Наукове – вища форма пізнавальної діяльності

Під методом у найзагальнішому значенні розуміють певний спосіб, прийом, шлях вирішення якоїсь проблеми чи задачі. Методи наукового пізнання - це не проста сукупність правил і прийомів, яка конструюється до­слідниками свавільно. Наукові методи мають об'єктивний характер, основою їх формування є закономірні зв'язки і відношення предметів. Філософське вчення, що досліджує методи пізнання, називають методологією.

Сучасна система методів науки досить різноманітна, як і сама наука. У методології існує безліч класифікацій наукових методів. Йдеться, наприклад, про методи експерименту, методи обробки емпіричних даних, про методи побудови наукових теорій та їх перевірки, методи викладення наукових ре­зультатів. Крім того, розрізняють методи емпіричного пізнання (вимірюван­ня, експеримент, спостереження тощо), та теоретичного (формалізації аксіо­матичний, теоретичного моделювання тощо).

З позиції сфери застосування методи поділяються на загальні і частко­ві. Часткові, спеціально-наукові, використовуються в окремих науках (на­приклад, в математиці - метод математичної індукції, у космології — метод

радіоактивного розпаду, в економіці - метод економічного аналізу, економі­чної статистики тощо). Загальнонаукові методи використовують всі, або майже всі науки. До таких методів відносяться аналіз і синтез, індукція і де­дукція, узагальнення і абстрагування, метод експерименту і аналогії, моде­лювання, формалізації, аксіоматичний метод та інші.

Метод абстрагування виділення єдності найбільш істотних ознак, ха­рактерних зв'язків і відношень предметів і явищ з метою проникнення в сут­ність останніх.

Узагальнення логічне завершення абстрагування, поширення спіль­них ознак предметів на всі предмета даної множини. Внаслідок узагальнення відбувається мислене об'єднання окремих предметів у загальне поняття, на­укову абстракцію.

Аналіз і синтез взаємообумовлені методи пізнання. Аналіз - мислен­е розчленування цілісного предмета на його частини, виділення окремих ознак, властивостей предмету і вивчення їх як певних елементів цілого. Ана­літичний метод спрямований на визначення внутрішніх тенденцій і можли­востей предмету. Синтез - зворотний процес - мислене поєднання в єдине ціле розчленованих частин предмету. Синтетичний підхід в процесі пізнання передбачає вміння побудувати цілісний образ, модель досліджуваного пред­мета.

Метод сходження від абстрактного до конкретного метод, за допо­могою, якого здійснюється синтез абстракцій, внаслідок чого дійсність відтворюється системно і цілісно. За своєю сутністю цей метод є єдністю аналі­тичного і синтетичного методів.

Індуктивний і дедуктивний методи пізнання загальні види умовиво­дів, взаємопов'язані методи пізнання. Дедукція достовірний висновок в процесі переходу від більш загального знання до менш загального. Індукція загальний висновок, що робиться, виходячи зі знання про одиничне чи част­кове.

Наукове спостереження метод вивчення ознак і відношень окремих предметів, які розглядаються в їхніх природних умовах. /Експеримент ме­тод вивчення предметів і явищ, у якому людина активно втручається в їх природний стан і розвиток, створює для них штучні умови.

Методи аналогії і моделювання методи, що грунтуються на перене­сенні знань, отриманих при аналізі певного об'єкта (моделі), на інший об'єкт, менш вивчений.

Метод побудови гіпотез полягає у формуванні припущення, імовір­ного знання, у створенні обгрунтованого передбачення певних закономір­ностей або причини, яка викликає певний факт або явище.

Метод екстраполяції метод дослідження, що дає можливість при певних умовах розповсюдити знання про одні предмети та інші, подібні "о перших у певних відношеннях.

Динамічні і статистичні методи дві великі групи методів, що до­сліджують об'єкти в різних аспектах. Динамічні методи спрямовані на явища, взаємозв'язок яких має однозначний причинно-наслідковий харак­тер, в яких випадковість відіграє незначну роль. Закономірність цих явищ має необхідний характер. Усі названі вище методи відносять до динаміч­них. Статистичні методи використовуються для дослідження не окремих явищ, а їх множини. Поряд з необхідністю велике значення тут має випад­ковість.

Системно-структурний метод заснований на дослідженні матеріаль­них утворень як систем, що мають певну структуру і певну кількість елемен­тів.

Математичні методи (аксіоматичний, математичне моделювання, ма­тематична статистика тощо) засновані на формалізації пізнавального проце­су, на абстрагуванні від конкретного змісту об'єкта, на аналізі кількісних і структурних сторін предметів.

Філософська теорія пізнання (гносеологія) вивчає проблеми природи пізнавальної діяльності та її можливостей, відношення знань до реальності. Предмет теорії пізнання - знання в цілому, яке служить людству в його практичній діяльності. Процес пізнання є відображенням об’єктивної дійсності в людській свідомості.

Дата добавления: 2014-12-07