Історична типологія культур

Структурна цілісність культури. Культура матеріальна та духовна

Основні функції культури

ФОРМИ

СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ, ЇЇ СТРУКТУРА, ВИДИ ТА

1. Сутність та походження поняття „культура”

Основні поняття:

Культура – форма духовної та матеріальної діяльності людей, спрямованої на відтворення та оновлення соціального буття через розгортання творчої діяльності, зануреної в пошук глибинного смислу буття.

Артефакт - утворення чи процес штучного походження.

Світогляд – самовизначення людини у світі та взаємозв’язок з ним; це духовно-практичне утворення, засноване на співвіднесенні наявного, сущого та належного; синтез досвіду, оцінки знання та переконань, зорієнтований на ідеали.

Антропоцентризм (« антропос» - з дав.гр. «людина») - світоглядна позиція розуміння людського буття, як мети світового процесу та центральної позиції людини в світі.

Космологізм («космос» – з дав.гр. «всесвіт», «порядок», «система»; «логос» – з дав.гр. «слово», «знання») - світоглядна позиція розуміння буття, як цілісної системи з органічним існуванням взаємозв’язків усіх складових структур.

Теоцентризм («тео» – з лат. «бог») - світоглядна позиція розуміння божественності буття, в якому Бог виступає началом та кінцевою метою світобудови і центром Всесвіту.

Європоцентризм – культурфілософська та світоглядна позиція, згідно з якою Європа, з притаманним їй типом розвитку, є центром світової культури.

Цивілізація – відносно самостійне соціально-історичне утворення, локалізоване в просторі та часі, що має ієрархічні рівні.

Цінності – ідеальні уявлення, які формують світогляд та підпорядковуютьінтереси й потреби, обов’язки й ідеали, прагнення й мотивації в становленні особистості та суспільства.

Сутність та походження поняття „культура”

Предметом вивчення дисципліни „Історія української культури” виступає феномен культури в історичному розвитку вітчизняного соціуму.

Що таке культура? Чому цей феномен викликає багато питань та різноманітних визначень? Поняття „культура” належить до числа фундаментальних у сучасних гуманітарних науках. Важко знайти слово, яке б мало таку множину смислових відтінків. Як визначає П.С. Гуревич, „якщо з 1871р. по 1919 р. дано 7 визначень поняття „культура” (перше належить видатному англійському етнографу Едуарду Тайлору), то з 1920 по 1959 роки у різних авторів нараховувалося 157 визначень цього поняття. Зараз число визначень вимірюється вже чотирьохзначними цифрами.”* Багатомірність тлумачень культури пояснюється глибиною та невичерпністю людського буття.

Доцільно визначити три головних аспекти поняття культури.

По-перше, культура є формою вільної самореалізації особистості, сферою творчості. Цей аспект підкреслює, що культура відображає суспільне життя, в якому найбільш повно реалізуються творчі потенції людини. Це, перш за все, - мистецтво, наука, освіта. Але ж сфери матеріального виробництва, так само не позбавлені творчості, коли людині надається можливість не тільки бути виконавцем, а і реалізовувати особистісні задуми.

По-друге, культура є ціннісним відношенням до реальності. Цей аспект культури означає, що в ній завжди присутнє визначення безумовної цінності, вищого смислу існування людини. З ціннісним відношенням міцно пов’язане поняття ідеалу, особливо морального та естетичного. Культура, як уявлення про цінності, не обмежується сектором життя індивіда й суспільства, а охоплює собою всі його боки, надаючи їм певну ціннісно-світоглядну спрямованість.

По-третє, культура є штучним, створеним думкою, духом чи руками людини світом, що відрізняється від природи (натури). Цей аспект акцентує протиставлення „культури та природи”, вказуючи на те, що буття людини та суспільства принципово відрізняються від чисто природного існування, презентуючи особливий світ, в якому визначається духовна сторона.

Культуру часто визначають як „другу природу”. Таке розуміння походить від Демокрита. Людина, як частка природи, не обмежується існуванням в її межах та прагне створити свої умови існування. Так, з одного боку культура – це природний феномен. Хоча б тому, що людина включена в об’єктивні форми доцільного існування в межах природної системи. Без природи не було б культури, хоча би тому, що людина користуючись природними ресурсами, розкриває свій особистий потенціал. З іншого боку, культура виникає тому, що людина прагне подолати органічну даність свого виду та створює те, чого в природі ніколи не було. Іноді ексцентричність людини призводить до руйнування природи. Тоді культура виступає як ворожа всьому природному. З розвитком техногенної цивілізації, яка засновується на антропоцентричному світоуявленні (тобто враховуються тільки інтереси людини), культура стає ворогом природи, що народжує кризові явища у еко- та соціо-системі. Виникає парадокс: людина, діяльність якої спрямована на творчі здобутки у виході за межі природної даності, виступає найсильнішим ворогом як для себе, так і для довкілля.

З поняттям культури міцно пов’язане поняття артефакту. Це - утворення чи процес штучного походження. В культурології це поняття використовується, як протилежне поняттю органіки. Все природне є антиподом артефакту. Природа та культура дійсно протистоять одне одному. За думкою російського філософа XIX століття П.О. Флоренського, „вони існують не поза одне одного, а лише одне з одним”.* Культура ніколи не існує без стихійного підґрунтя, що слугує для неї середовищем та матерією. З іншого боку, на думку філософа, природа ніколи не дається без культурної форми, що робить її доступною пізнанню.

В культурі завжди є щось конкретне: це певний вид та спосіб творчості. І тому в конкретному сенсі, існує стільки культур, скільки суб’єктів, що творять. Саме це і пояснює різноманітність культур, її різні форми та види.

В тлумаченні культури як сфери вільної самореалізації особистості підкреслюється, що культура дає людині можливість вільно реалізовуватися в духовному плані, здійснювати свої ідеали, проекти, творчі задуми. Культура не є зовнішньою у відношенні людини. Її смисл в тому, щоб людина жила життям культури, сприймала її досягнення, як частину своєї душі. За словами російського філософа І.О. Ільїна, культура - це те, що потребує „повноти душевної участі”. Значення культури полягає в тому, щоб зберегти та розвинути багатства, закладені в душі людини.

В культурі людина виступає універсальною істотою. Це означає, що саме в цій сфері вона принципово відкрита всьому світу. В культурі, як в особливій сфері, людина виявляє і реалізує свої необмежені можливості пізнання та творчості, здійснює себе творчою істотою.

Етимологічно поняття культури походить з античності. Його можна зустріти в трактатах та листах Стародавнього Риму. «Cultio» – обробка. Вихідне значення цього поняття полягає у обробітку та догляду за землею. З часом слово „культура” відривається від земної обробки та все більше співвідноситься з розумністю. Римський оратор і філософ Цицерон, говорячи про обробку, мав на увазі вже не землю, а духовність. Пізніше сенс поняття культури полягав у догляді, поліпшенні, ушляхетненні тілесно-душевно-духовних сил та здібностей людини. З цим поняттям стали пов’язувати ступень освіченості й вихованості людини. Культура розглядається також як спосіб життя та мислення, характерний для певного просторо-часового виміру.

З етимологією слова культура пов’язане звернення до сенсу слова «культ» – поклоніння, вшанування. К.Реріх, що запропонував тезу „Світ через культуру”, проводив паралелі з санскритським розуміння слів «kult» – «ur» (поклоніння світлу). За багатьма духовними традиціями, під символом світла приховано дух. Саме тому культура розуміється шляхом становлення духовності чи духовною еволюцією людства. Культура – це рівень розширення свідомості в її духовних, цілісних аспектах. Ще середньовічний філософ Августин Блаженний говорив „Час – це ми. Які ми – такий і час”. Тобто, рівню розвиненості нашої свідомості, її духовного аспекту відповідає рівень створеної культури. Так визначальним для розвитку культури виступає внутрішня духовна зрілість людини, відповідність її цінностей еволюційним потребам часу.

Надамо декілька визначень культури, що розкривають багатомірність її глибинних смислів.

Культура – це діяльність людини, пов’язана з напруженим творчим актом, проривом в новий духовний простір.

Культура – історично визначений ступінь розвитку суспільства та людини, виражений в результатах матеріальної та духовної діяльності людей, в створенні „другої природи”.

Культура - це сукупність проявів життя, досягнень та творчості народу чи групи народів.

Культура – це якість образу життя.

Культура – це загальний та прийнятний спосіб мислення.

Культура – це реалізація людської творчості та свободи.

Культура – це сталі вірування, цінності й норми поведінки, що організують соціальні зв’язки та створюють можливості загального розуміння життєвого досвіду.

Культура - феномен, народжений незавершеністю, відкритістю людської природи, розгортанням творчої діяльності людини, спрямованої на пошук сакрального смислу буття.

Культура – це складна, витончена, наповнена суб’єкт-об’єктними відношеннями форма життя,де відбувається постійний синтез суб’єктивного розвитку та об’єктивних духовних цінностей.

Дата добавления: 2014-11-29