Кератити

Вірусні кон’юнктивіти

Частіше за все викликаються аденовіру­сами (у дорослих - 8 серотип, у дітей - 3, 5, 7 серотипи). Можуть викли­катися вірусом герпесу, вітряної віспи, пікорнавірусом, ентеровірусом. Найчастіше зустрічаються аденовірусні кон'юнктивіти. Для них характерні практично такі ж скарги і такий же характер ін`єкції, як і для бактеріальних кон’юнктивітів, але існує ряд відмінностей, які дозволяють їх диференціювати:

1). для вірусних кон’юнктивітів характерна сезонність – весна-осінь. Бактеріальні кон'юнктивіти можуть виникати в будь-який період року;

2). фолікулярна реакція кон’юнктиви;

3). відсутність або незначні слизові виділення з кон’юнктивальної порожнини;

4). дуже часті рогівкові ускладнення;

5). тривалий перебіг - до кількох місяців;

6). відсутність флори при посіві з кон’юнктиви.

Основа лікування вірусних кон’юнктивітів - противірусні краплі і мазі: розчин інтерферону, гамаглобуліну, дезоксірибонуклеази, керециду; теброфен, флореналь, оксолін, зовіракс та ін. При рогівкових ускладненнях призначають препарати для поліпшення трофіки рогівки. Для про­філактики приєднання вторинної інфекції призначають краплі з антибіо­тиками, сульфаніламідами або антисептики.

З окремих нозологічних форм у дітей частіше всього зустрічається аденофарингокон`юнктивальна лихоманка, яка виникає на фоні ГРВІ і назофарінгіту, у дорослих - епідемічний фолікулярний кератокон`юнктивіт.

Первинні герпетичні кон`юнктивіти супроводжуються висипанням герпетичних пухирців на слизовій оболонці, або перебігають без них, при первинному проникненні в організм вірусу простого герпесу (діти від 6 міс. до 3 років). Вторинні герпетичні кон’юнктивіти можуть супроводжувати герпес зостер.

Віспяні кон`юнктивіти завжди виникають на фоні загального захворювання.

Кон`юнктивіт, який викликається пікорна-вірусами, супроводжується значними крововиливами під кон’юнктиву (геморагічний кон`юнктивіт).

Загалом, вірусні кон’юнктивіти є висококонтагіозними. Хворі підля­гають терміновій ізоляції. В останні роки, весною і восени, спостерігаються спалахи вірусних кон’юнктивітів, особливо епідемічного фоліку­лярного кератокон`юнктивіту, який часто вражає очні стаціонари.

Кератит – це запалення рогівки. Кератити є однією з частих причин значного зниження зору й інвалідності по зору.

Етіологія кератитів різноманітна. Їх викликають як екзогенні фактори (травми, стафілокок, кишкова паличка, синегнійна паличка, диплокок, захворювання повік, кон`юнктиви, сльозних органів), так і ендогенні (туберкульоз, сифіліс, ревматизм, герпес, авітамінози та ін.). Окремо виділяють групу кератитів невідомого походження (роз’їдаюча виразка, розацеа-кератит).

Незалежно від походження всі кератити мають ряд спільних ознак, які в першу чергу необхідно знати лікарю загальної прак­тики для правильної діагностики кератиту взагалі. Такими ознаками є:

1). наявність свіжого помутніння рогівки у вигляді інфільтрату, виразки або абсцесу. Свіже помутніння має сірий колір, пошерхлу поверхню та розпливчасті межі;

2). перикорнеальна або змішана ін’єкція очного яблука;

3). васкуляризація рогівки: поверхнева (в рогівку вростають поверхневі (кон`юнктивальні) судини; вони тонкі, розгалужені, анастомозують між собою, легко прослідкувати хід су­дини на кон’юнктиву); глибока (судини товсті, прямі, ростуть з-під лімбу, не анастомозують); змішана (поєднання поверхневої та глибокої васкуляризації);

4). рогівковий, - корнеальний, - синдром, який поєд­нує скарги хворого на біль в оці, сльозотечу, світлобоязнь, відчут­тя стороннього тіла в оці.

Васкуляризація є досить пізньою ознакою кератиту – вона з’являється в період репарації. З одного боку, вростання судин в рогівку є компенсаторним процесом, оскільки поліпшується постачання рогівки поживними речовинами, з іншого – вростання судин приводить до додаткового помутніння рогівки в місці їх розгалуження.

Як наслідок абсолютної більшості кератитів, за поодинокими винятками, формується рубець рогівки у вигляді хмаринки, плями або більма. Хмаринка - це слабкоінтенсивне обмежене помутніння рогівки, яке не видно неозброєним оком. Для його виявлення необхідно застосувати або бокове освітлення, або щілинну лампу. Пляма – обмежене, але інтенсивніше ніж хмаринка помутніння, яке вже видно неозброєним оком. Більмо (лейкома) – грубе помутніння рогівки.

Важкість і тривалість перебігу кератитів залежить від збудника, розповсюдження процесу, загального стану організму. Найлегшим перебігом відзначаються поверхневі ерозії рогівки, найважчим - повзуча виразка рогівки, найтривалішим – герпетичні кератити.

В своєму перебігу кератити можуть давати ряд ускладнень. Найчастішим ускладненням є іридоцикліт, який, в свою чергу, може привести до вторин­ної глаукоми. Деякі кератити, особливо виразки, ведуть до перфорації рогівки. Повній перфорації передує десцеметоцеле - чорний пухирець на дні виразки. Якщо існує загроза перфорації, необхідна термінова кератопластика. Після перфорації процес може іти двома шляхами:

1. Інфекція потрапляє через перфораційний отвір в порожнину ока, викликаючи ендофтальміт або панофтальміт. Якщо ендофтальміт загрожує сліпотою, то панофтальміт загрожує життю пацієнта, оскільки гнійний процес по зоровому нерву може перейти в порожнину черепу з розвитком гнійного менінго-енцефаліту або абсцесу мозку.

2. Після перфорації оновлюється волога передньої камери ока і виразка швидко заживає з утворенням зрощеного з райдужкою більма.

Лікарю загальної практики важливо не лише вміти розпізнати кератит, але і диференціювати бактеріальні і вірусні кератити.

Основні ознаки бактеріального кератиту: відсутність сезонності, інфільтрати рогівки сірого або жовтого кольору, утворення виразок з прогресивним і регресивним краями (прогресивний край має подібну до серпа форму і гнійно інфільтрований, регресивний – пологий, з процесами очищення), збереження чутливості рогівки, виділення бактерій при посіві, відносно нетривалий перебіг, відсутність рецидивів.

Основні ознаки вірусних (герпетичних) кератитів: сезонність (весна-осінь), наявність провокуючих факторів (лихоманка, перебування на протягах, переохолодження, стреси), інфільтрати сірого кольору, які часто мають характерний вигляд (гілка дерева, диск), зниження або відсутність чутливості рогівки, тривалий перебіг (до кількох місяців), наявність рецидивів.

Дата добавления: 2014-11-29