Список літератури. Мета: Забезпечити усвідомлення принципових засад організації педагогічного процесу через вплив, взаємодію

ПЛАН

ТЕМА: СПОСОБИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

ЛЕКЦІЯ 4

МЕТА: Забезпечити усвідомлення принципових засад організації педагогічного процесу через вплив, взаємодію, співробітництво вчителя і учнів

4.1. Організація навчально-виховного процесу через вплив учителя на учнів молодшого шкільного віку.

4.2. Співробітництво вчителя і учнів на уроках та в позаурочний час.

4.3. Взаємодія – оптимальний спосіб організації педагогічного процесу в початковій школі.

4.4. Засоби педагогічної взаємодії.

СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНА СХЕМА ЛЕКЦІЇ

4.1. Педагогічний (навчально-виховний) процес – це сукупність послідовних педагогічних дій, спрямованих на досягнення освітньо-виховної мети.

Організація виховного процесу через вплив учителя на учнів має двоякий характер: а) вплив особистості учителя; б) вплив дії учителя.

Педагогічний вплив може бути:

1) цілеспрямований і неспрямований;

2) прямий і опосередкований;

3) позитивний і негативний;

4) усвідомлений і неусвідомлений.

4.2. Організація педагогічного процесу через “співробітництво педагога з дітьми” відбувається “коли вчитель допомагає учневі перебороти труднощі” (Амонашвілі Ш.О.).

4.3. Педагогічна взаємодія відображає взаємну активність і взаємозумовленість дій педагога та учнів, обов’язковий зворотній зв’язок та самостійний взаємовплив суб’єктів, що виявляється у самовихованні і самоосвіті.

Сутність педагогічної взаємодії, тобто її внутрішня сторона, детермінується спілкуванням, стосунками і впливом.

Спілкування виступає як засіб вирішення навчальних задач, як система забезпечення навчально-виховного процесу і є важливою умовою встановлення взаємодії між учителем і учнями.

Педагогічне спілкування – це є професійне спілкування викладача з учнями на уроці та поза ним, яке має певні педагогічні функції і спрямоване (якщо воно повноцінне і оптимальне) на створення позитивного психологічного клімату, а також психологічну оптимізацію навчальної діяльності, стосунків між педагогом і учнями і в середині учнівського колективу.

Спілкування може виражати такі категорії аналізу взаємодії:

Мовчання:

а) продуктивне;

б) непродуктивне.

Похвала:

а) коротка, одним словом;

б) раціональна, з поясненням.

Акцентування думки учнів:

а) з повторенням думки учнів;

б) з висновками і узагальненнями.

Запитання учнів:

а) запитання, що вимагають короткої відповіді (запитання про факти, слова і т. п.);

б) запитання, які вимагають розгорнутої відповіді;

в) запитання з метою виправлення чи доповнення відповіді іншого учня;

г) повторення запитання чи повторення його в іншому словесному оформленні.

Подача інформації.

Розпорядження.

Критика (осудження):

а) коротка, одним словом;

б) раціональна, з поясненнями.

Відповіді учнів на запитання вчителя:

а) на запитання, яке вимагає короткої відповіді (назвати слово, факт, пояснення, висловлювання і т.п.);

б) на запитання, яке вимагає розгорнутої відповіді (приклад, оповідання);

в) виправлення чи доповнення іншого учня.

Учень відповідає за власною ініціативою (з місця, підняв руку).

Педагогічні стосунки – це стосунки, які виникають на основі педагогічного спілкування між педагогом і вихованцями та характеризуються наступними особливостями: 1) педагог є визначальним при встановленні взаємостосунків; 2) педагогу потрібно прагнути до встановлення позитивних нешаблонних стосунків з вихованцями; 3) педагогічне спілкування повинно характеризуватися встановленням контакту педагога з вихованцями.

Педагогічні стосунки поділяються на офіційні (ділові) таі неофіційні.

Педагогічні стосунки - це не тільки ставлення педагога до вихованців чи навпаки, це також ставлення педагога до самого себе як до особистості.

4.4. Аналіз засобів педагогічної взаємодії можна здійснювати в горизонтальному і вертикальному напрямках.

У вертикальному напрямку виділяємо засоби педагогічної взаємодії: вербальні (словесні) і невербальні (жести, міміка, пантоміміка).

Аналізуючи засоби педагогічної взаємодії у горизонтальному напрямку, виділяємо: 1) вимогу; 2) оцінювання; 3) навіювання; 4) переконання; 5) наслідування; 6) гру.

1. Амонашвили Ш. А. Психологические основы педагогики сотрудничества. – К.: Освита, 1991. – 80 с.

2. Васянович Г. Педагогічна етика. –Львів: Норма, 2005. – Р. 5, 6.

3. Волкова Н. П. Педагогика. – К.: Академія, 2001. – Р.5.5.

4. Дубов И. Г. Такое многоликое влияние. – К.: Знание, 1989. – 80 с.

5. Киричук О. В. Концепція виховання підростаючого покоління суверенної України // Рідна школа, 1991. - № 5. – С.33-40.

6. Киричук О. В. Проблеми психології педагогічної взаємодії // Психологія: респ. наук. зб. – К.: Освіта, 1991. – Вип. 37. – С.3 – 12.

7. Кіліченко О. І. Способи організації навчально-виховного процесу в початковій школі // Вісник Прикарпатського університету. Педагогіка. Вип. VIII - Івано-Франківськ: Плай, 2003. – С. 3-9.

8. Кіліченко О.І. Сутність і функції педагогічної взаємодії // Вісник Прикарпатського університету. Педагогіка. Вип. 1.- Івано-Франківськ: Плай, 1999. – С. 38-42.

9. Леонтьев А. А. Педагогическое общение. – М.: Знание, 1979. – С. 3.

10. Мойсеюк Н. Є. Педагогіка. – К.: ВАТ «КДНК», 2001. – С. 115-116.

11. Педагогічна майстерність / за ред. І. А. Зязюна. – К.: Вища школа, 1997. – С. 199-200.

12. Педагогічна майстерність: Підручник / І. А. Зязюн, Л. В. Крамущенко, І. Ф. Кривонос та ін.; за ред. І. А. Зязюна.. – К.: Вища школа, 2004. – Р. 7, 8.

13. Синиця І. О. Педагогічний такт і майстерність учителя. – К.: Радянська школа, 1981. – С. 59-62, 66, 67, 113.

14. Ягупов В. В. Педагогіка.- К.: Либідь, 2002. – С. 178-181.

Дата добавления: 2014-11-29