Тарифне нормування оплати праці

Х-ка елементів орг-ії ЗП на п-стві.

Орг-ія ЗП на п-стві - це система її диференціації і регулювання за категоріями персоналу залежно від складності виконуваних робіт, а також індивідуальних і ко­лективних результатів праці при забезпеченні гарантованого за­робітку за в-ня норми праці. Складові елементи: система угод і дого­ворів на різних рівнях економіки + осн. принципи орг-ії оплати праці здійсн. також через: - нормування праці (вид діяльності з управління в-цтвом, пов’язаний з визначенням необхідних затрат праці та її результатів, контролем за мірою праці; мета - на основі впровадження нової техніки, удосконалення оргії в-цтва і праці, поліпшення її умов зменшити витрати на випуск пр-ції, підвищити продуктивність праці), - установлення норм оплати праці (застосування тарифної системи (гарантує працівнику отримання ним основної оплати і всієї оплати неза­лежно від результатів роботи п-ства, з урахуванням лише індивідуальних результатів праці), або системи пайової участі працівника у фонді оплати праці п-ства (оплата праці більшою мірою за кінцевими результатами роботи на основі установлення пайової участі працівника у фонді оплати праці п-ства)), - визначення системи оплати праці (тобто визначення способу урахування при оплаті індивідуальних і колективних результатів праці), - установлення порядку змін в орг-ії оплати праці як на окремих п-ствах, так і в його структурних підрозділах.

Тарифне нормування оплати праці як складова орг-ії ЗП здійснюється за доп. тарифної системи - це сукупність фіксованих норм оплати за роботу в межах норм праці, а також норм оплати праці за роботу понад норму праці. Вона відображає поділ працівників за професіями, спеціальностями і кваліфікацією. Професія х-зує труд. діяльність і зайнятість працівника відповідно до одержаної ним підготовки, придбаних теоретичних знань і практичних навичок. Спеціальність відображає внутрішньопрофесійний поділ праці. Це поняття вужче порівняно з поняттям «професія». Кваліфікація - сукупність виробничих знань, умінь, певних практичних навичок. Основою регулювання професійно-кваліфікаційного поділу та руху роб. сили є тарифна сітка. Вона слугує для визначення співвідношень в оплаті праці робітників, які виконують роботи різної складності; містить певну к-сть розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів. Важливим елементом тарифної системи є тарифна ставка -визначає розмір заробітку за годину, день або місяць роботи. Ставка 1-го розряду - це мінімальна ЗП працівника, визначена в колективному договорі; вона відбиває законодавчо встановлений розмір ЗП за просту, некваліфіковану працю, нижче від якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці. Тарифні ставки наступних розрядів розраховують множенням тарифної ставки 1-го розряду на відповідний тарифний коефіцієнт: Тn = T1*Kn, де T1 – тарифна ставка 1-го розряду; Кn - тарифний коефіцієнт даного розряду. Тарифні ставки можуть бути годинні, денні й місячні (оклади). Середня тарифна ставка робітників (робіт) – середня арифметична величина із тарифних ставок, зважена на к-сть робітників (трудомісткості), котрі мають однакові ставки. Знаючи середній тарифний коефіцієнт або середній тарифний розряд, можна визначити середню тарифну ставку: Тс = Т1* Кс, де Т1 - тарифна ставка 1-го розряду для даної групи робітників і (робіт); Кс - середній тарифний коефіцієнт даної групи робітників (робіт). Тс = Тм + (Тб-Тм)-(Рс-Рм), де Тб, Тм - тарифні ставки, які відповідають більшому і меншому із двох суміжних розрядів тарифної сітки, між якими знаходиться відомий середній розряд; Рс - середній тарифний розряд робітників (робіт); Рм - менший із двох суміжних розрядів тарифної сітки, між якими знаходиться відомий середній тарифний розряд. Тарифне нормування оплати праці передбачає також різні доплати й надбавки, які є змінною частиною тарифної системи і залежать від виробничих умов і застосування яких та їхні розміри обмежуються ек. та соц. доцільністю і фінанс. можливостями п-ства.

Дата добавления: 2014-12-25