Пожежовибухонебезпека 2 страница

ІІІ-ий ступінь - 1134 об’єкти (у зонах можливого хімічного зараження від кожного мешкає від 0,1 до 0,3 тис. людей);

ІV-ий ступінь - 526 об’єктів (у зонах можливого хімічного зараження від кожного мешкає менше 0,1 тис. людей);

Для оцінки СДОР (ХНР) використовують такі основні характеристики:

· агрегатний стан;

· температура кипіння;

· щільність;

· показники вражаючої дії;

· токсичні властивості;

· способи та засоби захисту.

Для кількісної характеристики токсичних властивостей конкретних СДОР у разі їх дії через органи дихання людини застосовуються такі таксодози: гранично допустима, порогова, виводяча зі строю і смертельна.

Гранично допустима – це така доза (концентрація), при якій симптоми отруєння ще не наступають, мг/л, г/м³.

Середня порогова токсодоза РС₅₀– це доза, що викликає початкові симптоми (ознаки) ураження парами СДОР у 50% уражених, мг/л, г/м³.

Середня виводяча зі строю токсодоза ІС₁₀₀ – це доза, що призводить до виходу зі строю 50% уражених, мг/л, г/м³.

Середня смертельна токсодоза LC_50. За середню смертельну токсодозу (концентрацію) приймають таку, що призводить до загибелі 50% людей або тварин (при 2-4 годинній інгаляційній дії), мг/л, г/м³.

У зв’язку з тим, що токсодоза являє собою добуток концентрації парів на експозицію (час дії парів на організм), основним параметром за яким практично оцінюють ступінь зараження приземного шару атмосфери СДОР є концентрація їх парів у повітрі, мг/л, г/м³.

Основні характеристики СДОР, що використовуються у народному господарстві України, позані у таблиці 1.

2.6 Хімічна зброя, класифікація отруйних речовин та їх вплив на людину

Хімічна зброя – один із видів зброї масового ураження, дія якої ґрунтується на використанні бойових токсичних хімічних речовин.

Основою хімічної зброї є отруйні речовини (ОР), які являють собою отруйні сполуки, що використовуються для обладнання хімічних боєприпасів.

Найбільш поширена класифікація ОР за токсичним призначенням і фізіологічною дією на організм.

За токсичним призначенням ОР поділяється на:

· смертельні;

· тимчасової дії;

· подразнюючі.

За фізіологічною дією на організм ОР розрізняють:

· загальноотруйні –синильна кислота, хорціан;

· шкірянонаривні - люїзит, іприт, азотистий іприт;

· нервовопаралітичні - зарин, зоман, табун і v - гази;

· задушливі - фосген;

· психохімічні - бі-зед;

· подзразливі – хлорацетофенон, адамсит, Сі-ес.

Вони призначаються для поразки людей, тварин і можуть заразити повітря, харчі, корм, воду, місцевість і предмети, що розташовані на ній.

Критерії бойової ефективності ОР:

· токсичність;

· швидкість дії (швидкодіючі та повільно діючі);

· стійкість (стійкі – кілька годин або діб, нестійкі – кілька десятків хвилин).

Основні шляхи проникнення ОР:

· через органи дихання;

· шкірні покриви;

· шлунково-кишковий тракт;

· через кров;

Внаслідок розповсюдження на місцевості ОР виникають зони хімічного зараження та осередки хімічного ураження.

Зона хімічного зараження – це територія, на яку вплинула безпосередня дія хімічної зброї (район використання) та територію, над якою розповсюдилася хмара забрудненого повітря з уражуючими концентраціями.

Осередок хімічного ураження - це територія, в межах якої внаслідок дії ОР сталося масове ураження людей, тварин, рослин. Залежно від масштабів використання хімічної зброї в зоні хімічного зараження може бути декілька осередків ураження. Хімічна зброя безпосереднього впливу на будинки, споруди та промислове обладнання не має, однак забруднює територію та заважає життєдіяльності людини.

2.7 Бактеріальна зброя (Біологічна зброя). Бактеріологічна зброя

Бактеріологічна зброя – це спеціальні боєприпаси і бойові прилади із засобами доставки, оснащені біологічними засобами і призначені для масового ураження людей, сільськогосподарських тварин, рослин, псування продуктів харчування, палива і техніки.

Біологічними засобами ураження є хвороботворні мікроорганізми:

· бактерії;

· віруси;

· рикетсії;

· гриби;

Ураження людей і тварин можуть спричинятися збудниками різних інфекційних захворювань. Серед них найнебезпечнішими є такі захворювання, як чума, холера, сибірська язва, пташиний грип. Можуть використовуватися і збудники бутулізму тощо.

Поширення на великі території за короткий час масового захворювання людей називається епідемією. Охоплення важких територій ураження хворобою рослин називається епіфітотією, а масове ураження тварин на великих територіях – епізоотією.

Внаслідок використання бактеріологічної зброї і розповсюдження на місцевості хвороботворних бактерій і токсинів можуть утворюватися зони бактеріологічного зараження та осередки бактеріологічного ураження.

Зона бактеріологічного ураження – це район місцевості або область повітряного простору, які заражені біологічними збудниками хвороби в небезпечних для населення межах.

Таблиця 1- Основні характеристики СДОР, які використовуються в народному господарстві України

Найменування СДОР	Фізико-хімічні властивості	Показники уражаючої дії	Токсичні властивості	Дегазуючі речовини і розчини
ГДК, мг/л	Уражаюча доза
Агрегатний стан	Температура кипіння, ^0С	Щіль ність, г/см^3	Конц., мг/л	Експозиц., хв.
Аміак	Безбарвний газ		0,68	Розчіплюється в воді, ефірі. Вибухонебезпечний при 15-28%.Збуджує нервову систему.	0,05	0,2		Вода
Азотна кислота	Безбарвна рідина, яка димить на повітрі		1,5	Сильний окислювач. Підпалює тирсу, солому. Зі спиртом, скипидаром вибухає. Викликає опіки.	_	0,005		Вода, луги
Бензол	Безбарвна рідина		0,88	Розчіплюється в спирті, ефірі. Сам розчинює гуму, смоли. Вибухонебезпечна концентрація в повітрі - 1,5-8%.Поражає органи дихання.	0,5	10-15		Спалювання

Продовження таблиці 1 1
Нітробензол	Жовтувата рідина		1,2	Горить без вибуху. Суміш з повітрям.	0,2	Невідомі	Спалювання
Гідразин	Жовтувата рідина	10,5	1,01	Розчіплюється в воді. Сильний відновник, суміш з киснем – вибухонебезпечна. Поражає легені, печінку, викликає судороги.	0,01	0,4		Вода
Гептил (йодистий)	Рідина		1,4	У воді розчиняється мало. При нагріванні розкладається. Викликає запалення легенів.	_	0,8		Луги, спалювання
Мурав’їна кислота	Безбарвна рідина	100,8	1,2	Змішується з водою, сильний відновник. Пари утворюють з повітрям вибухову суміш. Викликає кашель, запалення легенів.	0,3	0,5		Вода, луги
Соляна кислота	Розчин хлористого водню в воді жовтого кольору	-85	1,2	Розчиняє більшість металів. Викликає роздратування і запалення слизистих оболонок очей, носа, легенів	-	0,64		Вода, луги

Продовження таблиці 1

Сірковуглець	Безбарвна рідина	46,3	1,26	Розчіплюється в воді, спирті, ефірі. Вибухонебезпечний при концентрації в повітрі 1,25-60%.Викликає опіки шкіри і отруєння. Можливі смертельні ураження.	-	1,5-1,6		Сірчаний натрій або калій
Сірчана кислота	Масляниста безбарвна рідина		1,8	Змішується з водою. Сильний окислювач, викликає опіки, кашель, чхання, запалення легенів.	-	1,5-1,6		Вода, луги
Синильна кислота	Безбарвна рідина	25,7	0,7	Змішується в водою, спиртом, ефіром. Швидкодіюча отруйна речовина.	-	0,02-0,04		Луги, аміак, формалін в приміщеннях.
Оцетна кислота	Рідина	118,7	1,04	Змішується в водою, 30% розчин кислоти викликає опіки, подразнення органів дихання.	-	2,3		Вода, луги

Продовження таблиці 1

Фосген	Газ	8,2	1,42	Розчиняється в оцет ній кислоті, нітробензолі. Сорується і нейтралізується активованим вугіллям. Отруйна речовина задушлевої дії.	-	0,01		Самодегазація повітря. Активізованим вуглем, уротропіном.
Хлор	Зеленувато-жовтий газ	-34	1,56	В суміші з воднем вибухонебезпечний при концентрації 9,2-11,5%. Викликає набряк легенів, їх сильне ураження.	-	0,01		Гашене вапно, лугові відходи, вода
Хлорпікрин	Безбарвна масляниста рідина		1,2	Легко сорбується зерном, бетоном, одягом. Стійкий до хімічних реакцій. Викликає роздратування очей, носоглотки, легенів.	-	0,025		Аміачна вода. Розчини лугів.

Таблиця 2 - Характеристика СДОР за ступенями токсичності

Клас токсичності	ГДК в повітрі, мг/м^3	Середньосмертельні
Концентрація, мг/л	Доза при внутрішньому надходженні, мг/кг
Надзвичайно токсичні	0,1	Менше 1	Менше 1
Високотоксичні	0,1-1	1-5	1-50
Сильно токсичні	1,1-10	6-20	51-500
Помірно токсичні	теж	21-80	501-5000
Мало токсичні	Більше 10	81-160
Практично нетоксичні	-	Більше 160	Більше 15000

Зону зараження характеризують: види біологічних засобів, які використовуються для зараження, розміри, розташування стосовно ОГД, час утворення, ступінь небезпеки та її зміни в часі. Розміри зони зараження залежать від виду боєприпасів, способу використання біологічних засобів, метеорологічних умов.

Осередком бактеріологічного ураження називається територія, на якій внаслідок дії бактеріологічної зброї виникли масові ураження людей, тварин, рослин. Він характеризується видом використаних засобів, кількістю уражених, тривалістю збереження уражаючої дії збудником хвороби.

Для уникнення розповсюдження інфекційних хвороб, локалізації і ліквідації зон та осередків бактеріологічного ураження встановлюється карантин або обсервація.

Карантин – це система заходів, які проводяться в епідемічному (епізоотичному, епіфітотичному) осередку для запобігання поширенню інфекційних захворювань із вогнища ураження та для повної ізоляції і ліквідації його.

Обсервація – це система заходів спостереження за ізольованими людьми або тваринами, які прибули із осередку, де накладено карантин, або знаходяться в загрозливій зоні, тобто на території, що межує з осередком ураження.

2.8 Ядерна зброя, уражаючі фактори, які впливають на людей,

споруди, будівлі

Ядерною (атомною або термоядерною) називають таку зброю, в бойовій частині якої розміщена речовина, що здатна до радіоактивного розпаду.

Вибухи ядерної зброї поділяються на повітряні, наземні і підземні (надводні і підводні).

Ядерні і термоядерні вибухи мають комбіновану уражаючу дію. Це означає, що всі уражаючі фактори вибуху діють майже одночасно на різні об’єкти.

Уражаючими факторами ядерної зброї є:

· ударна хвиля;

· світлове випромінювання;

· проникаюча радіація;

· радіоактивне забруднення;

· електромагнітний імпульс. (ЕМІ).

Ударна хвиля -це ділянка сильного стиснення повітря, що поширюється з надзвуковою швидкістю (350 м/с) в усі сторони від центру вибуху.

Вона складається із зони стиснення (де тиск вище атмосферного) і зони розрідження (тиск нижче атмосферного)

Дія ударної хвилі залежить від виду вибуху. Тривалість дії ударної хвилі вимірюється секундами. Ця величина залежить від потужності вибуху. Із збільшенням потужності вибуху час дії стискання збільшується, і тим сильніша її уражаюча сила. Характер руйнування від ударної хвилі залежатиме від потужності і виду вибуху, рельєфу місцевості, щільності забудови, технології спорудження та інших.

З метою визначення характеру руйнувань і встановлення об’єму Р та ІНР залежно від надмірного тиску у фронті ядерної хвилі осередок ядерного ураження умовно поділяється на зони:

· зона повних руйнувань виникає при надмірному тиску ∆Р більше 50 к Па;

· зона сильних руйнувань виникає при надмірному тиску ∆Р_ср. =30-50 к Па;

· зона середніх руйнувань виникає при надмірному тиску ∆Р_ср. =20-30 к Па;

· зона слабких руйнувань виникає при надмірному тиску ∆Р_ср. =10-20 к Па;

· зона легких руйнувань (пошкоджень) при ∆Р_ср. менше 10 к Па.

Світлове випромінювання – це потік променистої енергії, який включає ультрафіолетовий, інфрачервоні і видимі проміні. Джерелом світлового випромінювання є світна сфера, яка складається з повітря і розжарених продуктів вибуху. Із збільшенням світної сфери (при повітряному вибуху), температура на її поверхні знижується. Коли така куля досягає максимальних розмірів (діаметром понад 200м), температура на її поверхні дорівнює 8000-10000º. (Температура на поверхні Сонця приблизно 6000º). Залежно від потужності ядерного вибуху світлове випромінювання може тривати від кількох секунд до десятків секунд. Уражаюча дія світлового випромінювання визначається світловим імпульсом – це кількість світлової енергії, яка припадає на 1м² (або 1см² ) освітленої поверхні, розміщеної перпендикулярно поширенню випромінюванню за весь час існування світлового потоку ядерного вибуху. Світловий імпульс вимірюється у джоулях на квадратний метр (Дж/м² ).

Світлове випромінювання залежно від інтенсивності світлового потоку і властивостей матеріалів викликає обвуглювання, оплавлення і спалахування, що призводить до пожеж, опіків людей та тварин, пошкодження органу зору.

Проникаюча радіація – це потік гамма-випромінювання і нейтронів, які утворюються при ядерному вибуху внаслідок ядерної реакції й радіоактивного розпаду продуктів поділу. Тривалість дії проникаючої радіації не більше 10-15 секунд. Основою уражаючої дії проникаючої радіації є потік гамма-променів і нейтронів у зоні ядерного вибуху, які поширюються від центру вибуху на усі боки і проходять відстань у сотні і тисячі метрів.

Через те що іонізацію безпосередньо в тканинах виміряти не можливо, вимірюють її в повітрі і здійснюють перерахунки на тканини.

Іонізуючу властивість проникаючої радіації в повітрі характеризують дозою випромінювання.

Основні дозиметричні величини та одиниці їх виміру буде розглянуто у наступному питанні.

Характерною особливістю проникаючої радіації є її властивість, подібно рентгенівським променям, проникати через різні матеріали.

Проникаюча радіація не виявляє помітного впливу на більшість предметів. Проте під її впливом темніє скло оптичних приладів і засвічуються фотоматеріали, які знаходяться в світлозахисній упаковці, виводяться з ладу електронні прилади і такі прилади часто дають нереальні показники. При дії на електрообладнання виникають тимчасові (зворотні) і залишкові (незворотні) зміни електричних параметрів. Погіршуються діелектричні властивості ізоляційних матеріалів, виникають струми витоку. Деякі полімери (гума) залежно від характеру радіації твердіють або, навпаки, стають дуже м’якими.

Згубно діє проникаюча радіація на живі організми. Уражаюча дія радіації на живі клітини називається опроміненням. Опромінення порушує нормальну діяльність організму, яке проявляється у вигляді так званої променевої хвороби. Ступінь і розвиток променевої роботи у людей і тварин залежить від дози опромінення, яку одержав організм.

Радіоактивне забруднення. Під час ядерного вибуху утворюється велика кількість радіоактивних речовин, які, осідаючи з димової хмари на поверхню землі, забруднюють повітря, місцевість, воду, а також всі предмети, що знаходяться на ній, споруди, лісові насадження, сільськогосподарські культури, врожай, незахищених людей і тварин.

Джерелами радіоактивного забруднення є радіоактивні продукти ядерного заряду, частина ядерного палива, яка не вступала в ланцюгову реакцію і штучні радіоактивні ізотопи.

Радіоактивні речовини, які випадають із хмари ядерного вибуху на землю, утворюють радіоактивний слід.

Слід радіоактивної хмари радіоізотопів, які випали на землю, поділяються на 4 зони забруднення:

1 Зона А – помірного забруднення, доза радіації (Д) на зовнішній межі за час повного розпаду радіоактивних речовин 40 Р, на внутрішній межі - 400 Р. Еталонний рівень радіації (Р) через годину після вибуху на зовнішній межі зони – 8 Р/год. (Д= 40-400 Р; Р =8 Р/год). Площа (S) цієї зони 78-80% всієї території (S =78-80%).

2 Зона Б – сильного забруднення, Д =400-1200 Р; Р = 80 Р/год, S = 10-12%;

3 Зона В – небезпечного забруднення, Д =1200 4000 Р; Р = 240 Р/год, S = 8-10%;

4 Зона Г – надзвичайно небезпечного забруднення, Д = 4000-7000 Р; Р = 800 Р/год;

Електромагнітний імпульс (ЕМІ). Ядерні вибухи в атмосфері і в більш високих шарах призводять до виникнення потужних електромагнітних полів з довжиною хвиль від 1 до 1000м і більше. Ці поля через їх короткочасне існування називають ЕМІ. Уражаюча дія ЕМІ обумовлена виникненням напруги і струмів у провідниках різної довжини, розміщених у повітрі, землі.

ЕМІ уражає радіоелектронну і радіотехнічну апаратуру, лінії енергопостачання, зв’язку великої довжини, їх апаратуру і людей, які знаходяться на безпечній відстані.

2.9 Основні дозиметричні величини. Одиниці їх виміру

Іонізуючу властивість проникаючої радіації в повітрі характеризують дозою випромінювання.

Доза випромінювання – це кількість енергії радіоактивних випромінювань, поглинутих одиницею об’єму середовища, яке опромінюється за весь час опромінення.

Розрізняють:

· експозиційну дозу;

· поглинуту дозу;

· еквівалентну дозу;

Експозиційна доза – це доза випромінювання, яка характеризує іонізаційний ефект рентгенівського і гамма-випромінювання в повітрі. Її вимірюють несистемною одиницею – рентген (Р). Один рентген – це така доза рентгенівського або гамма-випромінювання, яка в 1 см³ сухого повітря при температурі 0⁰ С і тиску 760 мм рт.ст. створює 2 млрд пар іонів (або точніше, 2,08*10⁹). На практиці застосовують менші часткові одиниці: мілірентген (1 м Р -10^-3 Р; 1000 м Р = 1 Р) і мікрорентген (1 мкР = 10^-6 Р; 1000000 мкР = 1Р).

У системі СІ експозиційна доза вимірюється в кулонах на кілограм (1Р = 2,58*10^-4 Кл/кг; 1 мР = 2,58*10^-7 Кл/кг). Звідси виходить, що одиниця опромінення в системі СІ (вона не має спеціальної назви) дорівнює 3876 Р. Експозиційна доза в рентгенах досить надійно характеризує потенційну небезпеку дії іонізуючих випромінювань при загальному і рівномірному опроміненні організму людини чи тварини.

Для оцінки ступеня впливу випромінювання на організм введено поняття поглинута доза.

Поглинута доза радіації – це величина, яка характеризує енергію іонізуючого випромінювання, поглинуту одиницю маси речовини, яка опромінюється.

Одиниця випромінювання поглинутої дози тканинами організму в системі СІ – джоуль на кілограм – Дж/кг.

Дж/кг – це кількість енергії будь-якого виду іонізуючої речовини в 1 кг. Крім цього, одиницю випромінювання поглинутої дози є енергія – Гр, 1 Гр = Дж/кг = 100 рад. Застосовують несистемні одиниці – рад (це скорочення від англійського radiation absorvend dose - поглинута доза випромінювання), при якій кількість енергії поглинутої 1г речовини, що опромінюється, відповідає 100 ерг. 1 рад = 0,01 Дж/кг = 100 ерг поглинутої речовини в тканинах. Поглинута доза більш точно визначає вплив іонізуючих випромінювань на біологічні тканини організму, у яких різний атомний склад і щільність.

Уражаюча дія нейтронів пропорційна дозі, яка вимірюється також у радах. Рентген і рад визначають кількість енергії (дозу), яку одержує об’єкт, а не характеризують час, за який вона одержана. Для оцінки дії іонізуючого випромінювання за одиницю часу застосовується поняття – потужність дози (рівень радіації).

Потужність дози (рівень радіації) – це доза, одержана за одиницю часу. Потужність дози випромінювання в повітрі вимірюють рентгенами за хвилину (Р/хв), рентгенами за годину (Р/год) або частковими одиницями: мР/хв, мР/год, мкР/хв, мкР/год. Відповідно до прийнятих одиниць потужність поглинутої дози вимірюють радами за годину або за хвилину (рад/год, рад/хв).

Еквівалентна доза опромінення. Різні види іонізуючого випромінювання при опромінюванні організму однаковими дозами приводять до різного біологічного ефекту, що пов’язано з неоднаковою питомою щільністю іонізації, викликаною ними. Так, щільність іонізації альфа-частинками у сотні разів вища, ніж від гамма-променів. Тому введено поняття відносна біологічна еквівалентність, яка показує співвідношення поглинутих доз різних видів випромінювання, що викликають однаковий біологічний ефект.

Для обліку біологічної ефективності випромінювання введена одиниця поглинутої дози – біологічний еквівалент рентгена – бер. Один бер – це доза будь-якого виду випромінювання, яка створює в організмі такий же біологічний ефект, як 1Р рентгенівського або гамма-випромінювання.

В системі СІ за одиницю еквівалентної дози опромінення є зіверт (Зв), 1Зв = 100 бер.

2.10 Допустимі дози опромінення людей. Допустимі дози зараження

продовольчих товарів, води, різноманітних поверхностей

Зібраний за останнє десятиліття великий фактичний матеріал достатньо повно відображає процеси біологічного впливу іонізуючого випромінювання на всіх етапах організації живого – від молекулярного та клітинного рівня до впливу на людство в цілому. Наразі чітко встановлені особливості реакцій організму, його органів та тканей залежно від поглинутих доз, умов та локалізації радіаційних впливів.

На основні дозиметричних і радіобіологічних досліджень в нашій державі прийняті Закон України «Про захист населення від впливу іонізуючого випромінювання», «Норми радіаційної безпеки України (НРБУ), а також щорічно на мирний час Постановою Кабінету Міністрів України затверджуються Державні гігієнічні нормативи «Допустимі рівні місткості радіонуклідів Цезія 137 та Стронція -90 в продуктах харчування та питній воді». Дозові значення та допустимі рівні радіонуклідів приведені в таблиці 3-4.

Таблиця 3 - Дозові значення (межі) зовнішнього та внутрішнього опромінення

Група критич-них органів	Критичні органи або тканини	Граничні допустимі дози опромінення персоналу (категорія А)	Межі дози для окремих осіб
м Зв/рік	Бер/рік
мЗв/рік	Бер/рік
І	Все тіло, полові залози, червоний, кістковий мозок (кровоутворююча система)				0,5
ІІ	М’язова та жирова тканина, щитовидна залоза, легені, нирки, шлунковий та кишковий тракт, кришталик ока.				1,5
ІІІ	Шкіра, кісткова тканина, кисті, ступні, гомілки, передпліччя.

Категорія А - особи, які працюють з джерелами випромінювання. Граничнодопустимі дози не враховують природний фон радіації і дози, отримані під час медичних досліджень.

Таблиця 4 - Значення допустимих рівнів радіонуклідів Цезія -137 і Стронція -90 в продуктах харчування і питній воді в МкР/год

(Бк/кг, л)

Продукти харчування	Цезій-137	Стронцій-90
1 Хліб та хлібопродукти	20 (0,5406)	5 (0,13513)
2 Картопля	60 (1,6218)	20 (0,50406)
3 Овочі	40 (1,0812)	20 (0,50406)
4 Фрукти	70 (1,8321)	10 (0,2703)

Продовження таблиці 4

5 М’ясо та м’ясопродукти	200 (5,406)	20 (0,50406)
6 Риба та рибопродукти	150 (4,0545)	35 (0,94605)
7 Молоко та молокопродукти	100 (2,703)	20 (0,50406)
8 Яйце шт.	6 (0,1621)	2 (0,050406)
9 Вода	2 (0,504061)	2 (0,050406)
10 Молоко згущене	300 (8,109)	60 (1,6218)
11 Молоко сухе	500 (13,515)	100 (2,708)
12 Свіжі ягоди та гриби	500 (13,515)	50 (1,3515)
13 Сухі ягоди та гриби	2500 (67,575)	250 (6,7575)
14 Лікарські рослини	600 (16,218)	200 (5,406)
15 Інші продукти	600 (16,218)	200 (5,406)
16 Спец. продукти дитячого харчування	40 (1,0812)	5 (0,13515)

Дата добавления: 2014-11-29