Перша медична допомога при пораненнях

Рани

ТРАВМИ. ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА

Порушення цілості шкірних покривів, слизових оболонок, глиб лежачих тканин і поверхні внутрішніх органів у результаті механічного або іншого впливу називаються відкритими ушкодженнями, або ранами.

Рани бувають поверхневі і глибокі.

Поверхневі рани характеризуються ушкодженням шкіри чи слизових оболонок.

Глибокі рани супроводжуються ушкодженням судин, нервів, кісток, м'язів, сухожилок та внутрішніх органів.

Глибокі рани, при яких ушкоджуються внутрішні оболонки порожнин (черевної, плевральної, черепа, суглобів), називаються проникними. Інші види ран, незалежно від глибини, називаються непроникними.

Рани бувають колоті, різані, рубані, забиті, рвані, вогнепальні та укушені, залежно від предмета, який ранить.

Рана характеризується:

- болем,

- зіянням

- кровотечею.

Зіяння рани - розбіжність її країв.

Кровотеча з рани обумовлена видом ушкоджених судин, рівнем артеріального тиску і характером рани. Різані та рубані рани кровоточать сильніше.

Тяжкість поранення визначається розмірами зовнішньої рани, глибиною ушкодження, характером травми внутрішніх органів і ускладненнями, які розвиваються (кровотеча, порушення функції органа, перитоніт, пневмоторакс).

Під кровотечею розуміють витікання крові з ушкоджених кровоносних судин. Вона може бути первинною, коли виникає відразу ж після ушкодження судин, і вторинною, якщо з'являється через деякий час внаслідок виштовхування згустку крові з судини, поранення судини уламками кісток, внаслідок необережного надання першої медичної допомоги, при неправильній іммобілізації та у випадках розвитку нагноєння в рані.

Розрізняють артеріальні, венозні, капілярні та паренхіматозні кровотеч - залежно від того, які судини ушкоджені,

Найбільше небезпечна артеріальна кровотеча, при якій за короткий термін з організму може вилитися значна кількість крові.

Ознаки артеріальної кровотечі є червоний колір крові і витікання її пульсуючою цівкою. Зупиняють цю кровотечу стисненням судини одним зі способів, які описані нижче.

Венозна кровотеча, на відміну від артеріальної, характеризується безперервним витіканням крові, що має більш темний колір, і при цьому явної цівки не буває. Зупинку такої кровотечі здійснюють накладенням стисної пов'язки.

Капілярна кровотеча виникає при ушкодженні дрібних судин шкіри, підшкірної клітковини та м'язів. При капілярній кровотечі кровоточить вся поверхня рани. Для зупинки такої кровотечі накладають стисну пов'язку.

Паренхіматозна кровотеча виникає при ушкодженні внутрішніх органів: печінки, селезінки, нирки, легенів (вона завжди небезпечна для життя). Установити її можна за блідістю шкірних покривів, слабким пульсом та падінням артеріального тиску.

Кровотечі можуть бути зовнішні та внутрішні.

При зовнішній, кровотечі кров виливається через рану шкірних покривів і видимих слизових оболонок або з порожнин.

При внутрішній кровотечі кров виливається в тканини, органи або порожнини, утворюючи крововиливи. При крововиливі в тканини кров просочує їх, утворюючи припухлість, яка називається інфільтратом, або синцем. Якщо кров просочує тканини нерівномірно і внаслідок цього утвориться обмежена порожнина, яка наповнена кров'ю, її називають гематомою. Гостра втрата 1-2 л крові, особливо при важких комбінованих ураженнях, може призвести до смерті.

Залежно від швидкості виливання крові із травмованої судини або органу і об'єму втраченої крові розрізняють гостру і масивну кровотечі. У випадках гострої кровотечі кров швидко виливається з рани (протягом декількох хвилин), а масивної - повільно (протягом декількох годин).

Профілактика ускладнень ран

Усяка, навіть невелика, рана являє собою загрозу для життя постраждалого. Вона може стати джерелом зараження різними мікробами, тому основними заходами профілактики цих усклад­нень, при наданні першої медичної допомоги, є якомога раннє накладення стерильної пов'язки на рану та дотримання правил асептики і антисептики.

Асептика - це сукупність заходів, які спрямовані на попередження проникнення мікробів у рану. Вона досягається суворим дотриманням основного правила: усе, що стикається з раною, повинне бути стерильним (не мати мікробів).

Антисептикою називається система заходів, спрямованих на зменшення кількості мікробів або їх знищення в рані. Розрізняють механічну, фізичну, хімічну та біологічну антисептику.

Механічна антисептика - це первинна хірургічна обробка рани.

Фізична антисептика полягає в застосуванні таких методів, при яких створюються несприятливі умови в рані для виживання мікробів, - це висушування рани, її дренування і відтік вмісту рани. Убивають мікроби сонячне світло та штучне ультрафіолетове опромінення.

Хімічна антисептика заснована на застосуванні різних лікарських засобів, які мають властивість протимікробної дії. Ці речовини називаються антисептичними. Найбільш широко застосовуються такі антисептики, як спиртовий розчин йоду, етиловий спирт, розчини хлораміну, перманганату калію та ін.

Біологічні антисептики це антибіотики, які використовуються для профілактики і лікування ранової інфекції.

Способи асептики і антисептики доповнюють один одного в боротьбі з інфекційним зараженням ран.

Обробку рани потрібно проводити чистими, продезінфікованими, руками (спирт, горілка, одеколон, лосьйон). Накладаючи асептичну пов'язку, не слід доторкатись до тих шарів марлі, які будуть безпосередньо стикатися з раною.

Перед тим як накласти асептичну пов'язку, шкіру навколо рани необхідно 2-3 рази протерти шматочком марлі або вати, змоченої антисептичною речовиною,(перекис водню, спирт, йод) намагаючись при цьому видалити з поверхні шкіри бруд, шматки одягу, землю та інші сторонні предмети.

За відсутності антисептичних речовин рана може бути захищена простим накладенням асептичної пов'язки (бинт, індивідуальний пакет, косинка).

Рану не можна:

- промивати водою;

- допускати потрапляння антисептичних речовин на рану (спирт, спиртовий розчин йоду);

- видаляти сторонні предмети і бруд із глибоких шарів рани.

Дрібні сторонні предмети, які проникли в шкіру (скалки, колючки, уламки скла та металу) - при наданні першої медичної допомоги доцільно видалити.

Бруд, пісок, землю найлегше видалити, промивши рану перекисом водню. Скалки, колючки та інші дрібні сторонні предмети витягають пінцетом, голкою, іноді пальцями з обов'язковою обробкою рани будь-яким антисептичним розчином. Сторонні предмети з великих ран може видаляти тільки лікар при хірургічній обробці.

Рану не можна:

- засипати порошками;

- накладати на неї мазь;

- прикладати вату.

Іноді в рану можуть випадати внутрішні органи, тому при обробці такої рани їх не можна вправляти, а потрібно накласти пов'язку, просочену антисептичним розчином, поверх цих органів.

При великих пораненнях кінцівок провадиться їх іммобілізація.

Важливим завданням першої медичної допомоги є якнайшвидше транспортування постраждалого в лікувальну установу

3.3. Кровотечі

Гостра крововтрата при зовнішній кровотечі.

Симптоми:

- рясне просочування одягу кров'ю,

- калюжі крові в місці знаходження постраждалого,

- задишка,

- запаморочення,

- спрага,

- потемніння в очах,

- шум у вухах

- нудота, блювота,

- блідість шкірних покривів (губ і кінцівок),

- холодний піт

- частий слабкий пульс,

- охолодження кінцівок,

- непритомність, судоми.

Перша медична допомога - зупинити кров одним з описаних нижче способів. Для поліпшення кровопостачання мозку і серця підняти ноги постраждалого вище голови під кутом 45°. Якщо не ушкоджений шлунково-кишковий тракт, дати випити не менше 1-2 склянок води або гарячого солодкого міцного чаю або кави. У зимовий період постраждалого тепло вкутати.

Гостра крововтрата при внутрішній кровотечі.

Симптоми при пораненні:

- легенів кров виявляється в мокротинні,

- шлунково-кишкового тракту - у блювотних масах і калі,

- сечостатевих органів - у сечі.

У випадках закритих ушкоджень внутрішніх органів, розташованих у грудній і черевній порожнинах, шкіряні покриви бліді, покриті холодним липким потом.

Перша медична допомога полягає у введенні під шкіру 1 мл 20% розчину кофеїну та 20% камфори за їх наявності.

При пораненні стравоходу, шлунка, кишечника ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ ПИТИ. У цих випадках постраждалому для зменшення спраги і сухості в роті змочують губи або дають воду для полоскання рота і попереджають, що ковтати її НЕ МОЖНА. Екстрене транспортування в лікувальну установу.

3.4 Способи тимчасової зупинки кровотечі

Перша медична допомога постраждалим із зовнішньою кровотечею полягає в тимчасовій зупинці кровотечі. До способів тимчасової зупинки кровотечі відносяться:

1. Надання ушкодженій області тіла піднятого положення стосовно тулуба (при пораненнях кінцівок, у випадках капілярних кровотеч).

2. Притиснення судини, що кровоточить, у місці ушкоджен­ня за допомогою стисної пов’язки (при капілярних і венозних кровотечах).

3. Фіксація кінцівки в положенні максимального згинання або розгинання в суглобі.

4. Кругове здавлення кінцівки джгутом (тільки при артеріальній кровотечі).

5. Пальцеве притиснення артерії (за кровотоком ближче до серця, рис. 20).

Способи 3, 4, 5 застосовуються у випадках артеріальних кровотеч.

Артеріальну кровотечу, як правило, зупинити стисною пов'язкою не вдається, тому пальцеве притиснення артерії є одним з ефективних початкових прийомів первинної зупинки кровотечі, що дозволяє виграти час до накладення джгута.

Артерії притискають до кісток вище ушкодження великими пальцями, накладеними один на одний.

У людей з розвиненою мускулатурою або надлишковим відкладенням жиру притиснути артерію пальцями важко. У цьому випадку притискають артерію долонею або кулаком.

Пальцеве притиснення артерії здійснюють у проекції кістки, до якої вона може бути притиснута. У цих місцях необхідно промацати пальцями пульсуючу артерію і придавити її. Кровотеча зупиняється практично відразу.

Недоліком цього методу є малий проміжок часу зупинки кровотечі (не більше 15-20 хв).

Для зупинки кровотечі з ран на голові, обличчі та шиї сонну артерію притискують до поперечних шийних хребців.

При кровотечі на обличчі і волосистій частині голови притискають підщелепну або скроневу артерії.

Кровотечу в області плеча і плечового пояса зупиняють, притискаючи підключичну артерію до першого ребра в надключичній ямці або притиснувши плечову артерію до плечової кістки по внутрішньому краю двоголового м'яза.

Одним із способів тимчасової зупинки кровотечі є фіксування кінцівки в положенні максимального згинання або розгинання в суглобі.

При пораненні артерії:

- підключичної - руки максимально відводять назад і фіксують їх у ліктьових суглобах;

- плечової – руку згинають у ліктьовому суглобі;

- стегнової стегно максимально згинають у тазостегновому суглобі;

- підколінної - ногу максимально згинають у колінному суглобі (рис. 11).

У такому положенні кінцівка стискає травмовану судину.

Зупинку кровотечі проводять у такій послідовності:

- зробити валик з м’якого матеріалу;

- вкласти валик у ліктьовий згин або підколінну ямку для зупинки кровотечі з кисті, передпліччя, гомілки чи стопи;

- зігнути кінцівку в суглобі;

- зафіксувати її поясним ременем або яким-небудь іншим предметом (хусткою, шарфом, смугами тканини, широким бинтом та ін.) у стані максимального згинання або розгинання.

Рис. 11. Типові місця притиснення артерій для зупинки кровотечі:

1 - скроневої; 2 - потиличної, підщелепної; 3,4 - сонних; 5 - підключичної; 6 - пахвової; 7 - плечової; 8 - променевої; 9 - ліктьової; 10 - стегнової (у паховій області); 11 - стегнової артерії в середній третині; 12 - підколінної; 13 - тильної артерії стопи; 14 - задньої артерії стопи

Показаннями для накладення джгута є: артеріальна кровотеча і синдром тривалого стиснення, а протипоказанням для його накладення - запальний процес, венозна та капілярна кровотеча

Рис. 11. Положення кінцівок для зупинки кровотечі з артерій:

а - підключичної;

б - стегнової;

в - плечової та ліктьової;

г - підколінної

Зупинку кровотечі круговим стисненням джгутом проводять за такими правилами: (рис. 12):

- до накладення джгута накласти прокладку (деталі одягу, хустка, рушник тощо) для попередження защемлення шкіри між витками джгута;

- для зменшення кровотечі надати кінцівці піднятого положення

- під кінцівку підвести та розтягти джгут і кілька разів обернути його навколо кінцівки до зупинки кровотечі;

- перший тур накладати найбільш тугим, другий - з меншим натягом, інші - з мінімальним;

- класти тури джгута рівно, не защемляючи шкіри;

- закріпити кінці джгута;

- під тур джгута покласти записку із зазначенням часу та дати накладення.

В г

Рис. 12. Зупинка артеріальної кровотечі круговим стисненням джгутом:

а - гумовий джгут; б - фіксатор джгута; в - розтягання джгута;

г - накладення джгута

Правильно накладений джгут зупиняє кровотечу, кінцівка блідне, пульсація судини нижче джгута припиняється.

Неправильно накладений або надмірно затягнутий джгут викликає сильний біль, а також може спричинити роздавлювання м'яких тканин, їхнє змертвіння і параліч кінцівки. Слабко затягнутий джгут кровотечу не зупиняє, створює венозний застій, що проявляється посинінням кінцівки і посиленням венозної кровотечі.

Джгут накладають у типових місцях (рис. 13).

Рис. 13. Типові місця накладення джгута при кровотечі з артерій:

1 - стопи; 2 - гомілки і області колінного суглоба; 3 - кисті і передпліччя;

4 - області ліктьового суглоба; 5 - плеча; 6 - стегна

Помилки при накладенні джгута

Джгут накладено за відсутності артеріальної кровотечі.

Накладення джгута на голе тіло.

Накладення джгута далеко від рани.

Слабке або надмірне затягування кінців джгута.

Джгут на кінцівці залишають улітку не більше 2-х годин, узимку - 1,5 години. Більш тривале стиснення призводить до змертвіння кінцівки. Якщо постраждалого за цей час не можна доставити в лікувальну установу, джгут знімають на 10-15 хвилин для відновлення кровообігу, що проявляється кровотечею з рани, а потім накладають вище раніше накладеного місця. Улітку така маніпуляція повторюється через 1 годину, узимку - через 0,5 години, поки постраждалому не буде надана хірургічна допомога, і при цьому щораз роблять відмітку в записці.

Якщо джгут трубчастий, без ланцюжка і гачка на кінцях, його кінці зав'язують у вузол.

У випадках відсутності джгута кровотечу можна зупинити за допомогою імпровізованого джгута-закрутки з хустки, поясного ременя тощо (рис. 14). Як матеріал для джгута не можна використовувати дріт або тонкі мотузки.

Рис. 14. Зупинка кровотечі: а- за допомогою джгута-закрутки;

б- за допомогою поясного ременя

Після накладення джгута краї рани обробляють йодом, накладають асептичну пов'язку та проводять іммобілізацію кінцівки.

При пораненні яремної вени або сонної артерії на неушкоджену поверхню шиї підкладають дощечку - шину, яку прибинтовують до голови і плеча для того, щоб уникнути удушення. Рану закривають асептичною пов'язкою, на неї - м'який валик, а потім накладають джгут.

3.5. Перев'язувальний матеріал

Індивідуальний перев'язний пакет складається із двох ватно-марлевих подушечок розміром 32 х 17,5 см, бинта шириною 10 см і довжиною 7 м (рис. 15). Одна подушечка пришита на кінці бинта, а інша вільно по ньому пересувається.

Рис. 15. Індивідуальний перев'язний пакет:

1 - нерухома подушечка; 2 - рухома подушечка; 3 - бинт; 4 - кінець бинта; 5 - скатка бинта; 6 - кольорові нитки

Пакет звичайний, на відміну від індивідуального перев'язного пакета, впаковують у пергаментну внутрішню і плівкову зовнішню оболонки. До кожного пакета прикладається рекомендація з його розкриття і використання.

Бинт являє собою смугу марлі в скачаному стані. Скачана частина бинта називається голівкою, вільний кінець - початком бинта. Стерильні бинти впаковані герметично в пергаментний папір.

Серветки стерильні - це складені в кілька шарів чотирикутні шматки марлі, упаковані герметично в пергаментний папір (по 20 шт. в упаковці). Розміри великих серветок 70x68 см, малих -68x35 см.

Пов'язка стерильна мала складається з бинта шириною 14 см і довжиною 7 м та однієї ватно-марлевої подушечки розміром 56x29 см.

Пов'язка стерильна велика має подушечку розміром 65x45 см, до якої пришиті шість фіксуючих тасьм. Пов'язки використовуються при великих ранах і опіках.

Вата стерильна випускається в упаковках по 25 і 50 г. Вата нестерильна випускається в упаковках по 50 і 250 г і застосовується при накладанні стисних пов'язок. Компресна (сіра) вата застосовується для виготовлення м'яких прокладок при накладенні шин та компресів.

Косинкові пов'язки накладають на голову, груди, плечові, ліктьові, колінні, гомілковостопні суглоби, на кисть і стопу та на промежину. Якщо косинки нестерильні, то спочатку на ранову поверхню накладають стерильні бинти або серветки, які потім фіксують косинкою.

За відсутності або нестачі табельних перев'язних матеріалів використовують підручні засоби.

Особливо зручні пов'язки за Маштафаровим.

Їх накладають, використовуючи шматки тканини (простирадла, сорочки та ін.) різної величини, кінці яких надрізають для одержання тасьм. Спочатку на рану накладають стерильний бинт або серветку (при необхідності - і вату), а потім шматком тканини із зав'язками закріплюють пов'язку (рис. 16).

а б в

Рис. 16. Пов'язка за Маштафаровим з підручних засобів:

а - на спину; б - на стегно; в - на стопу

Клеолові та лейкопластирні пов'язки накладають, як правило, на невеликі рани. Рану закривають стерильним матеріалом, і закріплюють смужками липкого пластиру. При накладенні клеолової пов'язки шкіру навколо рани змазують клеолом, дають йому підсохнути, а потім рану закривають розтягнутою марлевою серветкою, приклеюючи її краї до змазаної шкіри.

3.5.1 Види пов'язок. техніка накладання м'яких пов'язок

При накладенні пов'язок необхідно прагнути не викликати зайвого болю. Бинт варто тримати в правій руці, а лівою втримувати пов'язку і розгладжувати ходи бинта (рис.17).

Рис. 17. Правильне положення рук і бинта при накладенні пов'язки

Пов'язка виконує не тільки профілактичну, а і лікувальну дію. Вона створює спокій ушкодженій частині тіла, герметично закриває рану, всмоктує з рани видільне, попереджає розвиток ускладнень у рані.

На рану накладають ватно-марлеві і бинтові пов'язки, а також пов'язки з підручних засобів - чистої носової хустки, косинки, сорочки тощо.

Бинтові пов'язки накладають за такими правилами:

1. Надати ушкодженій частині тіла найбільш зручне, функціонально вигідне положення, при якому зменшується біль.

Бинтувати зручніше, якщо ушкоджена частина тіла буде розташовуватися на рівні грудей рятувальника.

Ушкоджена частина тіла після закінчення бинтування по­винна перебувати у функціонально - вигідному фізіологічному положенні.

При накладенні пов'язки необхідно стежити за виразом обличчя постраждалого і не заподіювати йому своїми діями болю.

Якщо пов'язка турбує постраждалого, необхідно послабити її або змінити напрямок турів бинта.

Бинтувати треба двома руками, здійснюючи поперемінно то однією, то іншою рукою обертання голівки бинта навколо ушкодженої частини тіла, вільною рукою розправляючи тури бинта, щоб не було складок.

Під час накладення пов'язки "правша" розгортає бинт ліворуч. Голівка бинта повинна скочуватися з турів бинта.

Кожен наступний тур повинен закривати на 1/2 або 2/3 ширини попередній тур.

Бинтувати треба за планом, користуючись якою-небудь ти­повою пов'язкою.

Накладена пов'язка не повинна викликати порушення кровообігу в кінцівці, а повинна здійснювати рівномірний тиск і зупиняти капілярну та венозну кровотечу.

Кінці бинта зав'язують над здоровою частиною тіла для попередження непотрібного тиску на рану.

При накладенні пов'язки і по її закінченні перевіряють, чи не туго накладена пов'язка, чи не занадто вона вільна, чи не буде сповзати і розмотуватися.

Помилки при накладенні пов'язок:

- забинтована частина тіла перебуває не у функціонально вигідному фізіологічному положенні;

- пов'язка накладена занадто туго і викликає порушення кровообігу в кінцівці, ознаками якого є збліднення кінцівки нижче пов'язки, посиніння кінцівки або її затерпнення, поява пульсуючого болю;

пов'язка нерівномірно накладена;

пов'язка накладена занадто слабко, не зупиняє кровотечу, сповзає з місця ушкодження.

Залежно від конфігурації ушкодженої частини тіла накладають пов'язку певного типу.

3.5.2 Основні види пов'язок

Кругова накладається на частини тіла, які конфігурацією наближаються до циліндра (променево-зап'ястковий суглоб, нижню третину гомілки, живіт, шию, чоло). Тури бинта лягають на те саме місце, повністю прикриваючи один одного.

Спіральнанакладається на частини тіла, які конфігураці­єю наближаються до конуса (передпліччя, гомілка, стегно, плече). Тури бинта йдуть трохи косо знизу нагору, причому кожен наступний тур закриває на 2/3попередній (рис. 18, а, б, в).

Хрестоподібна накладається на рухомі частини тіла (суглоби кінцівок, промежина). Тури бинта накладають у вигляді вісімки (рис. 18, г).

Поворотна накладається на голову, пальці, кукси кінцівок. Тури бинта йдуть у перпендикулярних площинах, що досягається перегином бинта під кутом 90° і фіксуванням області переги­ну круговими турами. Перегин треба робити в різних місцях для запобігання надмірному тиску в одному місці (рис. 18, д).

Розбіжна («черепашача») - накладається на ліктьовий, колінний або гомілковостопний суглоби. При розташуванні ушкодження над суглобом накладається збіжна пов'язка (рис. 18, ж), а при локалізації ушкодження під суглобом - розбіжна (рис. 18, є).

Колосоподібна накладається на плечовий (рис. 18, з), тазостегновий та інші суглоби. Закріплюючі тури на лівому плечі накладають по ходу годинної стрілки, а на правому - проти ходу. Третій тур починають із задньої поверхні плеча, по спині, через пахвову западину протилежної сторони на груди і плече ушкодженої сторони, обходять плече із зовнішньої поверхні, переходять на задню. На внутрішній поверхні бинт переводять із пахвової западини на передню поверхню плеча, перехрещуючи попередній тур на зовнішній поверхні. 5-й тур повторює хід 3-го, зміщаючись на 1/3-1/2 ширини бинта. З кожним туром перетинання бинта на бічній поверхні плеча роблять усе ближче до плечового суглоба. Після повного його закриття пов'язкою закінчують бинтування циркулярним ходом бинта навколо тулуба.

Повзуча пов'язка (рис. 18, и) нагадує спіральну. Після закріплюючих турів бинта ходи його ведуть гвинтоподібно, так, щоб вони не стикалися, на відстані один від іншого, рівний ширині бинта. Пов'язка призначена для тимчасового утримання асептичної пов'язки.

Рис. 18. Різні типи бинтових пов'язок:

а, б, в- спіральна (на передпліччя і гомілку); г – хрестоподібна на потилицю і гомілковостопний суглоб; д — поворотна, що накладається на кисть; є —розбіжна «черепашача» на колінний суглоб, ж — збіжна на колінний суглоб; з - колосоподібна на плечовий суглоб; и - повзуча пов'язка

Пращоподібна пов'язка накладається при травмах нижньої щелепи, зовнішніх статевих органів у чоловіків (рис. 23).

«Вуздечка» - найбільш міцна пов'язка для тім'яної і потиличної областей, а також нижньої щелепи (рис. 19, 20). Під час бинтування голови постраждалий повинен тримати рот відкритим або під підборіддя йому підкладають палець, щоб накладена пов'язка не заважала відкривати рот і не здавлювала шию.

При накладенні пов'язок необхідно враховувати деякі особливості:

- при триваючій кровотечі накладають стисну пов'язку. Через 5-7 годин для поліпшення відтоку ранового вмісту в пов'язку її заміняють більш вільною. Якщо з'являється пульсуючий біль у рані, то це вказує на розвиток ранової інфекції. У цьому випадку пов'язку необхідно послабити;

- для зручності бинтування та надання медичної допомоги під поранену ногу до бинтування підкладають валик нижче рани. Бинтувати кінцівки починають із периферії до центра. Неушкоджені кінчики пальців залишають відкритими для того, щоб стежити за кровообігом;

- при пораненні грудей постраждалого саджають спиною до якої-небудь опори;

- при пораненні живота постраждалого кладуть на спину і під хрестець підкладають валик зі згорнутого одягу.

Правила накладення стерильних пов'язок на голову

При травмах голови можуть накладатися різні типи бинтових пов'язок, пов'язок з використанням косинок, стерильних серветок і липкого пластиру. Вибір типу пов'язки залежить від розташування і характеру рани.

Рис, 20. Накладення пов'язки «вуздечка» на підборідну область

На рани волосистої частини голови накладається пов'язка -«чепець», що закріплюється смужкою бинта за нижню щелепу (рис. 21). Від бинта відривають шматок розміром до 1 м і кладуть серединою поверх стерильної серветки, що закриває рану, на область тімені, а кінці його спускають вертикально вниз спереду шиї і утримують у натягнутому стані. Навколо голови (рис. 31, а) роблять круговий закріплюючий хід (1), потім, дійшовши до зав'язки, бинт обертають навколо неї і ведуть косо на потилицю (3). Чергуючи ходи бинта через потилицю та чоло (2-12) і щораз направляючи його більш вертикально, закривають всю волосисту частину голови (рис. 31, б). Після цього 2-3 круговими ходами закріплюють пов'язку. Кінці зав'язують бантом під підборіддям.

Рис. 21. Пов'язка на голову - «чепець»

При пораненні шиї, гортані або потилиці накладають хрестоподібну пов'язку (рис. 22).

Круговими ходами бинт спочатку закріплюють навколо голови (1, 2), а потім вище лівого вуха його спускають у косому напрямку вниз на шию (3). Далі бинт іде по правій бічній поверхні шиї, закриває її передню поверхню та повертається на потилицю (4), проходить вище правого і лівого вух, повторюючи зроблені ходи. Пов'язка закріплюється ходами бинта навколо голови.

Рис. 22. Хрестоподібна пов'язка напотилицю

При великих ранах голови або розташуванні їх на обличчі краще накладати пов'язку у вигляді «вуздечки» (рис. 29, 30). Після 2-3 закріплюючих кругових ходів через чоло (1) бинт ведуть по потилиці (2) на шию і підборіддя, роблять кілька вертикальних ходів (3-5) через підборіддя та тім'я, потім з під підборіддя бинт іде по потилиці (6). На ніс, чоло та підборіддя накладають пращо - подібну пов'язку (рис. 33). Під пов'язку на ранову поверхню підкладають стерильну серветку або бинт.

Рис. 23. Пращоподібна пов'язка: а — на ніс; б - на чоло; в- на підборіддя

Пов'язку на одне око починають із закріплюючого ходу навколо голови. Далі бинт ведуть із потилиці під праве вухо на праве око або під ліве вухо на ліве око. Потім ходи бинта чергують один - через око, другий - навколо голови. Пов'язка на обидва ока складається зі сполучення двох пов'язок, що накладають а ліве і праве око.

3.5.3 Правила накладення стерильних пов'язок на груди

На груди накладають спіральну або хрестоподібну пов'язку

Для спіральної пов'язки (рис. 24, а) відривають кінець бинта довжиною близько 1,5 м, кладуть його на здорове надпліччя і залишають висіти (1) косо на грудях. Бинтом, починаючи знизу спини, спіральними ходами (2-9) бинтують грудну клітку. Вільно висячі кінці бинта зв'язують.

Хрестоподібну пов'язку на груди (рис. 24, б) накладають знизу круговими, фіксуючими 2-3 ходами бинта (1-2), далі зі спини праворуч на ліве надпліччя (3) і фіксують круговим ходом (4), знизу через праве надпліччя (5), знову навколо грудної клітки. Кінець бинта останнього кругового ходу закріплюють шпилькою.

Рис. 24. Пов'язка на груди: а - спіральна; б хрестоподібна

При проникних пораненнях грудної клітки (пневмотораксі) на рану треба накласти прогумовану оболонку індивідуального перев'язного пакета внутрішньою стерильною поверхнею, а на неї - стерильні подушечки і туго забинтувати. За відсутності пакета герметична пов'язка може бути накладена з використанням лейкопластиру (рис. 25). Смужки пластиру, починаючи на 1-2 см вище рани, черепицеподібно приклеюють до шкіри, закриваючи в такий спосіб всю ранову поверхню. На лейкопластир кладуть стерильну серветку або стерильний бинт в 3-4 шари, далі шар вати і туго забинтовують

Особливу небезпеку для постраждалого становлять поранення, які супроводжуються пневмотораксом зі значною кровотечею. У цих випадках накласти герметичну пов'язку за допомогою лейкопластиру, як правило, не вдається. Найбільш доцільно рану закрити повітронепроникним матеріалом (клейонкою, целофаном) і накласти пов'язку зі стовщеним шаром вати або марлі.

Рис. 25. Накладення пов'язки при відкритому пневмотораксі з використанням лейкопластирів.

При великих опіках голови або грудної клітки найбільш зберігаючою є косиночна пов'язка. Опікову поверхню закривають стерильними серветками, які фіксуються косинками.

3.5.4 Правила накладення стерильних пов'язок на живіт

Із травм живота найнебезпечнішими для життя постраждалого є проникні поранення. При них з рани можуть випадати внутрішні органи, петлі кишок і сальник, а також виникнути сильна кровотеча. При випаданні внутрішніх органів їх не можна вправляти в черевну порожнину. Рану слід закрити стерильною серветкою, просоченою антисептичним розчином навколо нутрощів, що випали. На серветку треба покласти м'яке ватно-марлеве кільце і накласти не занадто туго пов'язку. Постраждалому із проникним пораненням живота не можна давати пити, йому можна тільки змочити губи водою. На верхню частину живота накладається стерильна пов'язка, при якій бинтування проводиться послідовними круговими ходами знизу нагору. На нижній частині живота спіральна пов'язка сповзає, тому тут накладають колосоподібну пов'язку на живіт і пахову область (рис. 26, а, б). Вона починається із кругових ходів навколо живота (1-3), потім бинт по зовнішній поверхні стегна (4) проходить довкола нього (5, 6), і далі знову роблять кругові ходи навколо живота (7). При великих опіках живота можуть накладатися косиночні пов'язки.

Невеликі, непроникні рани живота закриваються наклейкою з використанням клеола або лейкопластиру

Рис. 26. Колосоподібна пов'язка: а- на нижню частин живота;

б - на пахову область.

3.5.5 Правила накладення пов'язок на верхні кінцівки

На верхні кінцівки звичайно накладають спіральні, колосо­подібні та хрестоподібні пов'язки.

Спіральну пов'язку на палець (рис. 27, а) починають ходом навколо зап'ястя (1), далі бинт ведуть по тилу кисті до основної фаланги (2) і роблять спіральні ходи бинта від кінця дощенту (3-6) і зворотний хід по тилу кисті (7). Закріплюють бинт на зап'ясті (8-9).

Хрестоподібну пов'язку при пораненні долонної або тильної поверхні кисті починають накладати з фіксуючого ходу на зап’ястя (1), а далі по тилу кисті на долоню (рис. 27, б).

На плече і передпліччя накладають спіральні пов'язки, бинтуючи знизу нагору і періодично перегинаючи бинт.

Рис. 27. Пов'язки на верхні кінцівки:

а - спіральна на палець; б - хрестоподібна на кисть; в - спіральна на ліктьовий суглоб

Пов'язку на ліктьовий суглоб (рис. 27, в) починають накладати 2-3 ходами (1-3) бинта через ліктьову ямку і далі спіральними ходами бинта, поперемінно чергуючи їх на передпліччя (4, 6, 8, 9, 12) і плече (6, 7, 10, 11, 13) з бинта шпилькою (рис, 28),

Пов'язку на плечовий суглоб накладають від здорової сторони з пахвової западини по грудях (1) і зовнішній поверхні ушкодженого плеча позаду через пахвову западину на плече (2), по спині через здорову пахвову западину на груди (3) і повторюють ходи бинта, поки не закриють весь суглоб, та закріплюють ні моїй, перехрещуванням у ліктьовій ямці.

На куксу передпліччя або плеча після зупинки кровотечі накладається косиночна пов'язка. Під косинку, на ранову поверхню, накладають стерильну серветку і шар вати, які туго фіксуються косинкою.

Рис. 28. Пов'язка на плечовий суглоб

3.5.6 Правила накладення пов'язок на промежину і нижні кінцівки

Рани в області промежини нерідко супроводжуються ушкодженням органів малого таза, кровоносних судин, нервових сплетінь і статевих органів.

При наданні допомоги на рани накладають стерильні пов'язки, провадять протишокові заходи, а при необхідності - транспортну іммобілізацію.

На рани в області промежини накладається Т-подібна бинтова пов'язка або пов'язка за допомогою косинки. Спочатку рану закривають стерильною серветкою і на неї кладуть шар вати. Т-подібна пов'язка накладається навколо талії за допомогою пояса, що роблять зі шматка бинта. До пояса прикріплюються всі ходи бинта, що проходять через промежину.

Простіше на рану в області промежини накладати пов'язку з використанням косинки, всі три кінці якої зв'язуються в одному вузлі і міцно фіксують пов'язку (рис. 29)

Рис. 29. Косиночна пов'язка на промежину

Правила накладення стерильних пов'язок на нижні кінцівки

Пов'язки на нижні кінцівки в області стопи та гомілки накладаються після їхнього звільнення від взуття.

Пов'язку на п'ятку (рис. 30) накладають першим ходом бинта через найбільш виступаючу її частину (1), далі по черзі вище (2) і нижче (3) першого ходу бинта, а для її фіксації роблять косі (4) і хрестоподібні (5) ходи бинта.

Рис. 30. Пов'язка на п'ятку

При ушкодженнях гомілковостопного суглоба пов'язку накладають у такій послідовності. Перший фіксуючий хід бинта роблять вище щиколотки (1), далі униз на підошву (2) і навколо стопи (3), потім бинт ведуть по тильній поверхні стопи (4) вище щиколотки і повертають на стопу (5), потім на щиколотку (6), закріплюють кінець бинта круговими ходами (7 і 8) вище щиколотки (рис. 31).

Рис. 31. Хрестоподібна пов'язка на гомілковостопний суглоб

На гомілку і стегно накладають спіральні пов'язки так само, як на передпліччя і плече. Пов'язку на колінний суглоб накладають починаючи із кругового ходу через надколінну чашечку, а потім ходи бинта поперемінно йдуть нижче і вище, перехрещуючись у підколінній ямці.

При травматичній ампутації нижньої кінцівки насамперед зупиняють кровотечу шляхом накладення джгута, а потім, увівши знеболююче, закривають куксу пов'язкою. На рану кладуть ватно-марлеву подушечку, яку фіксують поперемінно круговими і поздовжніми ходами бинта на куксі.

4 ТРАВМИ ГОЛОВИ, ГРУДНОЇ КЛІТКИ, ЖИВОТА, СУГЛОБІВ ТА КІСТОК

Дата добавления: 2014-11-29