Кейнсіанство та його особливості в різних країнах

Економічна криза 1929-1933р.р. продемонструвала очевидну невідповідність між високим рівнем розвитку продуктивних сил та ірраціональністю стихійних ринкових процесів.

Високий рівень усуспільнення та ускладнення господарського механізму нагально потребували планомірного регулювання економіки в загальнонаціональних масштабах, тобто посилення ролі держави в економіці.

Перші кроки в цьому напрямку було зроблено у США реалізацією “Нового курсу” президента Ф.Рузвельта.

Спочатку посилене державне втручання в економічне життя пояснювалося суто практичними міркуваннями без відповідної теоретичної бази.

Опублікувавши у 1936 р. книжку “Загальна теорія зайнятості, процента та грошей”, англійський економіст Джон М.Кейнс створив цю теоретичну платформу і став ідеологом нового напряму у буржуазній економічній науці, котрий обґрунтовує неможливість саморегулювання капіталістичної економіки на макрорівні та необхідність державного втручання в економічні процеси.

Теоретична система та економічна програма

Джона М.Кейнса.

Головним у методі дослідження Кейнса було те, що аналізуючи сукупні народногосподарські величини, він прагнув встановити причинно-наслідкові зв’язки, залежності та пропорції між ними.

Це поклало початок такому напрямку економічної науки, який сьогодні називається макроекономічним.

У докейнсіанській політекономії панував мікроекономічний підхід, тобто аналіз економіки з погляду окремих економічних одиниць.

У центрі аналізу була окрема фірма, проблеми мінімізації її витрат та максимізації прибутку як джерела нагромадження капіталу.

Головна відмінність між макро- та мікроекономічним підходами полягає не в тім, що перший ігнорує інтереси окремих фірм, а другий – національну економіку..

Кейнс віддав перевагу загальноекономічним факторам.

.

Критикуючи закон Сея, Кейнс на перше місце висунув проблему “ефективного попиту”.

Сучасний рівень виробництва або національного доходу, за Кейнсом, залежить від сукупного ефективного попиту, тобто попиту, що забезпечений грошима, інакше кажучи, від реальних витрат на придбання товарів і послуг.

Центральне місце в економічній теорії Дж.М.Кейнса посідає концепція мультиплікатора, спрямована на пошуки кількісних функціональних залежностей суспільного відтворення та обґрунтування концепції походження доходів від інвестицій.

Інвестиції в будь-яку галузь сприяють зростанню зайнятості, збільшенню доходів і споживання не тільки в цій галузі, а й у споріднених виробництвах.

Зміни в цих галузях, в свою чергу, породжують збільшення зайнятості і попиту в галузях “другого порядку”, які віддалені від сфери первинного інвестування.

Це означає появу ефекту мультиплікації.

Обсяг національного доходу, а отже, і сукупного попиту, перебуває в певній кількісній залежності від загальної суми інвестицій.

Цю залежність виражає особливий коефіцієнт-мультиплікатор. І Дж.Кейнс визначає його математичною формулою, з якої робить висновок, прямо протилежний класичним уявленням: мультиплікатор, а отже мультиплікаційний ефект тим більший, чим більше бажання витрачати (а не заощаджувати) доход.

Збільшення доходу дорівнює приросту загальної суми інвестицій, помноженому на мультиплікатор.

Формула Кейнса є загальним математичним виразом ефекту мультиплікації на ринку споживчих товарів, який через певний час стимулює розвиток інших галузей.

Вчення Дж.Кейнса було справжньою революцією в економічному мисленні: відбулася раптова й дивовижно швидка трансформація усієї теоретичної сфери, включаючи метафізичне “бачення” економічного процесу, з якого починалися всі попередні теорії.

Кейнс збудив віру в те, що уряди можуть ліквідувати депресію та безробіття, регулюючи державні витрати та податки.

Поширення кейнсіанства в різних країнах..

Теорії, що виникли як результат дальшого розвитку теорії Кейнса, називають неокейнсіанством.

В США ідеї Кейнса розвивали ще в 30-ті роки його американські послідовники і передусім економісти Гарвардського університету Е.Хансен та С.Харріс.

В своїх економічних пошуках вони виходили з того, що причина циклічності, а водночас і причина періодичних криз та безробіття полягає у “коливаннях динаміки інвестицій”.

Розвиток неокейнсіанської теорії циклу зв’язують з іменами таких відомих економістів, як Р.Харрод, П.Самуельсон, Д.Хікс.

Кейнсіанство та його модифікаційні варіанти – неокейнсіанство та посткейнсіанство – істотно вплинули на світову економічну думку, але у сфері економічної політики їх домінування різко обмежилось у 60-70-ті роки XX ст.

Ці теорії не дістали такого продовження, на яке сподівалися.

Кейнсіанство було створене як теоретичне обґрунтування виходу з кризи, тому виявилося неспроможним вирішити проблеми постійного, динамічного розвитку.

Це значною мірою спричинилося до активізації критики кейнсіанства та його різновидів неокласиками та неолібералами.

Дата добавления: 2014-12-07