Збирання і оцінка доказів

У відповідності зі ст. 93 КПК збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим у порядку, передбаченому КПК. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слід- чих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядуван- ня, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів пере- вірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК.

Сторона захисту, потерпілий здійснює збирання доказів шляхом витре- бування та отримання від органів державної влади, органів місцевого само- врядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб

речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і до- пустимих доказів.

Ініціювання стороною захисту, потерпілим проведення слідчих (розшу- кових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому КПК. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді.

Докази можуть бути одержані на території іноземної держави в резуль- таті здійснення міжнародного співробітництва під час кримінального про- вадження.

Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконан- ням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослі- дженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовір- ності, а сукупність зібраних доказів — з точки зору достатності та взає- мозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Показанн я

Відповідно до ст. 95 КПК показання — це відомос ті, які надаються в ус- ній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свід- ком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному про- вадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий у кримінальному прова- дженні у формі приватного обвинувачення мають право давати показання під час досудового розслідування та судового розгляду.

Свідок, експерт, потерпілий (за виключенням потерпілого у криміналь- ному провадженні у формі приватного обвинувачення) зобов'язані давати показання слідчому, прокурору та показання слідчому суді, суду в устано- вленому КПК порядку.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або на отриманих у порядку, передбаченому КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішен- ня показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Особа надає показання лише щодо фактів, які вона сприймала особисто, за винятком випадків, передбачених КПК.

Висновок або думка особи, яка надає показання, можуть визнаватися судом доказом лише якщо такий висновок або думка корисні для ясного розуміння показань (їх частини) і ґрунтуються на спеціальних знаннях.

8 8

Якщо суд визнав доказом показання особи, яке містить висновок або думку, що ґрунтується на спеціальних знаннях, інша сторона має право допитати особу згідно з правилами допиту експерта.

Сторони, потерпілий мають право отримувати від учасників криміналь- ного провадження та інших осіб за їх згодою пояснення, які не є джереломдоказів.

Сторони кримінального провадження мають право ставити свідку запи- тання щодо його можливості сприймати факти, про які він дає показання, а також щодо інших обставин, які можуть мати значення для оцінки достові- рності показань свідка.

Для доведення недостовірності показань свідка сторона має право нада- ти показання, документи, які підтверджують його репутацію, зокрема, що- до його засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність свідка.

Свідок зобов'язаний відповідати на запитання, спрямовані на з'ясу- вання достовірності його показань. Свідок може бути допитаний щодо по- передніх показань, які не узгоджуються із його показаннями.

Показаннями з чужих слів є висловлювання, здійснене в усній, письмо- вій або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи. Суд має право визнати допустимим доказом показання з чу-жих слів, незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим до- казом згідно.з іншими правилами допустимості доказів.

Суд зобов'язаний ураховувати:

значення пояснень і показань, у випадку їх правдивості, для з'ясування певної обставини і їх важливість для розуміння інших відомостей;

Інші докази щодо питань, передбачених КПК, які надавалися або можуть бути подані;

обставини надання первинних пояснень, які викликають довіру щодо їх достовірності;

переконливість відомостей щодо факту надання первинних пояснень;

складність спростування пояснень, показань з чужих слів для сторони, проти якої вони спрямовані;

співвідношення показань з чужих слів з інтересами особи, яка надала ці показання;

Можливість допиту особи, яка надала первинні пояснення, або причини неможливості такого допиту;

8 9

Суд має право визнати неможливим допит особи, якщо вона:

^ відсутня під час судового засідання внаслідок смерті або через важ- ку фізичну чи психічну хворобу;

^'відмовляється давати показання в судовому засіданні, використову- ючи гарантоване статтею 63 Конституції України право, або не підкоряю- чись вимозі суду дати показання;

^ не прибуває на виклик до суду, а її місцезнаходження не було вста- новлено шляхом проведення необхідних заходів розшуку;

^ перебуває за кордоном та відмовляється давати показання.

Суд може визнати доказами показання з чужих слів, якщо сторони по-

годжуються визнати їх доказами.

Суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів, якщо підозрюваний, обвинувачений створив або сприяв створенню обста- вин, за яких особа не може бути допитана.

Показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обста- вин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується ін- шими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами ст. 97 КПК.

У будь-якому разі не можуть бути визнані допустимим доказом пока- зання з чужих слів, якщо вони даються слідчим, прокурором, співробітни- ком оперативного підрозділу або іншою особою стосовно пояснень осіб, наданих слідчому, прокурору або співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення ними кримінального провадження.

Дата добавления: 2014-12-25