Глобальна мережа (Wide-area networks - WANs)

Локальна мережа (Local-area networks - LANs)

До складу локальної мережі входять:

1. Комп'ютери.

2. Мережні адаптери.

3. Периферійні пристрої.

4. Передавальне середовище.

5. Мережні пристрої.

За допомогою локальної мережі один комп'ютер отримує доступ до ресурсів іншого таких, як дані та периферійні пристрої (принтери, модеми, факси тощо). Використання комп'ютерних мереж дає можливість розподілу ресурсів великої вартості, покращання доступу до інформації, виконувати швидке та якісне прийняття рішень. Прикладом застосування цієї технології може бути E-mail.

Перевагами об’єднання комп’ютерів в локальну мережу є:

· Розподіл даних (Data Sharing). Дані в мережі зберігаються на центральному РС та можуть бути доступні для будь-якого РС, підключеного до мережі, тому не потрібно на кожному робочому місці мати накопичувач для зберігання однієї ітієї ж інформації.

· Розподіл ресурсів (Resource Sharing). Периферійні пристрої можуть бути доступні для всіх користувачів мережі (наприклад, факс або лазерний принтер).

· Розподіл програм (Software Sharing). Усі користувачі мережі можуть мати доступ до програм, які були один раз централізовано встановлені. При цьому повинна працювати мережна версія відповідних програм.

· Електронна пошта (Electronic Mail). Усі користувачі мережі можуть передавати або приймати повідомлення.

В локальних мережах використовуються наступні мережеві пристрої:

1. Маршрутизатори.

2. Мости.

3. Комутатори.

4. Концентратори.

5. Повторювачі.

Локальні мережі вирішують наступні задачі:

1. Радіус дії обмежується невеликими географічними відстанями.

2. Надає множинний доступ до спільного передавального середовища.

3. Права користувача надаються локальним адміністратором.

4. Надає постійний доступ до сервісів локальної мережі.

5. Фізично з’єднує пристрої на невеликій відстані.

Існують наступні поширені реалізації локальних мереж:

· Ethernet - локальна мережа з шинною топологією і випадковим методом доступу.

· Token Ring - кільцева мережа з маркерним методом доступу.

· FDDI - технологія побудови комп’ютерних мереж, що використовує для передачі сигналу оптоволоконний кабель.

Глобальна мережа зв’язує локальні мережі і надає доступ до комп’ютерів та файлових серверів в інших географічних місцях. Це надає можливість зв’язуватись користувачам на великих відстанях використовуючи комп’ютерні засоби комунікації. Глобальна мережа дозволяє отримувати доступ комп’ютерам в локальний мережі до віддалених комп’ютерів, принтерів та іншим пристроїв до яких відкритий доступ і які дистанційно відокремлені. Використовуючи глобальну мережу створюються миттєві з’єднання з між віддаленими географічно районами та континентами. Відправляючи повідомлення людині, що знаходиться на іншому континенті, вона отримує його настільки миттєво, що складається враження нібито людина знаходиться в сусідньому офісі. Прикладом також можуть бути сучасні on-line конференції в реальному часі.

Завдяки глобальній мережі створена можливість для багатьох людей виконувати свою роботу не виходячи з дому.

Глобальна мережа була створена для вирішення наступних задач:

1. Працюють за межами дії локальних мереж та зв’язує континенти.

2. Надає можливість працювати користувачам в реальному часі.

3. Забезпечує постійне підключення до віддалених ресурсів.

4. Дає можливість використовувати такі послуги, як листування та електронна пошта, перегляд Web сторонок, передачу файлов і електронної комерції.

Для передачі інформації в глобальних мережах використовуються такі технології та пристрої:

1. Модеми.

2. Integrated Services Digital Network (ISDN) - цифрова мережа з надданям комплексних послуг. Набір технологій, що забезпечують передачу голосової інформації з каналів передачі даних.

3. Frame Relay високошвидкісна мережева технологія, заснована на пересилці даних невеликим пакетами (комутація пакетів).

4. US (T) and Europe (E) Carrier Series – T1, E1, T3, E3 виділені цифрові з комутацією каналів.

5. Synchronous Optical Network (SONET) – синхронна оптична мережа, що використовує комутацію пакетів, застосовується для передачі даних, відео та голосу по кабелях.

2.4. Віртуальні приватні мережі (Virtual private network - VPN)

З розвитком інформаційних технологій перед компаніями все гостріше постає проблема організації дешевих, але надійних і безпечних каналів зв'язку між філіалами, а також захищеного віддаленого доступу для службовців, що працюють удома або знаходяться у відрядженнях.

Ще порівняно недавно обмін інформацією між видаленими підрозділами здійснювався головним чином із використанням орендованих ліній зв'язку. Більш того, в окремих випадках підприємства були вимушені прокладати власні лінії. Не дивлячись на те, що такий підхід гарантує високу захищеність, він пов'язаний із значними витратами на інформаційну інфраструктуру. Особливо гостро дана проблема проявляється в ситуаціях, коли компанія має багато підрозділів в різних містах. Схожа проблема виникає при віддаленому доступі користувачів, оскільки зв'язок з серверами віддаленого доступу за допомогою міжміських і міжнародних дзвінків коштує дуже дорого.

З іншого боку, всесвітня мережа Internet забезпечує дешевий і доступний зв'язок між містами і селами. Проте до недавнього часу використання Internet для зв'язку з філіалами або для організації віддаленого доступу користувачів стримувало та обставина, що Internet є загальнодоступною мережею, де можуть працювати зловмисники. Вирішенням проблеми недостатньої захищеності Internet для організації мереж Extranet стала поява технології віртуальних приватних мереж, яка забезпечує надійну аутентифікацію користувачів і мережевих ресурсів, а також шифрування потоку інформації для запобігання несанкціонованому доступу до даним або їх фальсифікації. Віртуальні приватні мережі (Virtual Private Network) - за своєю суттю, досить широкий термін, що не визначає певного типу мереж або протоколів, але, в цілому, який припускає використання "тунельної" пересилки конфіденційних даних з ПК по мережах загального користування до VPN маршрутизатору.

http://aplawrence.com/Basics/vpn.html

http://www.bruy.info/vpn.html

http://www.hardline.ru/selfteachers/Info/OS/!WinXP/Glava16/Index12.htm

2.4.1. Переваги використання віртуальних приватних мереж

Бурхливий розвиток мереж передачі даних дав поштовх до використання нових технологій в електронному бізнесі. Однією з таких технологій є технологія створення віртуальних приватних мереж VPN (Virtual Private Network). У основі технології VPN лежить ідея використання мереж загального користування для передачі трафіку територіально віддалених мереж замовника, з використанням ідеології побудови приватних мереж. Як мережі загального користування можуть виступати мережі IP (Internet), Frame Relay, АТМ або магістральна мережа сервіс-провайдера.

Віртуальні приватні мережі можна розділити на три основні групи:

· Access VPNs – забезпечують віддалених користувачів з дому та малих офісів (small office/home office - SOHO) мобільним безпечним доступом до інформаційних ресурсів компанії Intranet або Extranet із використанням загальнодоступних каналів зв’язку:

1. Звичайного модему (аналогового каналу) – dialup.

2. ISDN.

3. Digital subscriber line (DSL).

4. Mobile IP.

5. Кабельні технології.

· Intranet VPNs – дозволяє замовникові встановлювати зв'язок між своїми офісами використовуючи IP мережу оператора або мережу Internet.. Ця технологія використовує методи IP-тунелювання такі, як GRE, L2TP (Layer 2 Tunneling Protocol) або IPSec (IP Security). Ці тунелі встановлюються між офісними маршрутизаторами для створення між офісами віртуальних з'єднань. Для підвищення безпеки дані у віртуальному каналі можуть шифруватися.

· Extranet VPNs – дозволяє різним компаніям зв'язуватися між собою і розширює можливості компаній в електронній комерції. Extranet VPNs на відміну від Intranet VPNs надають доступ користувачам за межами компанії та офісу.

http://www.clavister.com/manuals/ver8x/manual/vpn/vpn_overview.htm

Дата добавления: 2014-12-07