Розділ vіі. Прикінцеві положення

Розділ VІ. ОСОБЛИВОСТІ МЕДІАЦІЇ В ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЯХ СПОРІВ

Стаття 31. Медіація у судових справах

1. Медіація може бути проведена у разі виникнення конфлікту (спору) як до звернення до суду, так і під час судового провадження.

2. Медіація, ініційована судом, проводиться виключно уповноваженим медіатором.

3. Медіаційна угода, укладена під час судового провадження, може бути затверджена судом в установленому законодавством порядку.

Стаття 32. Особливості медіації у сімейних спорах

1. Суд першої інстанції зобов’язаний ініціювати проведення медіації у разі відкриття провадження у справі про розірвання шлюбу, крім випадків, коли один із подружжя вчинив відносно іншого подружжя чи дитини кримінальне правопорушення.

Стаття 33. Особливості медіації у кримінальному провадженні

1. Медіація у кримінальному провадженні проводиться виключно уповноваженим медіатором.

2. Слідчий, прокурор, суд або суддя надає медіатору інформацію, необхідну і достатню для проведення медіації.

Медіатор попереджається про обов'язок не розголошувати відомості досудового розслідування.

3. Медіаційна угода у кримінальному провадженні є угодою про примирення, особливості укладення якої визначаються Кримінальним процесуальним кодексом України.

4. Укладення угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим не може тлумачитися як визнання вини підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні злочину або кримінального проступку.

5. Неукладення угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим не спричиняє правових наслідків у кримінальному провадженні.

Стаття 34. Особливості медіації за участю дітей

1. Дитина може бути стороною медіації за умов достатнього розуміння нею підстав, порядку проведення та наслідків медіації, та за обов’язкової участі її законного представника.

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2014 року, крім:

1) статті 14 цього Закону, яка набирає чинності з моменту реєстрації Ради медіаторів України;

2) частини другої статті 16, статті 18, частини другої статті 31, частини першої статті 33 цього Закону, які набирають чинності з моменту створення Національного реєстру уповноважених медіаторів.

2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

2.1. Статтю 221 Кодексу законів про працю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до № 50, ст. 375) після частини третьої доповнити трьома новими частинами такого змісту:

«Сторони трудового спору можуть ініціювати медіацію і обрати медіатора для допомоги у вирішенні спору.

Комісія по трудових спорах або суд за згодою сторін можуть передати трудовий спор на медіацію.

Медіаційна угода сторін трудового спору підлягає обов’язковому виконанню».

2.2. У Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25-26, ст.131):

1) в частині першій статті 46 після слів «або усунула заподіяну шкоду» доповнити словами «або якщо така особа уклала медіаційну угоду з потерпілим та виконала її умови»;

2) частину першу статті 66 доповнити пунктом 10 такого змісту:

«10) укладення медіаційної угоди з потерпілим та виконання її умов»;

3) в частині першій статті 69-1 слова та цифри «пунктами 1 та 2» замінити словами та цифрами «пунктами 1, 2 та 10».

2.3. У Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 40-41, 42, ст.492);

1) в частині третій статті 31 після слів «мирову угоду» доповнити словами «або медіаційну угоду»;

2) в статті 41 після частини другої доповнити новою частиною такого змісту:

«3. Особа, яка проводила медіацію, не може бути представником сторін медіації у суді»;

3) частину першу статті 51 доповнити пунктом 5 такого змісту:

«5) медіатори - про відомості, одержані ними під час проведення медіації»;

4) в частині другій статті 89 після слів «мирової угоди» доповнити словами «або медіаційної угоди»;

5) в пункті 2 частини другої статті 122 після слів «або укладенням мирової угоди» доповнити словами «чи медіаційної угоди»;

6) у статті 130:

в частині третій після слів «на розгляд третейського суду» доповнити словами «чи провести процедуру медіації»;

після частини четвертої доповнити новою частиною такого змісту:

«4-1. Якщо сторони бажають провести процедуру медіації, суд оголошує перерву з метою надання сторонам часу для обрання медіатора та укладеня угоди про проведення медіації. Якщо між сторонами укладено угоду про проведення медіації, суд постановляє ухвалу про зупинення провадження у справі»;

7) доповнити статтею 175-1 такого змісту:

«Стаття 175-1. Медіаційна угода

1. З метою врегулювання спору сторони мають право на будь-якій стадії судового процесу укласти медіаційну угоду.

2. Медіаційна угода укладається сторонами за результатами медіації і має стосуватися прав та обов'язків сторін та предмета позову.

3. Сторони повідомляють суд про укладення медіаціної угоди спільною заявою. Якщо медіаційну угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи.

4. У разі укладення сторонами медіаційної угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі»;

8) частину першу статті 201 доповнити пунктом 8 такого змісту:

«8) укладення сторонами угоди про проведення медіації»;

9) частину першу статті 205 доповнити пунктом 4-1 такого змісту:

«4-1) сторони уклали медіаційну угоду і вона визнана судом»;

10) статтю 372 викласти в такій редакції:

«Стаття 372. Мирова угода та медіаційна угода в процесі виконання

1. Мирова угода або медіаційна угода, укладена між сторонами, або відмова стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення для визнання.

2. Суд має право перевірити і не визнати мирову угоду чи медіаційну угоду, або не прийняти відмови стягувача від примусового виконання, якщо це суперечить закону або порушує права чи свободи інших осіб.

3. За результатами розгляду мирової угоди чи медіаційної угоди, або відмови від примусового виконання суд постановляє ухвалу відповідно до положень цього Кодексу».

2.4 У Господарському процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 6, ст.57):

1) статтю 28 після частини третьої доповнити новою частиною такого змісту:

«Особа, яка виступала медіатором у справі, не може бути представником сторін медіації у суді»;

2) в частині третій статті 43-10 після слів «затверджено мирову угоду» доповнити словами «або медіаційну угоду»;

3) у статті 78:

в частині першій після слів «мирової угоди» доповнити словами «або медіаційної угоди»;

в частині другій після слів «мирової угоди» доповнити словами «або медіаційної угоди»;

в частині третій слова «мирова угода може» замінити словами «мирова угода та медіаційна угода можуть»;

в частині четвертій після слів «мирової угоди» доповнити словами «або медіаційної угоди»;

4) частину другу статті 79 доповнити пунктом 4 такого змісту:

«4) укладення сторонами угоди про проведення медіації»;

5) у пункті 7 частини першої статті 80 після слів «сторони уклали мирову угоду» доповнити словами «або медіаційну угоду»;

6) частину першу статті 106 доповнити пунктом 9-1 такого змісту:

«9-1) про затвердження медіаційної угоди»;

7) частину четверту статті 121 викласти в такій редакції:

«Мирова угода або медіаційна угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди або медіаційної угоди господарський суд виносить ухвалу».

2.5. У Кодексі адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005, №35-37, ст.446):

1) частину третю статті 51 викласти в такій редакції:

«3. Сторони можуть досягнути примирення в тому числі шляхом укладення медіаційної угоди на будь-якій стадії адміністративного процесу, що є підставою для закриття провадження в адміністративній справі»;

2) статтю 57 після частини другої доповнити частиною третьою такого змісту:

«3. Особа, яка проводила медіацію, не може бути представником сторін медіації у суді»;

3) частину другу статті 65 доповнити пунктом 4-1 такого змісту:

«4-1) медіатори – про відомості, одержані ними під час проведення медіації»;

4) в частині першій статті 113 після слів «на основі взаємних поступок» доповнити словами «в тому числі шляхом укладення медіаційної угоди»;

5) статтю 262 викласти в такій редакції:

«Стаття 262. Примирення сторін у процесі виконання

1. Мирова угода або медіаційна угода, укладена між сторонами в адміністративній справі, подається в письмовій формі до суду, який ухвалив рішення у справі. Мирова угода або медіаційна угода, укладена між сторонами виконавчого провадження, або заява стягувача про відмову від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення. Мирова угода або медіаційна угода, може стосуватися лише прав, свобод, інтересів та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову.

2. Суд розглядає мирову угоду, медіаційну угоду або заяву стягувача про відмову від примусового виконання в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає судовому розгляду.

3. За результатами розгляду мирової угоди, медіаційної угоди або заяви стягувача про відмову від примусового виконання суд може постановити ухвалу про визнання мирової угоди або медіаційної угоди, між сторонами у справі, між стягувачем і боржником або про прийняття відмови стягувача від примусового виконання і про закінчення виконавчого провадження.

4. Суд не визнає мирову угоду, медіаційну угоду або не приймає відмову стягувача від примусового виконання, якщо це суперечить закону або порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси.

5. Ухвалу суду за результатами розгляду мирової угоди, медіаційної угоди або заяви стягувача про відмову від примусового виконання може бути оскаржено в загальному порядку».

2.6. У Кримінальному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2013, №№ 9-13, ст. 88):

1) частини першу статті 469 викласти у такій редакції:

«Стаття 469. Ініціювання та укладення угоди

1. Угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою медіатора чи іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді)».

2) частину третю статті 469 викласти у такій редакції:

«3. Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків та злочинів будь-якого виду».

2.7. У Законі України «Про виконавче провадження» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 24, ст. 207):

1) частину першу статті 37 доповнити пунктом 18 такого змісту:

«18) укладення угоди про проведення медіації між боржником та стягувачем за їх спільним письмовим зверненням»;

2) частину другу статті 39 після абзацу шостого доповнити новим абзацом такого змісту:

«пунктом 18 статті 37 цього Закону, - на час проведення медіації»

3) пункт 2 частини першої статті 49 після слів «мирової угоди» доповнити словами «або медіаційної угоди».

3. Кабінету Міністрів України у трьохмісячний строк з дня опублікування цього Закону:

привести у відповідність із цим Законом свої нормативно-правові акти;

забезпечити перегляд міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону;

забезпечити включення до Національного класифікатора України «Класифікатор професій» професії «медіатор»;

забезпечити включення до Національного класифікатора України «Класифікація видів економічної діяльності» виду економічної діяльності «надання медіаційних послуг».

Дата добавления: 2015-03-29