Майно, майнові права як об’єкти цивільних прав

Майно – це вся сукупність матеріальних благ, як речей, так й майнових прав, обтяжених боргами - майновими зобов’язаннями, які можуть бути об’єктом прав конкретного суб’єкта. Наприклад, у спадкову масу (майно, що переходить за спадком) входять не тільки речі, але й права вимоги за зобов'язаннями спадкодавця (право спадкоємця вимагати з третіх осіб борги перед спадкодавцем), що зменшуються на суму боргів спадкодавця перед третіми особами. Таке тлумачення цього поняття необхідно, зокрема, при впровадженні стягнення боргів з майна боржника, тобто боржник відповідає за своїми зобов’язаннями не тільки грошима, речами, які у нього наявні, а й тими грошима, речами тощо, на які він має право вимоги до третіх осіб. Наприклад, кредитор вимагає у боржника повернення боргу. Грошей або іншого наявного майна у боржника немає. Раніше цей боржник виконав роботи третій особі, але оплати не отримав, тобто у боржника є майнове право вимагати гроші з третьої особи. Тоді кредитор вправі зробити стягнення з майнового права цього боржника до третьої особи, стягнути борги не з самого боржника, а з його боржника, стягнути дебіторську заборгованість. Якщо у особи є борги, тобто майнові обов’язки, то сукупність його майна зменшується на вартість суми боргу. Якщо боргів у особи більше, ніж наявних речей та прав вимог, то законом встановлюється певний порядок погашення вимог кредиторів (черговість тощо).

Майно конкретної особи – це сукупність:

Ø речей, що є у наявності;

Ø квазі-речейяк документів, що підтверджують наявність майнових прав та прав вимог до третіх осіб (грошей, цінних паперів та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи);

Ø зменшених на сумуборгів або майнових обов’язків перед третіми особами, теж підтверджених документами.

Майно конкретних суб’єктів завжди знаходиться у правовому зв’язку з самими суб’єктами (це те, на що суб’єкти мають право), річ, навпаки, може бути безхазяйною або за правовим режимом не може бути у власності конкретної особи.

Майно – це благо, що належить конкретній особі, має вартість, ціну, попит та складається з сукупності наявних речей, збільшується на вартість майнових прав – прав вимог до третіх осіб, та зменшується на вартість майнових зобов’язань – боргів перед третіми особами.

Майнові права як об’єкти цивільних прав визнаються речовими правами (ч. 2 ст. 190 ЦК), оскільки вони розглядаються як частка у майні, що належить конкретній особі; на них розповсюджується правова природа речі, тобто вони є квазі-речами, але у зобов'язальних відносинах сторони передають не абстрактне право, а документи, що підтверджують зобов'язання та права вимоги. Якщо ці права стосуються безготівкових грошових коштів, то виконанням умов договору буде здійснення певних записів на банківських рахунках. Майнові права як об’єкти цивільних прав є неспоживною річчю, тому що ними можна володіти та розпоряджатися, але не можна користуватися як споживною річчю; так, користування грошима тотожне розпорядженню.

Майнові права визнаються окремим об’єктом цивільних прав тому, що ці майнові права можуть відчужуватися, бути предметом договорів купівлі-продажу, дарування, оренди тощо, переходити від одного суб’єкта до іншого так само, як і річ, їх можна оцінити грошима, вони є товаром, що продається. Але такі майнові права, що пов’язані з особистістю їх носія (наприклад, право на відшкодування шкоди, завданої пошкодженням здоров'я або спричиненням смерті) не можуть передаватися ні в порядку уступки вимоги, ні в порядку спадкування.

Майнові права як об'єкт цивільних прав, як квазі-речі, слід відмежовувати від речі як об’єкта. Предметом договору не може бути одночасно річ та майнові права на неї, підтверджені документом. Наприклад, при продажі товару неможна одночасно передавати товар та документ, що надає право вимагати цей товар.

Об’єктами цивільних прав можуть бути права вимоги речей, відповідної грошової суми у третіх осіб за певних умов як одна із складових частин майна в широкому значенні слова (вклади особи у майно господарських товариств тощо, права користування (землею, приміщенням тощо), що також можуть бути внеском у статутний фонд вказаних організацій).

Підставою виникненняправа вимоги у певної особи може бути факт виконання нею зобов'язання у договорі, якщо інша сторона у договорі ще не виконала своє зобов'язання, або факт порушення цивільних прав особи та інші факти. Наприклад, особа, яка здала товар на збереження на склад, має право вимоги до складу про повернення їй товару. Особа, яка має таке право, може безпосередньо сама здійснити це право – вимагати повернення товару, або може це право відчужити іншим особам (уступлення права вимоги).

Майнові права як об’єкти цивільних прав можуть бути:

· Складовою частиною майна. У ч. 2 ст. 190 ЦК майнові права, що входять у склад майна, визначаються речовими правами, є неспоживною річчю. Майновим правом буде право на частку в спільній власності.

· Складовою частиною права інтелектуальної власності. Предметом договору може бути відступлення виключних майнових прав на об’єкти інтелектуальної власності.

· Складовою частиною корпоративних прав (право на частку у статутному капіталі).

· Самостійним об’єктом цивільних прав (ч. 2 ст. 190 ЦК).

Дата добавления: 2014-12-25