Методика написання, правила оформлення й порядок захисту 2 страница

Зараз стало неписаним правилом, коли автор дисертації виступає в множині й замість "я" вживає займенник "ми", що дозволяє йому відбити свою думку як думку певної групи людей, наукової школи або наукового напрямку. І це цілком виправдано, оскільки сучасну науку характеризують такі тенденції, як інтеграція, колективна творчість, комплексний підхід до вирішення проблем. Займенник "ми" і його похідні, як не можна краще, передають і відтіняють ці тенденції сучасної наукової творчості.

Такі основні типологічні характеристики дисертації взагалі й магістерської роботи зокрема. Виходячи із цього, магістерська підготовка - це по суті лише перший щабель до науково-дослідної й науково-педагогічної діяльності магістранта, що веде його до вступу до аспірантури й наступної підготовки кандидатської дисертації.

Магістерська робота, виконана в системі сучасної української вищої школи, все-таки не може вважатися науковою працею у повному сенсі цього слова, оскільки ступінь магістра - це не учений, а академічний ступінь, яке відображає, насамперед, освітній рівень випускника вищої школи й уміння, що свідчать про наявність у нього навичок, властивих починаючому науковцеві.

На відміну від дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата й доктора наук, що являють собою серйозні науково-дослідні роботи, магістерська робота, хоча і є самостійним науковим дослідженням, все-таки повинна бути віднесена до розряду навчально-дослідницьких робіт, в основі яких лежить моделювання вже відомих рішень. Її науковий рівень завжди повинен відповідати програмі навчання. Виконання такої роботи повинне не стільки вирішувати наукові проблеми, скільки служити свідченням того, що її автор навчився самостійно вести науковий пошук, бачити професійні проблеми й знає найбільш загальні методи й прийоми їх рішення.

У порівнянні з кандидатською й докторською дисертаціями у магістерській роботі є істотні розходження й у самій процедурі її підготовки й захисту. Якщо основні результати, отримані за результатами підготовки кандидатської й докторської дисертацій, повинні бути опубліковані в наукових виданнях, то стосовно до магістерської роботи ця вимога не є обов'язковою.

При поданні до захисту кандидатської й докторської дисертацій обов'язково повинен бути надрукований (на правах рукопису) автореферат. При поданні до захисту магістерської роботи автореферат не потрібен.

Здобувач ступеня кандидата й доктора наук представляє в спеціалізовану раду перелік документів, що відповідає становленому Міністерством освіти і науки України переліку.

Здобувач ступеня магістра подає документи до Державної екзаменаційної комісії, перелік яких визначає Міністерством освіти і науки України.

Істотно спрощена й сама процедура публічного захисту магістерської роботи, що не вимагає призначення офіційних опонентів. Така робота підлягає лише обов'язковому зовнішньому рецензуванню.

Такі основні відмінності магістерської роботи від кандидатської й докторської дисертації. Але хоча ці розходження й досить істотні, загальні принципи їх підготовки однакові. Тому представляється доцільним почати виклад методики підготовки магістерської роботи із загальної методології наукової творчості.

Розділ 2. Методологія наукової творчості

2.1 Наукове дослідження як основна форма наукової праці

Усяке наукове дослідження - від творчого задуму до остаточного оформлення наукової праці - здійснюється досить індивідуально. Але все-таки можна визначити й деякі загальні методологічні підходи до його проведення, які прийнято називати вивченням у науковому змісті.

Сучасне науково-теоретичне мислення прагне проникнути в сутність досліджуваних явищ і процесів. Це можливо за умови цілісного підходу до об'єкта вивчення, розгляду цього об'єкта у виникненні й розвитку, тобто застосування історичного підходу до його вивчення.

Відомо, що нові наукові результати й раніше накопичені знання перебувають у діалектичній взаємодії. Краще й прогресивне зі старого переходить у нове й дає йому силу й дієвість. Іноді позабуте старе знову відроджується на новій науковій основі й живе як би друге життя, але в іншому, більше зробленому виді.

Вивчати в науковому змісті - значить вести пошукові дослідження, як би заглядаючи в майбутнє. Уява, фантазія, мрія, що опираються на реальні досягнення науки й техніки, є найважливішими факторами наукового дослідження. Але в той же час наукове вивчення - це обґрунтоване застосування наукового передбачення, це добре продуманий розрахунок.

Вивчати в науковому змісті - це значить бути науково об'єктивним. Не можна відкидати факти вбік тільки тому, що їх важко пояснити або знайти їм практичне застосування. Справа в тому, що сутність нового в науці не завжди видна самому дослідникові. Нові наукові факти й навіть відкриття через те, що їх значення погано розкрите, можуть довгий час залишатися в резерві науки й не використовуватися на практиці.

Наукове вивчення зобов'язує не тільки сумлінно зображувати або просто описувати, але й з’ясовувати відношення досліджуваного до того, що відомо або з досвіду, або з попереднього вивчення, тобто визначати й виражати якість невідомого за допомогою відомого в тих випадках, у яких воно існує. Так вивчати - це значить вимірювати все те, що може, підлягати виміру, показувати чисельне відношення досліджуваного до відомого. Очевидно, що вивчати що-небудь можливо лише тоді, коли щось уже зізнається за вихідне, безсумнівне, готове у свідомості.

Науково вивчати - це значить вести пошук причинного зв'язку між розглянутими явищами, фактами й подіями.

Науково вивчати - це не тільки дивитися, але й бачити, помічати важливі частковості, велике - у малому, не ухиляючись від наміченої головної лінії дослідження.

У науковому дослідженні важливо все. Зосереджуючи увагу на основних або ключових питаннях теми, не можна не враховувати, так звані, непрямі факти, які на перший погляд здаються малозначними. Не рідко буває, що саме такі факти приховують за собою початок важливих відкриттів.

У науці мало встановити який-небудь новий науковий факт, важливо дати йому пояснення з позицій науки, показати загальнопізнавальне, теоретичне або практичне значення.

Накопичення наукових фактів у процесі дослідження - завжди творчий процес, в основі якого лежить задум ученого, його ім'я. У філософському визначенні ідея являє собою продукт людської думки, форму відбиття дійсності. Ідея відрізняється від інших форм мислення й наукового знання тим, що в ній не тільки віддзеркалюється об'єкт вивчення, але й міститься усвідомлення мети, перспективи пізнання й практичного перетворення дійсності.

Ідеї народжуються із практики, спостережень за навколишнім світом і потреб життя. В основі ідеї лежать реальні факти й події. Життя висуває конкретні завдання, але найчастіше не відразу знаходяться продуктивні ідеї для їх вирішення. Тоді на допомогу приходить здатність дослідника пропонувати новий, зовсім незвичайний аспект розгляду завдання, що довгий час не могли вирішити при звичайному підході до справи, або, як кажуть, намагалися вирішити його "у чоло".

Розвиток ідеї до стадії рішення завдання звичайно відбувається як плановий процес наукового дослідження. Хоча в науці відомі випадкові відкриття, але тільки планове, добре оснащене сучасними засобами наукове дослідження дозволяє розкрити й глибоко пізнати об'єктивні закономірності в розвитку досліджуваних процесів.

Наукове дослідження - дуже трудомісткий і складний процес, що вимагає постійного "високого розжарення", роботи з вогником. Якщо дослідження виконується бездушно, воно перетворюється в ремісництво й ніколи не дає нічого істотного. Недарма наукову творчість іноді порівнюють із подвигом. Як і подвиг, воно вимагає максимальної напруги всієї енергії людини, його думок й дій.

2.2 Основні поняття науково-дослідної роботи

Приступаючи до підготовки магістерської роботи, треба, насамперед, засвоїти мову, якою вчені спілкуються між собою. Мова науки досить специфічна. У ній багато понять і термінів, що мають ходіння в науковій діяльності. Від ступеня володіння понятійним апаратом науки залежить, наскільки точно, грамотно й зрозуміло магістрант може виразити свою думку, пояснити той або інший факт, належно вплинути на читача свого наукового твору.

Основу мови науки становлять слова й словосполучення термінів методологічного характеру, деякі з яких з короткими поясненнями приводяться нижче.

Автореферат дисертації - наукове видання у вигляді брошури, що містить складений автором реферат проведеного ним дослідження на здобуття наукового ступеня.

Аналогія - міркування, у якому з подібності двох об'єктів за деякими ознаками робиться висновок про їх подібність.

Актуальність теми - ступінь її важливості в цей момент і в даній ситуації для вирішення даної проблеми (завдання, питання).

Аспект - кут зору, під яким розглядається об'єкт (предмет) дослідження.

Гіпотеза - наукове припущення, висунуте для пояснення будь-яких явищ.

Дедукція - вид умовиводу від загального до частки, коли з маси окремих випадків, робиться узагальнений висновок, про всю сукупність таких випадків.

Дисертація - науковий твір, виконаний у формі рукопису, наукової доповіді, опублікованої монографії або підручника. Служить як кваліфікаційна робота, що покликана показати науковий рівень дослідження, представленого на здобуття наукового ступеня.

Ідея - визначальне положення в системі поглядів, теорій тощо.

Індукція - вид умовиводу від приватних фактів, положень до загальних висновків.

Інформація:

- оглядова - вторинна інформація, що міститься в оглядах наукових документів;

- релевантна - інформація, що міститься в описі прототипу наукового завдання;

- реферативна - вторинна інформація, що міститься в первинних наукових документах;

- сигнальна - вторинна інформація різного ступеня згортання, що виконує функцію попереднього оповіщення;

- довідкова - вторинна інформація, що представляє собою систематизовані короткі відомості в будь-якій області знань.

Дослідження наукове - процес отримання нових наукових знань, один з видів пізнавальної діяльності. Характеризується об'єктивністю, відтворюваністю, доказовістю й точністю.

Дослідницька спеціальність (часто іменована як напрямок дослідження) – усталена сфера досліджень, що включає певну кількість дослідницьких проблем з однієї наукової дисципліни, включаючи область її застосувань.

Дослідницьке завдання - елементарно організований комплекс дослідницьких дій, строки виконання яких установлюються з достатнім ступенем точності. Дослідницьке завдання має значення тільки в межах певної дослідницької теми.

Категорія - форма логічного мислення, у якій розкриваються внутрішні, істотні сторони й відносини досліджуваних предметів.

Концепція - система поглядів на будь-що, основна думка, коли визначаються мета й завдання дослідження й вказуються механізми його реалізації.

Кон'юнктура - положення, що створилося у будь-якій області громадського життя.

Коротке повідомлення - науковий документ, що містить стислий виклад результатів (іноді попередніх), отриманих за підсумками науково-дослідної або дослідно-конструкторської роботи. Призначення такого документа - оперативно повідомити про результати виконаної роботи на будь-якому її етапі.

Ключове слово - слово або словосполучення, що найбільше повно й специфічно характеризує зміст наукового документа або його частини.

Метод дослідження - спосіб застосування старого знання для одержання нового знання. Є знаряддям одержання наукових фактів.

Методологія наукового пізнання - вчення про принципи, форми й способи науково-дослідної діяльності.

Модель - подання системи, об'єкта, поняття в деякій формі, відмінній від форми їх реального існування.

Наука - сфера людської діяльності, функцією якої є розробка й теоретична систематизація об'єктивних знань про дійсність. Одна з форм суспільної свідомості.

Наукова дисципліна - розділ науки, що на даному рівні її розвитку, наразі освоєний і впроваджений у навчальний процес вищої школи.

Наукова тема - завдання наукового характеру, що вимагає проведення наукового дослідження. Є основним планово-звітним показником науково-дослідної роботи.

Наукова теорія - система абстрактних понять і тверджень, що являє собою не безпосереднє, а ідеалізоване відображення дійсності.

Наукове дослідження - цілеспрямоване пізнання, результати якого виступають в вигляді системи понять, законів і теорій.

Наукове пізнання - дослідження, що характеризується своїми особливими цілями, а головне - методами одержання й перевірки нових знань.

Наукова доповідь - науковий документ, що містить виклад науково-дослідної або дослідно-конструкторської роботи, опублікований у пресі або прочитаний в аудиторії.

Науковий звіт - науковий документ, що містить докладний опис методики, ходу дослідження (розробки), результати, а також висновки, отримані в підсумку науково-дослідної або дослідно-конструкторської роботи. Призначення цього документа - вичерпно освітити виконану роботу за умов її завершення або за певний проміжок часу.

Науковий факт - подія або явище, що є підставою для висновку або підтвердження. Є елементом, що становить основу наукового знання.

Огляд - науковий документ, що містить систематизовані наукові дані по будь-якій темі, отримані за результатами аналізу першоджерел. Знайомить із сучасним станом наукової проблеми й перспективами її розвитку,

Об'єкт дослідження - процес або явище, що породжують проблемну ситуацію й обрані для вивчення.

Визначення (дефініція) - один із самих надійних способів, що охороняють від непорозумінь у спілкуванні, суперечці й дослідженні. Ціль визначення - уточнення змісту понять, що використовуються.

Предмет дослідження - все те, що перебуває в межах об'єкта дослідження в певному аспекті розгляду.

Поняття - думка, у якій відбиваються відмінні властивості предметів і відносини між ними.

Постановка питання - при логічному методі дослідження містить у собі, по-перше, визначення фактів, що викликають необхідність аналізу й узагальнень, по-друге, виявлення проблем, які не вирішені наукою. Всяке дослідження пов'язане з визначенням фактів, які не пояснені наукою, не систематизовані, випадають із її поля зору. Узагальнення їх складає зміст постановки питання. Від факту до проблеми - така логіка постановки питання.

Принцип - основне, вихідне положення будь-якої теорії, навчання, науки.

Проблема - велика узагальнена безліч сформульованих наукових питань, які охоплюють область майбутніх досліджень. Розрізняють наступні види проблем:

- дослідницька - комплекс родинних тем дослідження в межах однієї наукової дисципліни й в одній області застосування;

- комплексна наукова - взаємозв'язок науково-дослідних тем з різних галузей науки, спрямованих на рішення найважливіших народногосподарських завдань;

- наукова - сукупність тем, що охоплюють всю науково-дослідну роботу або її частину; припускає рішення конкретного теоретичного або досвідного завдання, спрямованого на забезпечення подальшого наукового або технічного прогресу в даній галузі.

Судження - думка, за допомогою якої що-небудь затверджується або заперечується. Така думка, укладена в речення, містить три елементи: суб'єкт, предмет і зв'язка - "є" або "не є" (слова, що виражають зв'язування, у російській мові звичайно не вживаються).

Теорія - навчання, система ідей або принципів. Сукупність узагальнених положень, що утворюють науку або її розділ. Вона виступає як форма синтетичного знання, у межах якої окремі поняття, гіпотези й закони втрачають колишню автономність і стають елементами цілісної системи.

Умозаключення - розумова операція, за допомогою якої з деякої кількості заданих суджень виводиться інше судження, певним чином пов'язане з вихідним.

Фактографічний документ - науковий документ, що містить текстову, цифрову, ілюстративну й іншу інформацію, що відображає стан предмета дослідження або зібрану в результаті науково-дослідної роботи.

Формула винаходу - опис винаходу, складене за затвердженою формою й містить короткий виклад його сутності.

Формула відкриття - опис відкриття, складене за затвердженою формою, що містить вичерпний виклад його сутності.

2.3 Логічна схема наукового дослідження

Весь хід наукового дослідження можна представити у вигляді наступної логічної схеми.

1. Обґрунтування актуальності обраної теми.

2. Постановка мети й конкретних завдань дослідження.

3. Визначення об'єкта й предмета дослідження.

4. Вибір методу (методики) проведення дослідження.

5. Опис процесу дослідження.

6. Обговорення результатів дослідження.

7. Формулювання висновків і оцінка отриманих результатів.

Обґрунтування актуальності обраної теми - початковий етап будь-якого наукового дослідження.

Відносно магістерської роботи поняття "актуальність" має одну особливість. Від того, як її автор уміє вибрати тему й наскільки правильно він цю тему розуміє й оцінює з погляду своєчасності й соціальної значимості, характеризує його наукову зрілість і професійну підготовленість.

Висвітлення актуальності повинне бути не багатослівним. Починати її опис здалеку немає особливою необхідності. Досить у межах однієї машинописної сторінки показати головне - суть проблемної ситуації, із чого й буде видна актуальність теми. Таким чином, формулювання проблемної ситуації - дуже важлива частина вступу. Тому має сенс зупинитися на понятті "проблема" більш докладно.

Будь-яке наукове дослідження проводиться для того, щоб перебороти певні труднощі в процесі пізнання нових явищ, пояснити раніше невідомі факти або виявити неповноту старих способів пояснення відомих фактів. Ці труднощі в найбільш виразній формі проявляють себе, в так званих, проблемних ситуаціях, коли існуюче наукове знання виявляється недостатнім для розв’язання нових завдань пізнання.

Проблема завжди виникає тоді, коли старе знання вже виявило свою неспроможність, а нове знання ще не прийняло розвиненої форми. Таким чином, проблема в науці - це суперечлива ситуація, що вимагає свого дозволу. Така ситуація найчастіше виникає в результаті відкриття нових фактів, які явно не укладаються в рамки колишніх теоретичних подань, тобто коли жодна з теорій не може пояснити знову виявлені факти.

Правильна постановка і ясне формулювання нових проблем мають важливе значення. Вони, якщо не цілком, то в значній мірі визначають стратегію дослідження взагалі й напрямок наукового пошуку зокрема. Не випадково прийнято вважати, що сформулювати наукову проблему - значить показати вміння відокремити головне від другорядного, з'ясувати те, що вже відомо й що поки невідомо науці про предмет дослідження.

Таким чином, якщо магістрантові вдається показати, де проходить границя між знанням і незнанням про предмет дослідження, то йому буває неважко чітко й однозначно визначити наукову проблему, а отже, і сформулювати її суть.

Окремі магістерські дослідження ставлять за мету розвиток положень, висунутих тією або іншою науковою школою. Теми таких магістерських робіт можуть бути дуже вузькими, що аж ніяк не применшує їх актуальності. Ціль подібних робіт складається в рішенні приватних питань у рамках тієї або інший уже досить апробованої концепції. Таким чином, актуальність таких наукових праць у цілому варто оцінювати з погляду тієї концептуальної установки, якої дотримується магістрант, або того наукового внеску, що він вносить у розробку загальної концепції.

Тим часом магістранти часто уникають брати вузькі теми. Це неправильно. Справа в тому, що роботи, присвячені широким темам, часто бувають поверхневими й мало самостійними. Вузька ж тема проробляється більш глибоко й детально. Спочатку вона здається настільки вузькою, що й писати ні про що. Але в міру ознайомлення з матеріалом це побоювання зникає, дослідникові відкриваються такі сторони проблеми, про які він раніше й не підозрював.

Від доказу актуальності обраної теми логічно перейти доформулювання мети дослідження, а також указати на конкретні завдання, які мають бути вирішені відповідно до цієї мети. Це звичайно робиться у формі перерахування (вивчити...., описати....., установити....., з'ясувати....., вивести формулу тощо).

Формулювання цих завдань необхідно робити як можна більше ретельно, оскільки опис їх рішення повинне скласти зміст магістерської роботи. Це важливо також і тому, що заголовки таких розділів народжуються саме з формулювань завдань дослідження.

Далі формулюються об'єкт і предмет дослідження.

Об'єкт - це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію й вибране для вивчення. Предмет - це те, що перебуває в межах об'єкта.

Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне й часткове. В об'єкті виділяється та частина, що служить предметом дослідження. Саме на нього й спрямована основна увага студента-магістра, саме предмет дослідження визначає тему магістерської роботи, що позначається на титульному аркуші як її заголовок.

Дуже важливим етапом наукового дослідження є вибір методів дослідження, які служать інструментом у добуванні фактичного матеріалу, будучи необхідною умовою досягнення поставленої в такій роботі мети.

Опис процесу дослідження - основна частина магістерської роботи, у якій висвітлюються методика й техніка дослідження з використанням логічних законів і правил.

Дуже важливий етап наукового дослідження - обговорення його результатів, що ведеться на засіданнях профілюючих кафедр, вчених рад, де даються попередня оцінка теоретичної й практичної цінності дисертації й колективне відкликання. Проте відносно магістерської роботи таке обговорення її результатів не передбачається, а здійснюється магістрантом зі своїм науковим керівником.

Заключним етапом наукового дослідження є висновки, які містять те нове та істотне, що становить наукові й практичні результати магістерської роботи.

2.4 Використання методів наукового пізнання

Успішність виконання магістерської роботи найбільшою мірою залежить від уміння вибрати найбільш результативні методи дослідження, оскільки саме вони дозволяють досягти поставленої в магістерській роботі мети.

Методи наукового пізнання прийнято ділити на загальні й спеціальні.

До порівняно недавнього часу для всіх радянських наукових досліджень був обов'язковим загальний метод пізнання - метод діалектичного й історичного матеріалізму. Цей метод визначав позицію будь-якого радянського дослідника й діяв у всіх галузях науки й на всіх етапах дослідження. Відступу від цього методу не допускалося. Наразі метод діалектичного й історичного матеріалізму вже не відповідає суспільно-політичним реаліям сьогоднішнього дня й тому може не застосовуватися.

Наукова діяльність у наш час урятована від ідеологічного диктату. У її методологічну основу тепер покладені критерії об'єктивності, відповідності істині, історичній правді, моральні критерії.

Наразі ідейною основою уже не можуть бути догматизовані подання. Методологічними джерелами дослідження в наші дні все частіше стають праці провідних вітчизняних і закордонних учених, вільних від ідеологічних установок, а також тих дослідників, які раніше вважалися реакційними, а їх досягнення - псевдонауковими.

Більшість спеціальних проблем конкретних наук і навіть окремі етапи їх дослідження вимагають застосування спеціальних методів рішення. Зрозуміло, такі методи мають досить специфічний характер. Природно тому, що вони вивчаються, розробляються й удосконалюються в конкретних спеціальних науках. Вони ніколи не бувають довільними, тому що визначаються характером досліджуваного об'єкта.

Крім спеціальних методів, характерних для певних галузей наукового знання, існують загальні методи наукового пізнання, які на відміну від спеціальних, використовуються на всім протязі дослідницького процесу й у самих різних за предметом науках.

Загальні методи наукового пізнання звичайно ділять на три великі групи.

1. Методи емпіричного дослідження (спостереження, порівняння, вимір, експеримент).

2. Методи, що використовуються як на емпіричному, так і на теоретичному рівні дослідження (абстрагування, аналіз і синтез, індукція й дедукція, моделювання тощо).

3. Методи теоретичного дослідження (сходження від абстрактного до конкретного тощо).

Спостереження являє собою активний пізнавальний процес, що опирається насамперед на роботу органів почуттів людини і його предметну матеріальну діяльність. Це найбільш елементарний метод, що виступає, як правило, у якості одного з елементів у складі інших емпіричних методів.

У повсякденній діяльності й у науці спостереження повинні приводити до результатів, які не залежать від волі, почуттів і бажань суб'єктів. Щоб стати основою наступних теоретичних і практичних дій, ці спостереження повинні інформувати нас про об'єктивні властивості й відносини реально існуючих предметів і явищ.

Для того щоб бути плідним методом пізнання, спостереження повинне задовольняти ряду вимог, найважливішими з яких є:

- планомірність;

- цілеспрямованість;

- активність;

- систематичність.

Спостереження як засіб пізнання дає у формі сукупності емпіричних тверджень первинну інформацію про світ.

Порівняння - один з найпоширеніших методів пізнання. Недарма існує вислів, що "усе пізнається в порівнянні". Порівняння дозволяє встановити подібність і відмінність предметів і явищ дійсності. У результаті порівняння встановлюється те загальне, що властиво двом або декільком об'єктам, а виявлення загального, того, що повторюється в явищах, як відомо, є щаблем на шляху до пізнання закономірностей і законів.

Для того, щоб порівняння було плідним, воно повинне задовольняти двом основним вимогам:

по-перше: порівнюватися повинні лише такі явища, між якими може існувати певна об'єктивна спільність;

по-друге: для пізнання об'єктів їх порівняння повинне здійснюватися за найбільше важливими, істотними (у плані конкретного пізнавального завдання) ознаками.

За допомогою порівняння інформація про об'єкт може бути отримана двома різними шляхами.

По-перше, вона може виступати як безпосередній результат порівняння.

По-друге, дуже часте одержання первинної інформації не виступає як головна мета порівняння. Цією метою є одержання вторинної, або похідної інформації, що є результатом обробки первинних даних. Найпоширенішим і важливим способом такої обробки є умовивід за аналогією.

Вимір на відміну від порівняння є більше точним пізнавальним засобом. Вимір є процедура визначення чисельного значення деякої величини за допомогою одиниці виміру. Цінність цієї процедури в тім, що вона дає точні, кількісно певні відомості про навколишню дійсність.

Найважливішим показником якості виміру, його наукової цінності є точність, що залежить від ретельності вченого, від застосовуваних ним методів, але головним чином - від наявних вимірювальних приладів. У складі емпіричних методів наукового пізнання вимір займає приблизно таке ж місце, як спостереження й порівняння. Окремим випадком спостереження є експеримент, тобто такий метод наукового дослідження, який припускає втручання в природні умови існування предметів і явищ або відтворення певних сторін предметів і явищ у спеціально створених умовах з метою вивчення їх без супутніх обставин, що ускладнюють процес.

Експериментальне вивчення об'єктів у порівнянні зі спостереженням має ряд переваг.

1. B процесі експерименту стає можливим вивчення того або іншого явища в "чистому виді".

2. Експеримент дозволяє досліджувати властивості об'єктів дійсності в екстремальних умовах.

3. Найбільш важливим достоїнством експерименту є його повторюваність.

Будь-який експеримент може здійснюватися, як безпосередньо з об'єктом, так і з "заступником" цього об'єкта в пізнанні - моделлю. Використання моделей дозволяє застосовувати експериментальний метод дослідження до таких об'єктів, безпосереднє оперування з якими важке або навіть неможливе. Тому моделювання є особливим методом і широко застосовується в науці. Метою цього методу є вивчення певних суспільних явищ на порівняно невеликих колективах.

Розглянемо тепер методи, які використовуються на емпіричному й теоретичному рівнях досліджень. До таких методів прийнято відносити абстрагування, аналіз і синтез, індукцію й дедукцію.

Дата добавления: 2014-12-07