Проведення заключної частини педагогічної розповіді з метою досягнення її емоційної завершеності

Мікровикладання.

Робота над голосними й приголосними звуками

Вправа 8. Користуючись описовими моделями (5, с. 109—117), пе­ревірте, чи правильно ви володієте артикуляційним апаратом. Вико­нується перед дзеркалом.

Вивчення кожного звука рекомендується проводити в такій послідов­ності: ознайомитися з положенням мовленнєвого апарату, особливостя­ми артикуляції звука у складі, в слові, у фразі. При цьому слід зверта­ти увагу не лише на чітке вимовляння звуків, а й на передачу образного змісту (бачень), того, що вимовляється, чіткість передачі думки.

Так, працюючи зі звуком [а] (після ознайомлення з положенням мов­леннєвого апарату), потрібно тренувати його вимову в такому порядку:

А! Ах!

Барабан — диктант — сім'я.

* * *

На панщині пшеницю жала, Втомилася; не спочивать Пішла в снопи, пошкандибала Івана сина годувать

(Т. Шевченко)

Вправа 9. Скоромовки. У роботі над скоромовками не можна просто пробелькотіти слова, треба знайти в них певний сенс. Починати роботу слід у повільному темпі, попередньо відпрацювавши найскладніші слово­сполучення. Потім поступово прискорювати темп вимовляння скоромо­вок, не забуваючи про логічні наголоси.

Для вправляння доцільно використати такі тексти скоромовок:

Сів шпак на шпаківню, заспівав шпак півню: «Так, як ти, не вмію я, ти не вмієш так, як я».

Вередували вередниченьки, що не зварили варениченьків. Не вере­дуйте, вередниченьки, — ось поваряться варениченьки.

Бурі бобри брід перебрели. Забули бобри забрати торби.

Пішов Прокіп — кипів окріп, прийшов Прокіп — кипить окріп. Як при Прокопові кипів окріп, так і при Прокописі і при прокопенятах.

Не турбуйте курку: клює курка крупку. Крупка дрібненька, курка рябенька.

Вправа 10. Повторити виконання завдання, наведеного на початку заняття (звернутися до аудиторії з крилатим висловом), зосередившись на правильності артикуляції. Зробити висновки стосовно подальшого вдосконалення дикції.

Цю частину заняття присвячено роботі над заключною частиною роз­повіді, де реалізуються вимоги не лише до її побудови, а й до виголо­шення, зокрема й дикції.

Кільком студентам пропонують виступити з підготовленими зак­лючними частинами педагогічної розповіді Перед виступом кожний з них нагадує тему й надзавдання своєї дії

Для аналізу експертам роздають картки із зазначенням об'єкта спо­стереження

Картка 1 Який емоційний стан викликає зміст, тональність мовлен­ня, ставлення самого студента до педагогічної дії?

Картка 2 Чи повертає вчитель слухача до головної думки, заради якої організовано розповідь?

Картка 3 Чим виділяється цей етап розповіді (паузи, зміна темпу, інтонація)?

Картка 4 Які прийоми використано для завершення розмови (уза­гальнення, побажання, цитати, віршовані рядки, спонукання до роздумів)?

Картка 5 Чи виявив учитель власне ставлення до теми й змісту розмови?

Картка 6 Чи був учитель спрямований до слухачів (зоровий кон­такт, вербальний контакт, дистанція)?

Картка 7 Чи сприяла дикція мовця донесенню змісту?

Дата добавления: 2014-12-27