання.

До важливих чинників, що істотно впливають на умови та спосіб житгя людей, належать і такі:

а) змінювана структура розподілу часу, що або збільшує кіль­кість вільного часу, наявного в розпорядженні членів сім'ї, або зменшує його;

б) існування в суспільстві доступних засобів для раціонально­го використання вільного часу;

в) реальні можливості населення щодо витрачання певної час­тини власних коштів на організацію дозвілля.

Усю зазначену інформацію, що характеризує різноманітні ас­пекти соціального життя, можна поділити на кілька груп:

• інформація про кількісні та якісні характеристики об'єктів соціальної статистики;

• інформація про соціально-політичний лад суспільства і сус­пільно-політичне життя;

• інформація про умови життя населення;

• інформація про рівень життя населення в цілому і окремих його соціальних груп;

• інформація про спосіб і якість життя населення;

• інформація про джерела одержання коштів і про витрати су­спільства на соціальну сферу.

Структурну схему соціальної статистики зображено на рис. 1.1.

Зі щойно сказаного випливає, що для відшукання всебічної характеристики соціальної системи в цілому та окремих її частин потрібна найрізноманітніша статистична інформація про окремих осіб та групи населення (сім'ї, домогосподарства, трудові колек­тиви, партії, громадські організації, сукупність мешканців певно­го регіону або країни в цілому).

Суспільство не є одноріднім за своєю природою, тому соціальна статистика має давати характеристику не тільки суспільства в цілому, а й вивчати становище та поводження різних груп насе­лення, які йому належать.

Соціальна статистика грунтується на матеріалах переписів насе­лення, даних державної статистичної звітності, а також на інфор­мації, здобутій у результаті спеціальних вибіркових обстежень, що їх організують і проводять органи статистики.

СОЦІАЛЬНА СТАТИСТИКА

СКЛАД І ХАРАКТЕРИСТИКА СУСПІЛЬСТВА

УМОВИ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ

РІВЕНЬ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ

ЯКІСТЬ І СПОСІБ ЖИТТЯ НАСЕ-ЛЕННЯ

Чисель- ність і динамі-ка насе-лення

Соціально-політичний лад суспільства

Середовище проживання

Соціальне обслуговування

Доход і насе-лення

Потреби та спожи-вання благ та послуг

Роз-виток лю-дини

Бюджет часу і дозвілля населення

Статистика громадської думки

Соціальна структура і мобільність населення

Сім”ї та домашні господарства

Статистика суспільно-політичного життя

Стан довкілля

Житлові умови

Зайнятість та умови праці

Безпека та додержання прав людини

Житлово-комунальні послуги, транспорт та зв”язок.

Система і послуги освіти

Система і послуги охорони здоров”я

Система і послуги соціального захисту

Послуги культури і мистецтва

Диференціація населення за рівнем життя

Статистика бідності

Інтегральні оцнки рівня життя

Соціальна статистика для вивчення соціального життя суспі­льства застосовує як кількісні, так і некількісні дані. Вихідні дані визначають специфіку методів соціальної статистики.

Соціальна статистика в Україні має непросту історію. Її виник­нення можна віднести до першої половини XVIII століття, коли на доволі високому рівні було проведено переписи робітників фабрик та мануфактур. На їх підставі було зібрано інформацію про походження, вік, виконувану роботу, форму й розмір заробіт­ної плати, а також про родинний стан зазначених робітників.

Уперше такий перепис було здійснено разом із загальною (пер­шою) ревізією населення (І7І8—1727), але пізніше (1732, 1736 і 1741) було проведено спеціальні переписи робітників. Недоліком цих переписів було те, що їх матеріали використовувалися, зде­більшого, з оперативною метою, а це потребувало лише найпрос­тішого узагальнення та аналізу.

У другій половині XVIII століття виник новий тип статистич­них робіт, метою яких було зібрати статистичні дані про соціаль-по-економічного становище суспільства. Протягом 1765—1767 ро­ків було проведено «генеральний опис» Малоросії, матеріали якого давали розгорнуту характеристику не лише економічною становища, а й соціального життя України. Незважаючи на певну цінність, матеріали обліково-статистичних праць того періоду являли приклад описової статистики й характеризували соціальне життя не в комплексі, а фрагментарно.

Становлення соціальної статистики як науки почалося у дру­гій половині XIX сторіччя в загальній системі державності. Значний внесок у її розвиток зробили українські вчені та спеціалісти. Земський статистик Полтавської губернії А. В. Пешехонов у дру­гій половині XIX століття вперше провів обстеження бюджетів селянських господарств. Відомий український статистик Ф.А. Щербина (1849—1936) у своїх працях «Селянські бюджети і залежність їх від врожаїв та цін на збіжжя» і «Селянські бюджети» заклав основи бюджетної статистики.

Д.П. Журавський (1810--1856) у праці «Статистичний опис Київської губернії» вперше у статистичній практиці описав наяв­ність диференціації селян за умов кріпацтва. Особливо велике значення для розвитку соціальної статистики мала праця Д. II. Журавського «Про джерела і про вжиток статистичних відомостей», де він наголошував на тому, що статистика необхідна для «вивчення всього, що стосується людини» і намітив програму розвитку со­ціальної статистики за найважливішими розділами: соціальна структура населення і його заняття; вивчення народного побуту, житлових умов і харчування населення; статистика театрів, клу­бів і народних розваг; статистика злиденності, бідності, сирітст­ва; статистика самогубств та ін. Розвиток соціальної статистики у нашій країні було фактично припинено в 30—50-х роках XX сторіччя. Соціальна статистика в цей період потерпала так само, як і все суспільство. Протягом цих десятиліть було знищено мільйони людей, ідей, матеріальних цінностей, навичок і умінь. Замість соціально-економічних вимі­рювань як прикладної наукомісткої діяльності в зазначений пері­од статистичні праці підганяли під потрібний результат. Соціаль­ну статистику взагалі вилучили з органів державної статистики, віддавши її на «відкуп» міністерствам і відомствам. Усе це при­звело до виродження соціальної статистики, були втрачені пави­чки аналізу та інтерпретації статистичної інформації. Сталося так, що соціальну статистику було відірвано від теорії статисти­ки, що призвело до зниження рівня наукових праць і рівня підго­товки не лише статистиків, а іі усіх економістів. З 60-х років почалося відродження соціальної статистики, проте статистика, скажімо, правопорушень залишалася закритою до 90-х років XX сторіччя.

Нині усунено практично всі обмеження щодо вивчення іі ана­лізу соціального життя суспільства, але у зв'язку зі змінами, які зараз відбуваються у суспільному житті настала потреба удосконалювати методологію та практику розробки цілої низки нових для нашої соціальної статистики показників, яких вона раніше не застосовувала.

Науковці та спеціалісти, використовуючи інформацію й мето­дологію соціальної статистики, виконують науково-дослідні роботи з проблем аналізу розвитку суспільства, основною метою яких є своєчасне виявлення негативних тенденцій, посилення яких може призвести до зниження рівня життя людей та усклад­нити соціальну обстановку в суспільстві. Дані соціальної статистики необхідні й органам державного управління, які покликані забезпечувати безпеку й гідний рівень життя населення: розвивати й регулювати структуру робочих місць, оплату праці; розробляти і здійснювати соціальні програми для соціального захисту певних категорій населення. Розробка та ре­алізація соціальних програм передбачають наявність своєчасної, достовірної і науково обгрунтованої інформації.

Соціальна статистика поєднує в собі дві сфери, які нерозривно пов'язані між собою, сферу науки та сферу практичної діяль­ності. Як сфера науки соціальна статистика розробляє методоло­гію збору, обробки та аналізу кількісної і якісної інформації про соціальні явища й процеси в суспільстві. Як сфера практичної діяльності вона виконує збір і аналіз статистичної інформації, що характеризує ті чи інші соціальні процеси та соціальне житія су­спільства в цілому, маючи на меті оцінити реальний стан суспі­льства на певних етапах його розвитку, забезпечити розробку й проведення обгрунтованої соціальної політики.

Дата добавления: 2014-11-29