Еволюція політики доходів працюючих у світовій практиці

Міжнар. класифікація витрат на роб. силу.

Витрати на роб. силу – суми виплат на ЗП за виконану роботу робітників і службовців разом з різними нарахуваннями, у т.ч. податками. + різні види доплат: за роботу у позаурочний роб. час, у нічний час, у вихідні й святкові дні, за сумісництво, невикористані відпустки тощо. Витрати на роб. силу – це фактично витрати на всі ті складові елементи, що становлять в-сть роб. сили, а саме: - сама ЗП (посадовий оклад, тарифний зароботок, преміальні, надбавки і доплати); -натуральні виплати (харчування, витрати на житло...), які надаються працівникам підприємцями; -витрати роботодавців на соц. страх. (це установлені законом внески на соц. забезпечення + добровільні чи договірні внески в системі соц. забезпечення і приватне страхування + безпосередні виплати трудівникам у зв'язку з відсутністю на роботі через хворобу, нещасний випадок...+ в-сть медичного й санітарного обслуговування + вихідна допомога); -витрати на професійну підготовку та підвищення кваліфікації персоналу, професійну орієнтацію та підбір кадрів; -витрати на соціально-побутове обслуговування (напр., культурне обслуговування); -податки, які розглядаються як витрати на робочу силу (податки на фонд ЗП, на дохід).

Політика доходів – важлива складова заг. соц.-ек. політики, т.я. показники доходів населення є х-ками рівня життя й ек. х-ками одночасно. Вона впливає на заінтересованість найманих працівників і підприємців у поліпшенні результатів праці з метою розвитку ек-ки вцілому, а це, в свою чергу, сприяє підвищенню доходів населення. Принципи політики доходів: -соц. справедливість; -соц. партнерство і солідарність усіх верств населення; -індивідуальна відповідальність за своє матеріальне становище; -право на працю і достойна винагорода; -право на професіональні об'єднання; -ек. доцільність тощо. Важливою складовою соц. політики є регулювання доходів. Державне регулювання являє собою систему заходів і норм законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру і спрямоване на створення умов, які сприяють нормальному відтворенню роб. сили і її розвитку, послабленню соц. напруженості. Еволюція політики доходів відбувалася під впливом змін методів держ. регул. доходів і споживання. Так, раніше домінували адміністративні методи – держава значною мірою втручалася в ек-ку, здійснювала прямий держ. контроль над монопольними ринками, розробляла стандарти та здійснювала контроль за їх додержанням, ліцензувала експорт або ж здійснювала держ. контроль над імпортом...Звичайно, і зараз країни використовують ці методи, проте такі дії носять дещо обмежений характер. Тепер все більше використовують ек методи (визначення мінімал. оплати, податкова політика, регул. цін, зайнятості...), законодавчі методи (тобто розроблення законодавчої і нормативної бази регул. доходів). Крім того, в минулом досить можно було побачити колективні зусилля та компроміси заради досягнення заг. соц. злагоди. Зараз же все більше має місце соц. партнерство, коли уряд, підприємці узгоджують дії щодо динаміки оплати праці і соц. трансфертів.

Дата добавления: 2014-12-25