Аграрне право України 3 страница

Запитання для самоконтролю

1. Які джерела аграрного права Ви знаєте?

2. Що таке аграрне законодавство?

3. Що являють собою правові форми актів аграрного законо­
давства?

4. Які характерні ознаки аграрного законодавства Ви знаєте?

5. Чим зумовлена численність актів аграрного законодавства?

6. За якими критеріями можна класифікувати акти аграрно­
го законодавства?

7. На які види поділяється аграрне законодавство залежно
від юридичної сили актів?

8. Які законодавчі акти належать до системи статусних (ком-
петенційних) законів?

9. Які суб'єкти аграрного права приймають локальні правові
акти?

10. Які суб'єкти аграрного права приймають регуляторні пра­вові акти?

'Аграрне право України: Шдруч. / За ред. О. О. Погрібного.— К.: Істина, 2004.— С. 84.

ТЕМА З АГРАРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Поняття й особливості аграрних правовідносин. Види аграр­них правовідносин. Внутрішні аграрні правовідносини. Зовнішні аграрні правовідносини.

Поняття й особливості аграрних правовідносин. Аграрними правовідносинами є суспільні відносини, врегульовані нормами аг­рарного права, що складаються в процесі виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції. Аграрні правовід­носини становлять комплекс взаємопов'язаних організаційно-уп­равлінських, майнових, земельних, трудових та інших відносин.

Особливе місце в системі аграрних правовідносин належить правовідносинам із використання землі, яка є матеріальною осно­вою й одним із основних засобів сільськогосподарського виробниц­тва. Саме відносини землекористування визначають специфічні особливості комплексу аграрних правовідносин, а отже, особливе місце аграрного права в системі права України.

Аграрні правовідносини відрізняються як за своїм особливим складом учасників (суб'єктів), так і за специфічними об'єктами та змістом відносин.

Суб'єктами аграрних правовідносин є фізичні та юридичні осо­би, наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю у сфері вироб­ництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції, сервісного, фінансового, соціального та іншого забезпечення аграр­них товаровиробників. До суб'єктів аграрних правовідносин — юридичних осіб відносять колективні сільськогосподарські під­приємства, сільськогосподарські кооперативи, спілки селян, сіль­ськогосподарські товариства, фермерські господарства, приватні (приватно-орендні) підприємства, державні аграрні товаровироб­ники, спільні аграрні підприємства (із залученням іноземного капіталу). Суб'єктами аграрних правовідносин є також громадя­ни, які ведуть особисті селянські господарства.

Об'єктами аграрних правовідносин є: нерухоме майно (земель­ні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, тощо); товарні продукти харчування рослинного і тваринного

(в тому числі водного та мисливського) походження; грошові кош­ти, в тому числі й іноземна валюта, цінні папери тощо; природні ресурси — ліс, водойадЛ, загальнопоширені корисні копалини то­що; земельні й майнові ^па-ї; інші майнові та немайнові права, юри­дичні дії, що підлягають грошовій оцінці і мають вартість.

Специфічними об'б^ктами аграрних правовідносин є тварини, які використовуються У тваринництві, бджоли, які використову­ються у бджільництві, селекційні досягнення в рослинництві і тва­ринництві.

Змістом аграрних правовідносин є права та обов'язки учас­ників цих відносин. Пр^{ава та} обов'язки учасників аграрних відно­син визначаються змістом і цілями аграрного сектора економіки, які полягають у підвиій^енні кількісних і якісних показників сіль­ськогосподарського виробництва на основі здійснення земельної й аграрної реформ. Правовою формою, в якій урегульовані права й обов'язки аграрних суб'єктів, є чинне законодавство, а також їх установчі документи (засновницький договір і статут).

В умовах переходу До ринкової економіки принципово відмін­ними особливостями аграрних правовідносин є:

а) існування й функціонування цих відносин на засадах при­
ватної власності, її вияву — колективної та державної фор­
ми власності на землю ^та інше нерухоме майно, зокрема за­
соби виробництв!

б) розвиток різноманітних легальних приватних форм аграр­
ного підприємний^тва (від селянських господарств до різних
легальних юридичних осіб) поряд із державними юридич­
ними особами;

в) поступовий перевід ^ВІД державної форми аграрного господа­
рювання до приватних форм;

г) розширення кола об'єктів правовідносин, які включають в се­
бе всю повноту змісту й суті аграрного підприємництва, про­
дукти харчування рослинного і тваринного (в тому числі
водного й мисли#^ського) походження і, зрештою, включен­
ня до кола об'єктів аграрних правовідносин ряду тих, які
раніше за законодавством належали до об'єктів виключно
інших галузей права і галузей народного господарства;

ґ) збільшення питомої ваги майнових аспектів у системі аграр­них правовідносин;

д) відновлення значущості економічних функцій аграрного
підприємництва, тобто зміна ролі і питомої ваги інших, особ­
ливо соціальних, Функцій усіх легальних організаційно-пра­
вових форм суб'єктів аграрної підприємницької діяльності¹.

'Аграрне право України: ІІідруч. / За ред. В. 3. Янчука.— К.: Юрінком Інтер, 1999.—С. 68-69.

Види аграрних правовідносин. Аграрні правовідносини мо­жуть бути класифіковані за різними ознаками.

Так, за характером правовідносин розрізняють:

- відносини щодо безпосереднього здійснення сільськогоспо­
дарської діяльності (товарного виробництва продуктів хар­
чування, сировини і продовольства рослинного і тваринного
походження, переробки та реалізації продукції виконання ро­
біт, надання послуг агрохімічного, меліоративного, виробни­
чо-технічного, фінансового та іншого характеру);

- відносини щодо управління (у тому числі організації) госпо­
дарською діяльністю як на рівні окремого аграрного підприєм­
ства (внутрішньогосподарські організаційні відносини), так
і на загальнодержавному рівні (відносини між аграрними
підприємствами і державними органами, які здійснюють ре­
гулювання сільського господарства);

- вертикальні, в яких одним з учасників виступає орган управлін­
ня, в тому числі власник майна чи уповноважений ним орган.

За видами сільськогосподарської діяльності виділяють такі правовідносини:

- відносини в галузі тваринництва;

- відносини в галузі рослинництва;

- відносини в галузі агровиробничого сервісу.
За сферою дії правовідносини поділяють на:

- внутрішньогосподарські, що виникають всередині аграрного
підприємства між її структурними підрозділами;

- міжгосподарські (зовнішньогосподарські), що виникають між
юридично самостійними суб'єктами аграрного господарювання.

Внутрішні і зовнішні аграрні правовідносини мають свої особ­ливості, зумовлені як їх змістом, так і методами їх регулювання. Зокрема, внутрішньогосподарські відносини, на відміну від зов-нішньогосподарських відносин, регулюються переважно локаль­ними актами суб'єктів аграрного господарювання, тим часом як зовнішні аграрні правовідносини — переважно нормативно-пра­вовими актами органів державної влади.

Внутрішні аграрні правовідносини. За змістом внутрішні аграрні правовідносини поділяють на відносини між підприємством і його членами чи працівниками, між підприємством та його структурними (виробничими) підрозділами, трудові і земельні правовідносини, майнові відносини, організаційно-управлінські відносини.

Зміст правовідносин між аграрними підприємствами та їх чле­нами (учасниками) становить сукупність їх взаємних суб'єктивних прав і обов'язків, які виникають у зв'язку зі здійсненням організа-ційно-управлінської і виробничо-господарської діяльності. До цієї групи правовідносин належать відносини з приводу задоволення мате­ріальних інтересів працівників (щодо розподілу прибутків і виплати

дивідендів т^Щ°)> соціально-побутових та інших потреб (фінансу­вання індиві/ІУ^{ального} житлового будівництва, надання послуг з во­до-, газо-, ен№^{гопостачання} тощо).

Трудові правовідносини ґрунтуються або на членстві у сільсь­когосподарських кооперативах, фермерських господарствах і ре-гламентуюті'^ся локальними нормативно-правовими актами, або на трудовом/ договорі і регулюються нормами трудового права.

Трудові ііравовідносини за своїм характером і змістом поділя­ють на: відн£^сини Щ°Д° організації та дисципліни праці; відноси­ни щодо три^валості робочого часу та часу відпочинку; відносини щодо оплати праці; відносини щодо охорони праці.

Земельні правовідносини, які визначають специфіку аграрних правовідносин поділяють на відносини земельної власності та відно­сини у сфері використання землі. Серед останніх розрізняють відно­сини сільсьі<^{ОГОСІІО}Д^аР^ського й несільськогосподарського землеко­ристування. В аграрному секторі економіки пріоритет належить відносинам у сфері сільськогосподарського землекористування.

Майнові правовідносини становлять майнову основу аграрно­го господарк?^вання і пов'язані з володінням, користуванням і роз­порядженням майном, яке належить їм на праві власності або праві господ^аР^ського відання чи праві оперативного управління. Право власн^ості — основне речове право у сфері аграрного госпо­дарювання. Згідно зі ст. 134 ГК суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі ^має право надати майно іншим суб'єктам для вико­ристання йоГ° ^на праві власності, праві господарського відання чи праві операї^ивного управління, або на основі інших форм право­вого режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Аграрне підприємство, реалізуючи належні йому права влас­ника, переднє своїм виробничим підрозділам (бригадам, фермам та ін.) части^У основних і обігових виробничих фондів (приміщен­ня, тракторі' комбайни, насіння, корми для тварин тощо) для ви­користання І^{х на} праві господарського відання чи праві оператив­ного управлі^ння-

Організаційно -управлінські відносини становлять організацій­ну основу агР^аР^них підприємств. Зміст організаційно-управлінсь­ких відносі¹¹¹ визначається організаційно-правовою формою суб'єкта сіл»^ського^споД^аР^ського виробництва. Управління аграр­ним підприє^мством здійснюють його органи. Так, згідно зі ст. 145 ЦК вищим ор^ганом товариства з обмеженою відповідальністю є за­гальні збори його учасників. У товаристві створюється виконав­чий орган (к^олегі^альний або одноособовий), який здійснює поточ­не керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам

Дата добавления: 2014-12-25