Улаштування сцени

Побудова сценічного простору

Сценічна коробка по вертикальному перетину розподіляється на три основні частини: трюм, планшет, колосники.

Трюм - це приміщення, яке знаходиться під сценою, тому його ще називають

„нижньою сценою". В трюмі знаходиться механізм привода кола, тд'ємно-

опускних майданчиків та ін. оснащения. Висота трюму не менш ніж 1м 90 см.

Планшет - підлога сцени, дерев'яний настил, що служить місцем для гри

акторів та установки декорацій.

Колосники - стеля сцени з металевими гратами. На колосниках розміщуються блоки декорації, софітних підйомів та ін. верхнє оснащення.

Авансцена - це ділянка сцени, яка виходить до глядацької зали за лінію

завіси.

Червона лінія - лінія, по якій проходить антрактова завіса. іноді червоною

лінією називають частину сцени, на яку спускається вогнезахистна завіса.

Весь майданчик сцени розподіляється на умовні ділянки, які розташовані

паралельно рампі.

Ці ділянки називаються планами сцени.

Відлік планів починається від червоної лінії. Спочатку йде нульовий план,

потім 1, 2, З...до задника сцени. Кордони, які відокремлюють одні плани від

інших, служать завіси та падуги, які висять на постійних місцях.

Падуги — це ті ж самі куліси, але підвішені горизонтально, поперек сцени.

Вони служать для маскування софітів, приборів, які освітлюють сцену зверху.

(У нас вони примітивні).

Куліси - легка чи жорстка декорація, яка підвішена до сторін сцени та

закриває її бокові частини. Сцена поєднується з авансценою за допомогою-

портального отвору. Архітектурна арка, яка обрамляє цей отвір, називається

порталом сцени, а простір, який знаходиться в середині портальної арки,

називається дзеркалом сцени. Арлекін служить для маскування підошви

вогнестійкої завіси. По боках сцени розташовані додаткові резервні

майданчики - кишені. Кишені служать для заготовки декорацій.

Ширина сцени перевищує ширину портала в двічі. Висота - тройна завіса

висоти, яка забезпечує повне прибирання підвісних декорацій.

Штанкепги призначені для спуску і підйому різних елементів для

раціонального оформления одягу сцени, падуг і т.д.

Білет №5

1.Мізансцена - мова режисера

Мізансцена - мова режисера

Цілісність і образність рішення кожної сценічної постановки залежить від

уміння режисера будувати мізансцени та масові сцени.

Відомо, що вміло сплановані і використані мізансцени та масові сцени

можуть підняти виставу чи театралізований концерт до образного, типового

узагальнення, зробити їх подією в культурному житті суспільства;невмілі ж,

формальні мізансцени і масові сцени можуть знищити всю попередню роботу

виконавців, невірно витлумачувати літературну основу та авторське

надзавдання.

Термін „мізансцена" Станіславський ввів у режисерську практику досить

рано, ще займаючись любительськими спектаклями.

Станіславський перший зрозумів, як скруто почуваються актори в межах загальноприйнятого „постановчого штампу" і розширив свій власний пошук, значно розширивши поняття „мізансцена".

Отже, режисерові мало створити сценічну дію на сцені, її потрібно зробити сценічно виразною.Пластичним вираженням сценічної взаємодії являється групировка і мізансцена.

Групировкою ми називаємо взаємне розташування дшійових осіб на сцені. Мізансцена — це не тільки розташування, але й переміщення дійових осіб у просторі сцени, вона розвивається в часі,має визначену протяжність. Групировка - це статичний момент мізансцени. Саме слово мізансцена французького походження і не перекладається.

За своїм значениям мізансцени поділяються на:

- функцюнальні;;

- психолопчні;.

- тематичні.

Функцюнальні мізансцени - це найпростіші, що носять службовий

характер.(зайти,взяти).

Психолопчні мізансцени — це виразники внутрішнього життя дійових.

осіб.

Тематичні мізансцени — це найбільш складні, які можна назвати •

художньо-образними, тому що за допомогою тематичної мізансцени

режисер розкривае основний зміст дії, її внутрішній стан.(Б.

Брехт"Матушка Кураж" - у фіналі гереїня тягне сама пустий візок, в

якому вона ховала своїх дітей від війни, але не вберігла їх і лишилася

одна.)

Основні принципи побудови мізансцен. слідуючи:

-симетричні і асиметричні;

-фронтальні і діагональні;

-хаотичні і ритмічні;

-барельєфні і монументальні;

-колові,спіральні,шахматні;

-фінальні

При побудові мізансцени завжди потрібно пам’ятати про подію(центральний об’єкт, який пов’язує собою усіх). Призначення мізансцени - через зовнішні фізичні взаємовідношення між дійовими особами виразити їх внутрішні психологічні відношення і дії. Пластичне вираження думки в просторі - називається мізансцена.

Білет №5

2.Основні прийоми активізації глядача.

Активізації глядача

Основними прийомами активізації масової аудиторії в процесі запрограмованої театралізованої дії є:

- вербальна активізація, що дає учасникам можливість самовираження за допомогою слова;

- Фізична активізащція, що спонукає масу до руху, переміщенню та до інших фізичних дій;

- художня активізація, що стимулює емоційну сферу учасників і викликає

їхню художню самодіяльність

Ці прийоми допомагають організувати реальну дію мас, що є суттю

театралізації як творчого методу.

До основних типів реальної дії відносяться:

1. Колективні виходи и хід - вони можуть бути як прологом, що дає емоційний настрій всім учасникам, активно включає їх у те, що відбувається,так і кульмінацією - проявом вищого ступеня ентузіазму тими, що зібралися на святі і були підготовлені до цього всією художньою дією, що розгорталася.

2. Колективні виступи, перегукування, що перетворюють свято на колективну трибуну.

3. Церемоніальна дія (запалювання вогню, естафета).

4. Ігрова дія.

Свято повинно бути організоване, лише тоді воно справить високо естетичне враження.

Білет №6

1.Конфлікт як двигун сценічної дії.

Конфлікт у сценарному творі.

Конфлікт – це рушійна сила сюжету твору і сценічної дії. Він мотивує появу

та рух у сценарному творі худоніх номерів й інших документально-художшх матеріалів. Конфлікт — це завжди боротьба, зіткнення протилежних думок, це завжди «удар» і відповідь на нього. I коли в сценарії його нема, захід перетворюється на збірний концерт з окремими художніми номерами, який рухається тільки завдяки оголошенням ведучого.

Конфлжт з'являеться там, де є непорозуміння та незгода, там, де Добро збирається дати бій Злу. А це значить, що при створенні сценарію режисер-сценарист повинен ставити питания (проблему), яке викликало б незгоду іншої сторони.

Без конфлікту нема заходу — це аксіма.

Конфлікти можуть бути особисті, групові, соціальні, куль-турні, політичні тощо. Конфліктуючі сторони можуть бути пред­ставлені двома чи декількома персонажами-антагоністами. Інколи це герой і вороже до нього суспільство, герой і сила природи.

Що може бути причиною конфликту? Фактично, це погляди героїв на життя в цілому, на конкретні життєві ситуації, один на одного. У центрі конфлікту може постати розбіжність між ідеалом та дійсністю тощо.

Конфлікт може розвиватися тільки в активних діях героївв. Адже це зіткнення різних точок зору, виражене у вчинках і словах. Із цих вчинків і слів героїв формуеться, по-перше, наше уявлення про їхні характери, по-друге, про причини та розвиток їх протистояння. Це взаємопов'язано: характери визначаються поведінкою геро­їв у конфлікті, а конфлікт — позицією героїв у запропонованих сценаристом обставинах.

Розглянемо особливості конфлшту в сценарному творі.

У драматичних творах у боротьбі конфлттуючих сил завжди є зміст цієї боротьби. Кожна трупа чи герой мають своє розуміння суті протистояння та чітку кінцеву мету, до якої вони цілеспря-мовано (кожен своїм шляхом) прямують. Зміст конфлікту — це не завжди битва світів. Протистояння базується на повсякденних непорозуміннях, сутичках, незгодах. Усе, як у житті.

Обов 'язкові складові конфлікту — предмет протистояння, роз-ташування конфліктуючих сил у боротьбі таїї характер.

Для прикладу проаналізуємо конфликт у театралізованому заході, де розроблялася тема Великої Вітчизняної Війни. За сюжетом трупа журналістів була шокована, коли побачила на прилавках базару ордени та медалі ветеранів. Їх продавали! Журналісти запитали продавців: «А хіба продаються героїзм та бойова слава?!». I отримали відповідь: «Сьогодні продається все!».

Зміст конфлікту — у жадібності та нерозумінні деяких лю­дей, що героїзм і слава батьків не продаються. Зміст конфликту — це суть суперечностей, яі виникають між конфліктуючими силами.

Предмет конфлтту — ордени та медалі, які символізують героїзм і славу предків.

Розташування сил у конфлікті: «ЗА» — продавці орденів та ме­далей, «ПРОТИ» — група молодих журналістів.

Характер конфлікту — серйозний, відповідальний, драматичний. Відповідно, буде серйозним і жанр.

Звертаємо увагу на те, що в конфлікт має бути закладене важливе актуально соціально-етичне питания, яке потребує виршення і привнесе у твір глибинний зміст.

Предмет конфлікту повинен бути чітко визначеним, щоб глядач розумів, що стало каменем спотикання, що примусило окремі групи (героя) стати на шлях боротьби. Режисер-сценарист має окреслити кінцеву мету кожної конфліктуючої групи, вибудувати та розташувати конфліктуючі сили в часі і просторі, розгорнувши в сюжеті твору боротьбу, тобто дії кожної з груп для досягнення мети.

Трапляється, що за сценарієм у творі не подано конфліктуючих сил, немає цілеспрямованої боротьби між супротивниками. У та­кому випадку герої повинні рухатися вперед, долаючи на шляху до мети різні життеві перешкоди.

Конфлікт у сценарії може будуватися на основі об'єктивних протиріч, на зіткненні певних соціальних сил та тенденцій їх розвитку. Однак ці протиріччя, зіткнення, тенденції повинні бути конкретизованими, зрозумілими та доступними глядачеві. У таких випадках конфлікт чітко будується на подоланні конкретною людиною якихось перешкод, труднощів, протиріч. Вони можуть бути об'єктивними, які від людини не залежать: розруха, голод, хвороби, війна; і суб'єктивними: слабкість характеру, невпевненість у собі, гоноровість тощо.

Характер конфлікту залежить від того, на чому робимо акцент. Коли в основу сценарного твору покладено, наприклад, подвиг ге­роя, то конфлікт буде служити тільки розкриттю художніх образів дійових осіб. Коли ж ми хочемо через подвиг героя розкрити витоки героїзму людей, то конфлікт буде засобом розкриття не тільки образів (художнього чи документального), а й самої ідеї театралізованого заходу в цілому.

Постає питания: як проявляється конфлікт і що є в сценарному творі його носієм?

У різних формах це відбувається по-своєму.

Конфліктні ситуації, визначені режисером-сценаристом, можуть бути закладені в текст ведучих театралізованого заходу, а художні номери та інший літературно-художній матеріал ілюструватиме правоту тез того чи іншого ведучого.

У театралізованих виставах, видовшцах та подібних заходах конфліктна ситуація найчастіше закладається в діалоги дійових осіб, які вступають у боротьбу, роблять конкретні вчинки, а художньо-документальний матеріал знаходить своє місце в сценарному творі як підтвердження правоти, думок, розповідей дійових осіб.

У театралгзовант концертах конфлікту, у його первинному розумінні, майже не буває. Тут головне — знайти сюжетний хід, за до-помогою якого буде рухатися дія, з'являтимуться художні номери.

Наголошуємо, що все залежить від режисерського задуму. Режисер-сценарист будує свій задум так, як йому диктує час та його розуміння визначеної проблеми в цьому часі. I коли йому треба буде вивести дві конфліктуючи сили — він їх виведе. А коли буде нагода показати, як бореться з перешкодами певна група — у творі така група з'явиться.

Конфлікт завжди має свій характер — комедійний, драматичний чи трагедійний. Робота над ним потребує від режисера-сценариста відповідних літературно-художшх засобів виразності. Це і пошук різноманітних ситуацій, в які потрапляють герої, і мова ведучих чи дшових осіб тощо.

Отже, підсумовуємо, що конфлікт у театралізованих заходах має тільки два основних напрямки.

Перший — це конфлікт, який перегукується з конфлжтом у драматичних творах (п'єсах), коли є чітко визначені дві (або і більше) протиборствуючі сили, які цілеспрямовано вступають у боротьбу. Це конфлікт антагоністичний, тобто непримиримий.

Другий — неантагоністичний, коли є тільки одна свідома сила, яка долає перешкоди на шляху до визначеної мети. Наприклад, у театралізованій виставі «Про наших людей заспіваємо пісню» у сюжеті одного з епізодів йшлося про те, як пожежа охопила склади з зерном. Люди кинулися на боротьбу з вогнем. I все, що вони робили протягом епізоду — це долали перешкоди до своєї мети, а мета — загасити пожежу і врятувати хліб.

Висновок: конфликт — це один з основних елементів у побудові сценарного твору. Його присутність у сценарії обов'язкова. Не може бути безконфліктних творів. Відсутнтсть конфлікту — це відсутність професійного подходу до створення сценарію клубного заходу.

Білет №6

Дата добавления: 2015-05-08