Німецька національна політекономія

На відміну від вчених Англії та Франції, вчені-економісти Німеччини взагалі не сприйняли визначальні ідеї класичної школи, побудувавши власну систему “національної економії”.

Відображенням цих особливостей політекономії Німеччини стали твори Фрідріха Ліста (1789-1846) і представників історичної школи.

Головний твір Ф.Ліста “Національна система політичної економії” (1841) присвячений проблемам національної єдності Німеччини й перетворення її за допомогою протекціонізму на першорядну індустріальну державу, здатну до економічної та політичної експансії на світовій арені.

Найповніше особливості німецької політекономії відображені в працях представників історичної школи Бруно Гільдебранда (1812-1878), Вільгельма Рошера (1817-1894) і Карла Кніса (1821-1898).

Ученню класиків про природні закони історична школа протиставила принцип історизму, який заперечував діалектичний розвиток суспільства та будь-які якісні зміни й визнавав лише еволюційну форму розвитку.

У 70-х роках XIX ст. в Німеччині утворилася нова історична школа, ядро якої склали Густав Шмоллер (1838-1917), Луї Брентано (1844-1931) і Карл Блюхер (1877-1930).

Головна відмінність нової історичної школи від попередньої, яку стали називати старою, полягала в тім, що її лідери аналізували особливості соціально-економічного розвитку країни на новому етапі – етапі переходу до монополістичного капіталізму, посилення націоналістичних, мілітаристських тенденцій у політиці об’єднаної Німеччини, зростання класової конфронтації та ідеологічних суперечностей у суспільстві – і намагалися розробити конструктивні програми “класового миру” і соціального партнерства.

В публікаціях нової історичної школи не розглядалися теоретичні проблеми капіталізму – вартості, додаткової вартості, капіталу, нагромадження; заперечувалася ідея економічного закону.

По суті, політекономія зводилася представниками молодої історичної школи до народного господарства (передусім німецького).

У 1872 р. в Ейзенаху було створено “Союз соціальної політики”, програму якого назвали “катедер-соціалізмом” (соціалізмом на кафедрі).

Праве консервативне крило цього “Союзу”, очолюване Г.Шмоллером, було виразником ідей монархізму, “сильної руки” держави в економіці.

Ліве, ліберальне крило на чолі з Л.Брентано пропагувало класовий мир, активну діяльність профспілок. Воно стало близьким більш пізнім реформістським течіям, таким як соціальна школа та інституціоналізм.

У 1897 р. німецький філософ, соціолог і економіст Рудольф Штаммлер (1856-1938) опублікував книгу “Господарство і право”, якою започаткував формування соціального напряму в економічній науці

.

Дата добавления: 2014-12-07