Значення продуктивності праці для соціально-економічного розвитку суспільства

Сутність продуктивності праці

Критерii i показники ефективностi органiзацii працi.

Організація праці — спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів. В організації праці виділяють чотири показники: 1) коефіціент використання робочого часу Квр.ч=ПЗч+Оч+Ом+Прч/Тзм, де ПЗч – підготовчо-заключний час, Оч- оперативний час; Ом – обслугов робочого місця, Прч – час регламентованих перерв; 2) Коефіцієнт втрат робочого часу залежних від робітників Квт.р.ч= Переврви нерегламентовані працівника/Тзм; 3) Коефіцієнт втрат робочого часу не залежних від робітників = Перерви нерегламентовані/Тзміни; 4) коефіцієнт підвищення продуктивніості праці при ліквідації втрат робочого часу = Пнр(пр) * Пнр(вир)/Оперативний час.

В організації праці виділяють два критерії: робочий час і ефективність його використання.

Згідно з рекомендаціями Міжнародної організації праці (МОП) розрізняють поняття «продуктивність» і «продуктивність праці». Продуктивність — це ефективність використання ресурсів — праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації — під час виробництва різних товарів і надання послуг. Вона відбиває взаємозв'язок між кількістю і якістю вироблених товарів або наданих послуг і ресурсами, які були витрачені на їх виробництво. Вища продуктивність означає збільшення обсягу продукції за тих самих витрат. Хоча продуктивність можна розглядати як загальний показник, що хара­ктеризує ефективність використання ресурсів для виробництва продукції, проте сучасна економічна теорія стверджує, що точно визначити роль і частку витрат тих чи інших ресурсів, використаних на виробництво продукції, неможливо. Тому для визначення ефективності ви­робництва найчастіше використовують показник продуктивності праці, хоча це не означає, що тільки праця є джерелом продуктивності. Продуктивність праці — це ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за оди­ницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одиницю продукції. Зростання продуктивності праці означає збільшення кількості продукції, виробленої за одиницю часу, або економію робочого часу, витраченого на одиницю продукції.Праця, яка витрачається в процесі виробництва,складається з живої праці та минулої, уречевленої в раніше виготовленій продукції.

Розвиток економіки, підвищення національного добробуту залежить від подальшого підвищення продуктивності. Національний дохід або валовий національний продукт у разі підвищення продуктивності збільшуються швидше, ніж показники витрат. Зниження ж продуктивності призводить до інфляції, пасив­ного торговельного балансу, повільних темпів зростання або спаду виробництва і до безробіття. Залежність результатів виробництва і ситуації в країні від низької прод-ті відображає модель «пастки» низької продуктивності, де кожен чинник спричиняє появу наступного: -повільне зростання продуктивності (порівняно з витратами, особливо на працю та енергію); підвищення цін (на вітчизняні та експортні товари); підвищення одиничних витрат(на робочу силу і енергію); уповільнений збут(на внутрішньому та зовнішньому ринках); низьке завантаження виробничих потужностей; уповільнене накопичення капіталу, що в свою чергу знову спричиняє появу першого чинника. Підвищ прод є вираж загал ек закону, ек необхідністю розвитку сус-ва і має такі цілі: стратег – підвищ життєвого рівня населення; найближчу- підвищ ефектив діял галузей і під-в, а також реальне зрост особистих доходів працівників. Змінити таке становище можливо лише підвищенням продуктивності не тільки за рахунок оптимального використання ресурсів, а й створенням рівноваги між економічною, соціальною та політичною структурами суспільства. Зростання продуктивності сприяє підвищенню рівня зайнятості в суспільстві.

Дата добавления: 2014-12-25