На початку ХХ ст

Зміни в економічному розвитку України

На початку ХХ ст. виникає низка монополій. Відбувається зрощення банківського капіталу з промисловим, посилюється вплив держави на діяльність монополій. Змінюються форми торгівлі. Сезонні ярмарки зберігаються лише в менш розвинутих регіонах, у великих містах створюються торговельні фірми із розгалуженою мережею стаціонарних магазинів та складів; формуються й товарні біржі, які спеціалізувалися на певному товарі: хлібі, металі, будматеріалах.

Зростають й обсяги зовнішньоторговельного обороту. Основним продуктом експорту залишається збіжжя, важливою його статтею стає цукор.

Основними статтями імпорту були машини, переважно з Європи.

Припливу іноземного капіталу сприяє відповідна політика царського уряду, який очолював наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. С.Ю.Вітте. Він розумів, що розширити внутрішній ринок можна тільки за рахунок підвищення купівельної спроможності основної частини населення – селянства. Досягти цього можна було лише через поширення приватного, а не общинного землеволодіння. Цю реформу й проводить вже його наступник – П.А.Столипін, ім’ям якого вона й була названа.

Початком реформи вважається опублікування указу від 9 листопада 1906р. “Про доповнення деяких положень чинного законодавства стосовно селянського землеволодіння та землекористування”.

Сутність його полягала у скасуванні Закону 1893 р. про непорушність громади.

У травні 1911 р. було видано “Положення про землеустрій”, за яким створювалися відрубні та хутірські господарства шляхом ліквідації черезсмужжя.

За законом від 14 червня 1910 р. в індивідуальну власність перейшли землі від 48 до 51,7% селян у Правобережній, від 34,2 до 42% у Степовій та від 13,8 до 16,5% у Лівобережній Україні.

Протягом 1906-1913 рр. в Україні було створено 226 тис. хутірських господарств.

Помітну роль у проведенні аграрної реформи відіграв Селянський поземельний банк. Він надавав селянам позички під купівлю землі терміном на 55,5 років.

Особливе значення в Столипінській аграрній реформі мала переселенська політика, особливо на Урал. Більш одного мільйона осіб переселилося з України.

У великих господарствах починають застосовувати сільськогосподарські машини та вдосконалені знаряддя праці, поліпшувалися сівозміни, почали застосовувати органічні та мінеральні добрива.

У промисловості фабричне виробництво було поширене насамперед у галузях видобувної промисловості та первинного перероблення сировини (нафтодобувна, озокеритна, соледобувна, а також паперова, тютюнова, цегельна промисловість). Досить велику роль відігравав іноземний капітал, за рахунок якого створюються великі підприємства; переважаючою була його роль і в оптовій торгівлі.

Така структура промислового виробництва визначала і місце регіону у міжнародному поділі праці. Звідси експортувалися сировина та напівфабрикати, натомість імпортувалася здебільшого готова продукція.

Дата добавления: 2014-12-07