Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Питання№27 Перехід від класичного до некласичного етапу розвитку західної філософії




Питання№26 Марксистська філософія: вихідні положення й історичні форми

Марксизм є політичною, ідеологічною, політекономічною доктриною, що набула розвитку в працях послідовників Маркса та в практичній діяльності політичних партій і рухів. Марксизм, як досить-таки цілісне суспільно-політичне і економічне вчення, виник на основі німецької класичної філософії (Г.Гегель, Л.Фейербах), англійської класичної політичної економіки і французького утопічного соціалізму. Марксистська теорія розглядає що є спільним для природної і соціальної дійсності, людського мислення, процесу пізнання, досліджує найзагальніші закономірності їхнього розвитку. На думку Енгельса суть основного питання філософії є відношення мислення до буття. Це відношення може розглядатись як єдність двох: 1)що існувало раніше - свідомість, дух чи матерія (питання про первинність чи вторинність); 2)чи спроможна людина за допомогою власної свідомості пізнати навколишній світ, отримати об'єктивно історичне знання про нього (питання про пізнаваність). Філософія марксизму переносить акцент на економічне життя суспільства, насамперед на сферу матеріального виробництва. В основі суспільного розвитку лежить спосіб виробництва матеріальних благ. Саме спосіб виробництва як органічна єдність двох компонентів- продуктивних сил і виробничих відносин - є тим стержнем, навколо якого об'єднуються всі інші складові суспільного життя. Особливе місце у філософії марксизму посідає проблема людини, як соціального феномену. Вказуючи на подвійну (біологічну і соціальну) природу людини, марксистська філософія зводить її сутність до соціальних рис і трактує як сукупність усіх суспільних відносин. Людина постає тут як носій соціальної активності, суб'єкт діяльності, творець матеріальних і духовних цінностей. Філософські ідеї марксизму розвивались інтерпретувались різними мислителями в багатьох країнах. Найбільш відомі серед них філософи із світовими іменами: угорець Д. Лукач, француз Ж.-П.Сартр, француз Л. Альтюссер, німець Ю. Хабермас та ін. Були неодноразові спроби поєднання філософських положень марксизму з фундаментальними положеннями інших філософських течій, наприклад психоаналізу екзистенціалізму, гермевтики, феноменології та ін.

 

У 20-30 роках 19ст. філософія Гегеля набула в Європі тріумфального поширення, а в Німеччині її було проголошено офіційною філософією. Вона мала системно-завершений характер, увібравши в себе найцінніші здобутки попередньої європейської філософії і результати філософського осмислення основних напрямків людської життєдіяльності. Класична філософія висувала вимогу пізнання світу людиною з метою його розуміння і перетворення. При цьому більшість мислителів вважало, що пізнання доступне довільній людині. Завдяки пізнанню світу людина може панувати над природою. Тобто завдяки розвитку науки і техніки людина може побудувати оптимальний устрій в якому потреби людей будуть задовольнятися. Вже на початку 20 ст. деякі філософи почали робити висновки, що життя людей ірраціональне, нерозумне. Розум, свідомість відіграють суто технічну роль, оскільки основні життєво важливі процеси (зачаття, збереження і розвиток організму, загоювання ран) відбуваються без участі інтелекту. Люди почали сумніватися в розумі і в досягненнях на основі розуму. Ставилася під сумнів ідея суспільного прогресу і можливість досягнення істини в чомусь, бо людина ірраціональна. На початку 20 ст. виникли принципи нового некласичного філософствування. На перший план у людській психіці некласична філософія виводить чинники, які за своєю природою нерозумні або поза розумні; масштабами й силою дії вони перевершують розум. Оскільки нерозумні чинники психіки потужніші, то розум не здатний їх опанувати. Він не лише не сприяє гармонізації людського життя, а й іноді заважає цьому, Некласична філософія вважає, що говорити про буття безвідносно до людського сприйняття й уявлення безглуздо; ми можемо судити лише про те, що ввійшло в контекст нашого сприйняття і знання; поза цим питання про буття залишається відкритим.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-01-03; Просмотров: 2514; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.014 сек.