Типи ринкових структур

Досконала конкуренція – стан ринку, коли зміна ціни – результат зміни попиту та пропозиції.

Вільна (досконала) конкуренція – це така ринкова ситуація, при якій численні, незалежно діючі виробники продають ідентичну продукцію й ніхто з них не в змозі контролювати ринкову ціну.

Риси вільної конкуренції:

1. Наявність великої кількості продавців і покупців, ніхто з них не в змозі впливати на ринкову ціну (основа - попит та пропозиція);

2. Кожний виробник випускає однорідний (стандартизований) продукт, що не відрізняється від продукту інших продавців;

3. Бар'єри для входу на ринок мінімальні або зовсім відсутні;

4. Немає ніяких штучних обмежень попиту, пропозиції, переміщення ресурсів;

5. Кожний продавець і покупець володіє певною інформацією про попит, пропозицію й ціну на ринку товарів.

До такої ситуації (ідеальна модель) були близькі ринки класичного капіталізму XVIII-XIX ст.

Більш типовою для сучасних ринків є недосконала конкуренція.

Головна особливість (ознака) недосконалої конкуренції – це здатність окремих учасників ринків певною мірою впливати на ціни й одержувати внаслідок цього додатковий прибуток.

Розрізняють:

1. Ринок абсолютної монополії – ситуація, коли на ринку є тільки один продавець і безліч покупців, які на мають вибору, змушені купувати потрібний товар за запропоновану ціну. Продукція не має замінників. Перешкоди новим фірмам для входу у цю галузь грають економічні, технологічні або юридичні бар'єри. Монополіст отримує монопольний прибуток.

Монопсонія – монополістом є покупець.

Двостороння (білатерна) монополія – монополіст-продавець, монополіст-покупець.

Монополістична конкуренція – велика кількість виробників пропонує подібну, але не ідентичну продукцію, що базується на диференціації продукції. Вона поєднує деякі риси досконалої конкуренції й монополізму.

Олігополістична конкуренція – невелика кількість великих фірм монополізує виробництво й реалізацію основної маси товару.

Олігополія – провідна ринкова структура сучасної економіки, на яку в розвинених країнах припадає більша частина зробленої продукції.

Недосконала конкуренція – ціна міняється від будь-яких інших причин, а не тільки від кон'юнктури ринку.

Для сучасності характерні олігополія та монополістична конкуренція.

Таблиця 4

Альтернат.     Критерії	Вільна конкурен-ція	Монопольна конкуренція	Олігополія	Монополія
1.Кількість продавців	Дуже багато	Багато	3 –5
2.Ідентич-ність продукту	+	-	- +	+
3.Легкість входу на ринок	+	Менш легко	Перешкоди	Не допуска-ється
4.Контроль цін	-	+ нецінова конкуренція	- лідерство в цінах	+

D– лінія галузевого попиту (рис. 4.8)

MR – граничний доход

Чиста конкуренція – фірми діють роз’єднано, продукція стандартизована, особливого розходження цін немає. На ринку діє багато продавців та багато покупців. Виробник приймає чи погоджується зі сталою ціною за попитом та Рисунок 4.8 пропозицією. Фірми матимуть прибуток, якщо витрати виробництва нижчі за ціну.

При чистій конкуренції товаровиробник має тільки нормальний прибуток. Чиста конкуренція є характерною для сільського господарства, фондових бірж, ринку іноземної валюти.

Монополія (mono – один, poli - продає) – один продавець. Класично (за К. Марксом) – фірма, що виробляє понад 50% продукту – є монополістом. На сьогодні (згідно Господарського кодексу) фірма, що виробляє понад 35% продукції галузі – вважається монополістом.

Утворенню монополій сприяли:

1. Технічні винаходи: двигун внутрішнього згоряння (1876), паровий двигун (1796), літак (1903), радіо (1895), телефон (1876) – привели до появи великих виробництв.

2. Економічні кризи: 1873, 1900 – 1903, коли гинули дрібні фірми, але зміцнювалися одиниці найбільших.

Способи утворення монополій:

1. Концентрація виробництва – це зростання розмірів виробництва за рахунок інвестування прибуткового продукту у виробництво.

2. Централізація – зростання розмірів виробництва за рахунок злиття дрібних підприємств.

Форми монополій:

Картель – зберігається виробнича і комерційна самостійність.

Синдикат – немає комерційної самостійності.

Трест – утрата виробничої і комерційної самостійності.

Концерн – об'єднання фірм за допомогою системи участі в контрольних пакетах акцій.

Диверсифікованість виробництва – створення міжгалузевих компаній, технологічно не зв'язаних між собою.

Монополія контролює ціни, скорочуючи обсяг випуску продукції (рисунок 1.1). Бар'єри створюються для вступу в галузь:

1. Масштабами виробництва, що диктуються сучасними технологіями.

2. Патентами і ліцензіями, що закріплюють виключне право фірми на виробництво і продаж продукції.

3. Природною обмеженістю ресурсів і доцільністю задоволення загальних потреб з одного джерела (газ, пошта).

Монополія защемляє права споживача, тому природною є антимонопольна боротьба.

1890 – США, закон Шермана про заборону угод, що обмежують свободу торгівлі.

1914 – закон Клейтона – заборона злиттів, що послаблюють конкуренцію.

1905 – за пропозицією федеральної торгової комісії, корпорація «Стандарт Ойл» розділена на 33 компанії.

1961 – у США суд над компанією “Дженерал електрик”. За порушення антимонопольного законодавства призначені значні штрафи на користь споживачів.

1992 – закон «Про обмеження монополiзму» в Україні.

1999 – судовий процес щодо децентралізації Microsoft.

Метод цінової дискримінації – продаж продуктів різним покупцям за різними цінами, з огляду на їх купівельну спроможність.

Монополістична конкуренція – характеризується значною диференціацією продукту і неціновою конкуренцією.

Методи конкурентної боротьби:

-цінові;

-нецінові;

-нечесні;

-чесні (сумлінні).

Цінові – головні засоби це ціна, види цін.

Залежно від форм і цілей конкуренції розрізняють монопольно високі, монопольно низькі, демпінгові, дискримінаційні ціни.

Монопольно низькі ціни – для середнього й дрібного опта через контрактну систему.

Демпінгові ціни – для усунення конкурентів.

Дискримінаційні ціни – різні ціни на той самий товар для різних покупців.

Монопольно високі – основне джерело надприбутку.

Нецінова конкуренція – створення умов, які поліпшують реалізацію продукції (підвищення якості товару, продаж у кредит, доставка, сервіс і т.п.).

Нечесна конкуренція – неправильне використання позначень товару іншого виробника, дезінформація споживачів про товар конкурента або свого. Компрометація товарів конкурентів, тиск на постачальників ресурсів і банки (перешкода конкуренції), неправильний збір, розголошення й використання комерційної таємниці, переманювання провідних спеціалістів.

Причини виникнення монополії:

1. Діє закон конкуренції, що викликає появу мети до максимального прибутку.

2. Закон концентрації капіталу й виробництва - це процес збільшення розмірів індивідуального капіталу за рахунок капіталізації прибутку, використання деякої його частини на розширення виробництва.

3. Процес централізації капіталу - це збільшення розмірів капіталу внаслідок поглинання або об'єднання декількох раніше самостійних індивідуальних капіталів в один великий.

4. Трансформація індивідуальної приватної власності (жоден із суб'єктів не може сам фінансувати глобальні проекти, тому потрібні нові форми власності).

5. Економічні кризи у XIX ст. – це фактор прискорення конкуренції й централізації виробництва і, як слідство, формування монополій.

Нецінова конкуренція для монополістичної конкуренції:

1. Збільшення асортименту продукції.

2. Подальше удосконалювання товару (екзотичне упакування, знижки, гарантії, післяпродажний сервіс).

3. Збільшення обсягу і якості реклами.

Диференціація продукту зв'язана з унікальністю продукту, а також з розходженням назв, торгових марок на аналогічну продукцію (дійсні і мнимі розходження).

Важливо переконати споживача в перевазі вашого товару.

Попит перестає бути чимось даним із зовні, а стає об'єктом активного формування.

Олігополія – провідні фірми погоджують виробничу і комерційну політику. Розповсюджено лідерство в цінах, тобто негласна взаємозалежність цін найбільших компаній, а не пульсація ціни від попиту та пропозиції; взаємне узгодження цін.

Олігополія (рис. 4.9)– ламана крива попиту. Можлива тактика ринкової поведінки: приєднання до ціни лідера чи її ігнорування.

Рисунок 4.9

Господарські галузі поділяються на конкурентні, тобто ті, що складаються з відносно великої кількості дрібних та середніх фірм, та концентровані, у яких господарюють декілька великих виробників. Те, до якого типу відноситься галузь, залежить від застосовуваної технології та похідної від цього форми кривої середніх довготермінових витрат виробництва. На тип галузі впливають також наслідки державної політики, обсяг ринку, географічні кордони і т. ін.

Існують два показники ступеня концентрації галузі:

1) - індекс Герфінделя,

де Si – частка продажів (обсягу продажів);

n – кількість фірм у галузі.

H <= 1000 - концентрація мала.

1000 < H <1800 - середній рівень концентрації.

H > 1800 – високий рівень концентрації.

2) L = P – MC/P –індекс Лернера.

В умовах чистої конкуренції P = MC = MR, чим більше розрив між ціною і матеріальними витратами, тим більше ступінь монопольної влади.

Потенційна конкуренція – можливість появи нових фірм на ринку. Тиск потенційних конкурентів нейтралізує анти конкурентний характер монополії.

Негативний момент недосконалої конкуренції – відсутність міжгалузевого переливу ресурсів.

Позитивний момент – прискорення освоєння нової техніки.

Висновок: Досягти великих доходів можна в такий спосіб:

1. Знизити витрати, знаходячись у моделі чистої конкуренції.

2. Приєднатися до монополії.

3. Приєднатися до олігополії.

4. Зрозуміти свої відносні переваги в чомусь: унікальність, оригінальність, і тому більш дорого це продавати, знаходячись в моделі монополістичної конкуренції.

Дата добавления: 2014-11-29