Компоновка котельних

Споруда котельні, як правило, складається із приміщення, у якому розміщені котельні агрегати і відповідне допоміжне обладнання, відділення паливоподачі; частини будівлі для установлення шлакозоловидалення, золоуловлювачів, хімводоочистки; трансформаторна підстанція, щити контрольно-вимірювальних приладів та автоматики; електричні щити; лабораторні і службово-побутові приміщення; ремонтний пункт. Компонувальні рішення котельні при спалюванні газоподібного або рідкого палива істотно спрощуються, оскільки в даному випадку відсутня необхідність у бункерному відділенні для палива і золовидалення.

Компоновка технологічного устаткування котельні має задовольняти, крім того, таким вимогам: забезпечувати високі економічні показники установки і мінімально можливе забруднення навколишнього середовища; забезпечувати надійну роботу і безпечне обслуговування котельні; передбачати мінімальну протяжність трубопроводів біля кабельних ліній; враховувати можливість розширення котельні із мінімальними переробками будівельних конструкції та комунікацій.

Котельні установки характеризуються підвищеною пожежо- та вибухонебезпечністю і тому приміщення для розміщення в них котлів та допоміжного обладнання мають задовольняти відповідні вимоги правил та інструкцій. Нормативними документами для котельних установок є «Правила обладнання і безпечної роботи експлуатації парових та водогрійних котлів».

У підлозі котельні розміщені капали для трубопроводів і електричних кабелів. Для забезпечення електробезпеки всі електродвигуни, електричне обладнання, оболонки кабелів повинні мати заземлення, приєднане до стаціонарного контуру заземлення. Для стаціонарного освітлення застосовують закриті світильники напругою 220 В.

Котли прагнуть монтувати з окремих блоків підвищеної заводської готовності, використовуючи готові теплотехнічні схеми. Наприклад, котли серії Е (КЕ) і Е (ДЕ) скомпоновані із окремих блоків. Така компоновка веде до мінімуму типів котлів, що застосовують, та до уніфікації котельного устаткування.

Важке обладнання і таке, що створює динамічні навантаження, (насоси, дуттьові вентилятори, димососи) розміщують на нульовій позначці котельних установок на власних фундаментах.

Водопідготовче устаткування, золоуловлювачі, щити КВП та А монтують у частинах будівлі котельні або у її прибудовах. У котельні котли встановлюють у ряд із розміщенням фронтальної частини до вікон будівлі котельні.

Відстань між виступними частинами встановленого устаткування повинна складати не менше 0,8 м. Це необхідно для забезпечення робіт і технічного обслуговування устаткування.

а – розріз; б – план; 1 – водогрійний котел типу КВ-ГМ-20; 2 – електропривод; 3 – димосос; 4 – вентилятор; 5 – вентилятор високого тиску; 6 – насос мережі; 7 – насос мережі літній; 8 – рециркуляційний насос; 9 – підживлювальний насос; 10 – паровий насос; 11 – бак деаераторної води; 12 – підігрівник; 13 – підігрівник сирої води; 14 – повітропродувка; 15 – компресор; 16 – повітрозбірник; 17 – насос сирої води; 18 – насос випуску; 19 – насос розчину солі; 20 – Nа-катіонний фільтр; 21 – солерозчинник; 22 – насос-дозатор; 23 – бак розчину аміаку; 24 – бак розведеного аміаку; 25 – насос розчину аміаку; 26 – токарно-гвинторізний верстат; 27 – свердлильний верстат; 28 – шліфувальний верстат; 29 – ручна підвісна кран-балка; 30 – ручна таль.

Компонувальне вирішення пароводогрійної котельні з котлами КВ-ГМ-20 наведені на рис. 5.14.

Рисунок 5.14. Компоновка пароводонагрівної котельні з котлами КВ-ГМ-20.

Дата добавления: 2014-12-25