Використання правових засобів із забезпечення виконання договірних зобов'язань

Наслідки контролю, перевірки або аналізу, за результатами яких виявлено факти неналежного виконання договірних зобо­в'язань і за якими необхідно стягнути штрафні санкції або відшко­дувати збитки, повинні оформлятися актами не менше як у трьох примірниках і підписуватись комісією в складі не менше трьох чоловік. Кожний факт порушення договору або законодавчого чи нормативного акта по взаєморозрахунках повинен бути відоб­ражений в акті з посиланням на показники договору, первинні документи бухгалтерського обліку, інструкції та нормативні до­кументи. Однорідні факти доцільно систематизувати в конт­рольно-аналітичні картки або таблиці. Ці документи підпису­ються всім складом комісії і додаються до акта. Підготовка і реа­лізація матеріалів по стягненню штрафних санкцій з винної сторони, а також відшкодування збитків покладаються також на юридичну службу, а там, де вона відсутня, — на бухгалтерсько-фінансову або економічну службу.

В суб'єктах господарювання слід проводити роботу щодо ро­з'яснення і пропаганди чинних норм з питань матеріального сти­мулювання за своєчасне виконання договірних зобов'язань.

З метою надання правової допомоги керівникам та спеціалі­стам відповідних структурних підрозділів суб'єктів господарю­вання, які зобов'язані забезпечити виконання договірних зобов'язань, юридичній службі слід проводити організаційну роботу по вивченню названими працівниками законодавства, яке ними застосовується в службовій діяльності. Доцільно також сприяти тому, щоб керівництво суб'єкта господарювання своєчасно за­безпечувало юридичну службу новими законодавчими, норма­льними і довідковими матеріалами з питань договірної роботи, необхідно, щоб до перевірки правових знань осіб, які відповідають за організацію договірної роботи, при проведенні чергових атестацій до складу атестаційних комісій включалися спеціалі­сти юридичних служб.

Юридична служба повинна включати в спеціальний розділ свого плану розроблені нею заходи щодо надання правової до­помоги працівникам суб'єкта господарювання для більш ефек­тивного використання ними правових засобів у роботі по забез­печенню виконання договірних зобов'язань.

Отже, провідною ланкою при проведенні правового аналізу причин порушень договірних зобов'язань є юридична служба яка володіє необхідними і спеціальними знаннями в обсязі чин­ного законодавства і практики його застосування в договірній роботі.

Проведення комплексного аналізу виконання договірних зо­бов'язань з розробленням конкретних заходів із усунення не­доліків здійснюється на основі наказу (розпорядження) з питань організації договірної роботи, яким передбачаються обов'язки конкретних структурних підрозділів по проведенню певного виду аналізу з визначенням обсягу і джерел використання для цього інформації (відповідної облікової первинної та іншої докумен­тації, актів перевірки виконання договірних зобов'язань тощо), підготовка відповідних пропозицій, вказівок, в якій формі, кому і в який строк подаються наслідки проведення цієї роботи. У висновках та пропозиціях цього аналізу з метою підвищення відповідальності за належне укладання господарських та інших договорів і виконання за ними зобов'язань необхідно рекомен­дувати адміністрації суб'єкта господарювання відображати таке: призначення по кожному відповідному структурному підрозділу відповідальних за проведення договірної кампанії осіб; суворе дотримання вимог статуту (положення) суб'єкта господарюван­ня, чинних законодавчих та інших нормативних актів стосовно укладання кабальних і економічно невигідних договорів; забез­печення попереднього візування зацікавленими структурними підрозділами та юридичною службою всіх проектів господарсь­ких та інших договорів, а також головними бухгалтерами згідно з вимогами чинного законодавства, обов'язкового з метою на­лежного і своєчасного виконання договірних зобов'язань з боку іншого суб'єкта господарювання (постачальника, відправника чи покупця, підрядчика чи замовника, орендодавця чи орендаря тощо).

Отже, відповідно до чинного законодавства всі виробничі економічні взаємовідносини суб'єктів господарювання з передачі продукції і надання послуг повинні бути оформлені юридичним документом — договором. Лише в такому випадку зв'яз­ки між сторонами за договором можуть ґрунтуватися на належній правовій основі, відповідній характеру їх співробітництва.

Договір — це найбільш вдалий організаційний засіб оформ­лення госпрозрахункової, самоокупної діяльності в умовах підприємництва. Договір дає можливість сторонам враховувати їх реальні можливості, вимагає самодисципліни, діловитості, підприємництва і енергійності. Тому не можна визнати правиль­ною практику тих господарських суб'єктів, які байдуже ставляться до укладання господарських договорів, а в окремих випадках — зовсім їх не укладають, нерідко не враховують пропозицій юри­дичної служби з питань договірної роботи. А такі випадки ведуть суб'єкта господарювання до визнання його банкрутом.

6.6. Особливості укладання та виконання суб'єктами господарювання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) та роль у цьому юридичної служби

У практиці юридичних служб часто виникає питання про за­безпечення та дотримання законності при укладанні договорів з нерезидентами, які ще називаються зовнішньоекономічними договорами (контрактами) і передбачені Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (із наступними змінами та доповненнями).

З метою забезпечення своєчасного та якісного проведення розрахунків за укладеними договорами, сторонами яких є су­б'єкти підприємницької діяльності, Президентом України 4 жов­тня 1994 р. прийнято Указ «Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб'єкти підприємниць­кої діяльності України». Цим Указом встановлено, що розра­хунки за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), укладеними суб'єктами підприємницької діяльності України всіх форм власності, предметом яких є товари (роботи, послуги), здійснюються відповідно до вимог Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати, а також Уніфікованих правил з ІНКАСО Міжнародної торгової палати (далі — Уніфіковані правила).

Цим Указом зобов'язано всіх суб'єктів підприємницької діяль­ності при укладанні та виконанні зовнішньоекономічних договорів (контрактів) забезпечити обов'язкове додержання вимог, передбачених Уніфікованими правилами, які є обов'язковими для всіх сторін за договором. У них передбачені такі розділи: Загальні положення і визначення; Види акредитивів та повідомлення про них; Зобов'язання і відповідальність та інші документи.

В Уніфікованих правилах з ІНКАСО, які набули юридичної сили з 1 січня 1979 р. в редакції 1978 р., опублікованій Міжна­родною торговельною палатою за № 322, є такі розділи: Загальні положення і визначення; Зобов'язання і відповідальність; Пред'яв­лення; Платіж; Акцепт; Прості векселі, розписки та інші подібні документи; Протест; Представник на випадок потреби (представ­ник довірителя) і захист товару; Повідомлення; Проценти, ко­місія та видатки.

Указом Президента України також передбачається, що зовні­шньоекономічні договори (контракти), укладені суб'єктами підприємницької діяльності України всіх форм власності, пред­метом яких є товари (роботи, послуги), можуть в установленому законодавством порядку бути визнаними недійсними, якщо вони не відповідають вимогам названого Указу. Дія цього Указу по­ширюється на відносини, що виникають із зовнішньоекономіч­них договорів (контрактів), укладених після набуття чинності, тобто через десять днів після опублікування Уніфікованих пра­вил (опубліковані в «Урядовому кур'єрі» № 172 від 5 листопада 1994 р.), які набули чинності з 17 листопада 1994 р.

В Указі Президента також встановлено, що розрахунки за інши­ми договорами, укладеними суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, здійснюються відповідно до Уніфікованих правил, за умови, якщо це передбачено такими договорами.

Усіх суб'єктів підприємницької діяльності України при укладанні договорів, у тому числі зовнішньоекономічних, зобов'язано забезпечувати додержання правил ІНКОТЕРМС. Дія цього Указу поширюється на відносини, що виникають у зв'язку з договорами, в тому числі зовнішньоекономічними, укладеними після набуття чинності через 10 днів після опублікування, тобто з 16 листопада 1994 р.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономіч­ну діяльність» і наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, 6 вересня 2001 р. затверджено «Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)», визначено порядок укладання договорів купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) та товарообмінних договорів між суб'єктами підприємницької діяльності України та іноземними суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів господарської діяльності.

Під зовнішньоекономічним договором (контрактом) слід ро­зуміти матеріально оформлену угоду двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних контрагентів, спрямовану на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Такий договір має укладатись відповідно до законів України, в тому числі За­кону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», з ураху­ванням міжнародних договорів України.

Суб'єкти підприємницької діяльності при складанні тексту (договору) мають право використовувати відомі міжнародні зви­чаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це _Не заборонено прямо та у виключній формі Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та іншими законами Ук­раїни.

Коли зовнішньоекономічний договір підписує фізична особа, потрібен тільки її підпис.

Договір може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам правових норм законів та інших нормативних актів України або міжнародних договорів України.

До умов, які повинні бути передбачені в договорі (контракті), належать: назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладання; Преамбула, де визначається повне найменування сторін-учасників здійснення зовнішньоекономічної операції, під якими вони офіційно зареєстровані, із зазначенням країни, ско­рочене визначення сторін як контрагентів («Продавець», «Поку­пець», «Замовник», «Постачальник» тощо) та найменування до­кументів, якими керуються сторони при укладанні договору (ста­туту, установчого договору тощо).

У розділі «Предмет договору (контракту)» визначається, який товар (роботи, послуги) одна з сторін зобов'язана поставити (здійснити) іншій стороні за договором із зазначенням точного найменування (марка, сорт) зустрічних поставок (або назва то­вару), що є кінцевою метою перероблення давальницької сиро­вини. Ці дані можуть відображатись сторонами у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, про що відмічається в тексті договору (контракту).

За бартерним (товарообмінним) договором специфікація, крім того, балансується за загальною вартістю експорту та імпорту товарів (робіт, послуг). У додатку до договору на перероблення давальницької сировини вказується відповідна технологічна схема такого перероблення.

Урозділі «Кількість та якість товару, обсяг і виконання робіт або надання послуг» визначаються, залежно від номенклатури, одиниця виміру товару, прийнята для товарів такого виду (в тоннах, кілограмах, штуках тощо), його загальна кількість та якісні показники. У тексті договору на виконання робіт або надання послуг передбачаються конкретні обсяги робіт (послуг) та строк їх виконання.

У розділі «Базисні умови поставки товарів (прийому-здачі виконаних робіт або послуг)» вказуються вид транспорту та ба­зисні умови поставки відповідно до Міжнародних правил інтер­претації комерційних термінів у редакції 1990 р., які визначають обов'язки контрагентів щодо поставки товару, встановлюють момент переходу ризиків від однієї сторони до іншої, а також конкретний строк поставки товару чи окремих партій. У разі укладання договору на виконання робіт або про надання послуг у цьому розділі визначаються умови та строки виконання робіт або наданих послуг.

У розділі «Ціна та загальна вартість договору» визначаються ціна виміру товару та загальна вартість товарів або вартість ви­конаних робіт або наданих послуг та валюта платежів. Якщо згідно з укладеним договором поставляються товари різної якості та асортименту, ціна встановлюється окремо за одиницю товару кожного сорту, марки, а окремим пунктом вказується його загальна вартість. У договорі на перероблення давальницької си­ровини, крім того, зазначається її заставна вартість.

Розділ «Умови платежів» визначає спосіб, порядок, строки фінансових розрахунків та гаранти виконання сторонами взаєм­них платіжних зобов'язань. Залежно від обраних сторонами умов платежу в тексті договору вказуються такі дані: умови банківсь­кого переказу до або після відвантаження товару, або умови до­кументарного акредитиву, або інкасо, визначені відповідно до спільної постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21 червня 1995 р. № 444 «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті». Також у цьому розділі відображаються умови з гарантії, якщо вона є або коли вона необхідна, умови та строк дії гарантії, мож­ливі зміни умов договору без зміни гарантій.

У розділі «Умови здачі або приймання товару, робіт, послуг» визначаються строки та місце фактичної передачі товару, пе­релік товаросупровідних документів. Також передбачається, що приймання-здача проводиться за кількістю відповідно до това­росупровідних документів, а за якістю — відповідно до доку ментів, що засвідчують якість товару.

Розділ «Упаковка та маркування» містить відомості про упа­ковку товару (ящики, мішки, контейнери тощо), нанесене на ній відповідне маркірування (найменування продавця та покуп­ця, номер договору, місце призначення, габарити, спеціальні умови складування і транспортування та ін.), а в разі потреби — також умови її повернення.

У розділі «Форс-мажорні обставини» повинні міститись відо­мості про те, за яких випадків умови договору можуть бути не виконані сторонами (стихійні лиха, воєнні дії, ембарго, втручан­ня з боку влади та ін.). При цьому сторони звільняються від відповідальності на строк дії цих обставин або можуть відмови­тися від виконання договору частково або в цілому без додатко­вої фінансової відповідальності. Строк дії таких форс-мажорних обставин підтверджується Торгово-промисловою палатою відпо­відної країни.

Розділ «Санкції та рекламації» встановлює порядок застосу­вання штрафних санкцій, відшкодування збитків та пред'явлен­ня рекламацій (претензій) у зв'язку з невиконанням або нена­лежним виконанням одним із контрагентів своїх зобов'язань. У цьому розділі мають бути чітко визначені розміри штрафних санкцій (відсотки від вартості недопоставленого товару або суми неоплачених коштів, строки виплати штрафів, від якого часу ці строки встановлюються та протягом якого часу діють, строки, протягом яких рекламації (претензії) можуть бути заявлені до іншої сторони, вказуються обов'язки сторін за договором та права, способи регулювання рекламацій (претензій).

У розділі «Про порядок вирішення спорів» вказуються місце розгляду спору відповідним судом (назва країни, законодавство та інші нормативні акти, які застосовуються при цьому) або ви­падки, за яких сторони можуть звернутися до суду. Сторони можуть обумовити в договорі і те, що всі спори за цим догово­ром розглядаються Міжнародним комерційним арбітражним су­дом при Торгово-промисловій палаті України. Цей суд є само­сійним постійно чинним третейським судом, створеним відпо­відно до п. 7 Постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про зовнішньоекономічну Діяльність». Згідно з Регламентом Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України арбітражний суд вирішує економічні питання-спори, які виникають при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності з договірних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо хоча б одна з сторін є іноземною. Цей арбітражний суд приймає до свого розгляду спори за наявності письмової угоди (домовленості) сторонами про передачу йому всіх окремих спорів, які виника­ють чи можуть виникнути між сторонами.

У спеціальному розділі договору про зовнішньоекономічну діяльність «Юридичні адреси, поштові та платіжні реквізити сторін» вказуються повні юридичні адреси, поштові та платіжні реквізити контрагентів договору (номер рахунку, назва банку місце його знаходження, номер МФО, код організації).

За домовленістю сторін у договорі можуть визначатись додат­кові умови: страхування, гарантії якості, залучення субвиконавців договору, перевізників, визначення норм навантаження або роз­вантаження, передачі технічної документації на товарно-матері­альні цінності, порядок сплати податків, зборів мита, зборів, різно­го роду захисні застереження, з якого часу договір починає дія­ти, кількість підписаних примірників договору, можливість та порядок внесення доповнень та змін до договору, номери теле­фонів та ін.

Обов'язково в договорі передбачається перелік законодавчих та нормативних актів, які регулюють питання щодо форми, по­рядку укладання та виконання зовнішньоекономічних договорів. Це Цивільний кодекс України, закони України «Про зовнішньо­економічну діяльність», «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», «Про регулювання товаро­обмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності», декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», укази Прези­дента України «Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності», «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів», постанова Кабінету Міністрів України і Національно­го банку України від 21 червня 1995 р. № 444 «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів), типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті» тощо.

Отже, юридичній службі необхідно звернути увагу на те, що форма зовнішньоекономічного договору визначається ч. 6 ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», тобто правом місця його укладання. Якщо таку угоду (договір) про зовнішньоекономічну діяльність укладено на території України, то форма договору визначається за національним законодавством України. До форми договору належать і питання про його підпи­сання згідно з вимогами ст. ст. 44 та 154 Цивільного кодексу України. Адже без дотримання названих та інших вимог законо­давства України договір може бути визнаний недійсним у судо­вому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України. На практиці при наданні правової допомоги нерідко трапля­ються факти, коли за зовнішньоекономічним договором суб'єкт господарської діяльності іншої країни неналежним чином вико­нав його умови і повинен понести встановлену відповідальність за цим договором у вигляді сплати солідних штрафних санкцій. Більше того, на практиці виникають великі правові проблеми з поверненням одержаного та витратою грошей на сплату держав­ного мита та інші витрати. Такі упущення мають місце в кожно­му другому укладеному з іноземними суб'єктами господарюван­ня договорі під час його підписання і нерідко спрацьовують. Або в такому договорі передбачається, що у цьому разі спори розгля­даються в третій країні і сторони керуються законодавством дру­гої сторони. Тому юридична служба при наданні правової допо­моги суб'єктам господарювання в укладанні таких договорів (кон­трактів) повинна звертати їх увагу на майбутні збитки, які можуть статися за таких обставин, нагадувати таким керівникам:

· доско­налим чи недосконалим є той чи інший закон або нормативний акт, але він вимагає уважного ставлення до себе ї правильного його застосування. На це звертається увага в Указах Президента України від 4 жовтня 1994 р. № 567/94 «Про застосування Міжна­родних правил інтерпретації комерційних термінів» та «Про за­ходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укла­дають суб'єкти підприємницької діяльності України».

· Також юридична служба при наданні правової допомоги суб'єктам господарювання в укладанні та виконанні зовнішньо­економічних договорів (контрактів) з 1 січня 2004 р. керується розділом 7 Господарського кодексу України.

Отже, викладене дозволяє зробити висновок про те, що при укладанні і виконанні зовнішньоекономічних договорів (конт­рактів) має бути належним чином забезпечене застосування чинного законодавства, яке регулює ці відносини. Додержання цього правила сприятиме підвищенню рентабельності та доходів будь-якого суб'єкта господарювання. Як свідчить практика орга­нізації правової роботи, без належної, кваліфікованої і своєчас­ної юридичної допомоги суб'єкти господарювання різних форм власності не матимуть можливості належним чином здійснюва­ти договірну роботу.

Дата добавления: 2015-04-24