Робота режисера над постанов чим планом

Постановчий план - його розділи і зміст

Постановчий план – обов’язків у процесі створення масового дійства. Він є керівництвом до дії, містить завдання для всіх цехів, що включені в загальний процес підготовки майбутнього дійства.

У постанов чому плані, що створюється на основі літературного сценарію, режисер зобов’язаний передбачити та врахувати всі компоненти багато структурної сценічної композиції масового видовища. Це, так би мовити, ретельна дислокація перед боєм,де кожна самостійна ланка включена в загальну структуру і взаємодіє з іншими ланками, як у відпрацьованому механізмі.

Звичайно, протягом репетицій до постанов чого плану вносяться корективи, початковий варіант змінюється, та основа його залишається і є документом, на підставі якого складається кошторис, визначаються терміни репетиційної роботи, замовляються твори постам, композитора, працює постановча група, колективи та виконавці, створюється художнє оформлення, шьються костюми.

У сценарії масового дійства необхідно зафіксувати образне режисерське рішення, яке потім знайде конкретне втілення в тому чи іншому епізоді видовищв.

Постанов чий план визначає схему театралізованого дійства – послідовність номерів в епізодах та послідовність самих епізодів, дає можливість заздалегідь розробити побудову масових сцен, визначити характер мізансцен, продумати пластичне вирішення епізодів, передбачити потребу в бутафорії, реквізиті, муз. Інструментах, костюмах, фонограммах та ін.. Визначаються завдання для художників, композитора, балетмейстера, і для акторів. Кожна з цих сам ост. творчих ланок підходяться ідей. сцен…

Білет №10

1.Сценічна дія - основний матеріал театрального мистецтва.

Сценічна дія як основний засіб художньої виразності

Сцетчна дія - це природний спосіб існування на сцені,тобто вміння актора органічно існувати, перевтілившись в образ. Актор на сцені діє безперервно. Навіть якщо він мовчить і не рухається,процес дії не зупиняється. Триває внутрішній процес,діє думка. Бездумне проголошення тексту ролі даремне. Актор повинен знати все своє сцетчне життя:що,куди, коли і чому?

Дія є основним провідним началом (драма гр.. дія) драми. Сценічна дія - це єдиний психофізичний процес направлений до досягнення певної мети в боротьбі із запропонованими обставинами.(Г. Товстоногов).

Признаки сцен, дії:вольове походження, наявність цілі.Актор на сцені повинен вміти бачити, слухати, мислити. Необхідно вміти відволікатися від глядачів, захоплюватися на сцені конкретною дією, існувати в умовах вимислу, вміти одні й ті ж дії повторювати кілька разів.Дія мобілізує розум, волю і почуття людини-актора, всі її зовнішні внутрішні можливості.

Мета дії: змінити предмет на який вона направлена (цим вона відрізняється від почуттів).

Всяка дія це психофізичний процес - т. б має 2 сторони: психічну і фізичну.

Фізичними ми наз. такі дії,які для досягнення своєї мети потребуюсь затрат фізичної,мускульної систем.

Психічні дії мають мету змінити свідомість,психіку людини. Обєктом дії можуть бути не тільки свідомість іншої людини,але й особиста. Вища форма спілкування - словесна, тому що слово виразник думки. Фізична дія - другорядна,але психічна дія не може бути реалізована сама по собі Вона реалізується або через словесну дію,або через фізичну. В кожній фізичній дії схована внутрішня дія переживания.

Білет №10

2.Художній образ вистави. Основні види.

Художній образ

„ Художній образ - писав В. Харченко вщомий режисер та викладач - це ідея, цілеспрямована думка, втілена в конкретну чуттєву форму. Це надає ідеї переконливості, відчутної предметності та емоційної яскравостї.

Таким чином, „мислення в образах" і та особливість художньої діяльності, що відрізняє мистецтво від інших форм пізнання, наприклад,від науки котра існує в рамках категорій абстрактного мислення. Людині дається можливість сприймати всі життєві явища (в тому числі й художній образ) за допомогою органів чуттів, серед яких найрозвиненішими засобами орієнтації й освоєння навколишнього середовища є зір і слух". Саме за їх допомогою людина сприймає худ. Образи на основі зорових(пластичних) та слухових (тональних) вражень. Різновиди зорового худ. Образу, які найчастіше використовуються в театральних виставах

1) Образ - епіграф: незмінно присутній протягом всієї вистави, він немовби вносить допоміжну точку зору митця на предмет зображення, образ статичний,його особливості:прямолінійне і спрощене життя подій та процесів, які відбуваються на сценічному майданчику.

2)Образ - алегорія вирішується на контрасним співставленні дійсного, реального з вигаданим (йде розмова про красиве життя, а глядач на сцені бачить протилежне)

3) Образ - асоціація - у художньому оформлены театралізованої вистави це такий образ, який не по дається глядачеві в закінченому вигляді. Він визріває в думках глядача не зразу,а поступово. Тут складні асоціації народжуються від багатопланових порівнянь розрізнених явищ, на перший погляд, навіть не повязаних одне з одним..

Художній образ, на думку Г. Товстоногова, складається з трьох основних компонентів. По- перше, це життєва правда и достовірність. По - друге. Це вигадка, бо для того, щоб реальність перетворилась на художнє відображення данного життевого відрізку. необхідно вигадати і дофантазувати те.чого в життевім відрізку нема. По - трете, це зарадливість. I вщбувається це тоді. коли гармонічно зливаються правда життя та вигадка.

Отже. Художнш образ - це плід режисерського задуму і висловлюється він ще і

тональними засобами. Тональність - це звук.Слухове враження від сприйняття

музичного твору викликає у людей різні емоції.

Звукові образи поділяються також як зорові на ОБРАЗ-ЕПіГРАФ (незмінна музика

Лейтмотив).,ОБРАЗ-АЛЕГОРіЯ (Фільм реж. Т,Абуладзе, Героїня цього фільму разом з

подругою співають „Оду до радості „ Л,Бетховена- і в цей час ведуть на страту її чоловіка.,який не захотів бути зрадником ідеї)

Робота над художнім образом у масовому театралізованому святі - це створення образної тканини майбутнього заходу.Режисер - постановник намагається створити не текст, хоча и без нього неможливо, а зоровий ряд, систему „ малюнків", які складають образно -пластичне рішення всього заходу.

Білет №11

1.Особливості режисури масового свята просто неба

Особливості режисури масового свята просто неба

Свято – поняття глобальне, широке. Це комплекс офіційних та художніх акцій. Практика довела, що в цілому кожне свято композиційно складається з трьох частин:

а) театралізований мітинг, процесія, маніфеста, дія, демонстрація.

б) театралізована вистава (інсценізація) чи театралізований концерт.

в) народне гуляння, бал, карнавал.

Залежно від характеру і змісту свята кожна із складових може бути в ньому головною. Наприклад, у Дні перемоги, головною частиною є урочиста процесія з покладання вінків і квітів до пам’ятників героям ВВВ, а ось в народних святах як Масляниця або Івана Купала головний момент народне гуляння.

Масове свято відображає важливі події у житті великої спільноти людей. У святі є основна тема і тому режисеру потрібно обєднати масу людей, допомогти їм зосередитися для сприйняття теми і водночас вміти розводити людей у різних напрямах.

Режисер повинен будувати так театралізоване свято, щоб певні засоби впливу поширювалися на всіх присутніх.

До таких засобів належать оформлення території, естрад, пересувні театралізовані процесії чи групи костюмованих, вміло складений радіокомферанс і прогрвмма свята. Всією масою глядачів сприймається також піротехнічна вистава, вистава на воді і заключний феєрверк, театралізована хода.

Зміст свята в організації художніми засобами людського спілкування (Свято квітів, фестиваль пісень. Співоче поле. Різниця між святом і видовищем: свято не має меж. В часі теж саме. Кожна людина повинна собі знайти заняття, яке відображає його інтерес ігри, вікторини, змагання), щоб бути і глядачем і виконавцем.

Білет №11

2.Побудова сценічного простору

Побудова сценічного простору

Сценічна коробка по вертикальному перетину розподіляється на три основні частини: трюм, планшет, колосники.

Трюм - це приміщення, яке знаходиться під сценою, тому його ще називають

„нижньою сценою". В трюмі знаходиться механізм привода кола, тд'ємно-

опускних майданчиків та ін. оснащения. Висота трюму не менш ніж 1м 90 см.

Планшет - підлога сцени, дерев'яний настил, що служить місцем для гри

акторів та установки декорацій.

Колосники - стеля сцени з металевими гратами. На колосниках розміщуються блоки декорації, софітних підйомів та ін. верхнє оснащення.

Авансцена - це ділянка сцени, яка виходить до глядацької зали за лінію

завіси.

Червона лінія - лінія, по якій проходить антрактова завіса. іноді червоною

лінією називають частину сцени, на яку спускається вогнезахистна завіса.

Весь майданчик сцени розподіляється на умовні ділянки, які розташовані

паралельно рампі.

Ці ділянки називаються планами сцени.

Відлік планів починається від червоної лінії. Спочатку йде нульовий план,

потім 1, 2, З...до задника сцени. Кордони, які відокремлюють одні плани від

інших, служать завіси та падуги, які висять на постійних місцях.

Падуги — це ті ж самі куліси, але підвішені горизонтально, поперек сцени.

Вони служать для маскування софітів, приборів, які освітлюють сцену зверху.

(У нас вони примітивні).

Куліси - легка чи жорстка декорація, яка підвішена до сторін сцени та

закриває її бокові частини. Сцена поєднується з авансценою за допомогою-

портального отвору. Архітектурна арка, яка обрамляє цей отвір, називається

порталом сцени, а простір, який знаходиться в середині портальної арки,

називається дзеркалом сцени. Арлекін служить для маскування підошви

вогнестійкої завіси. По боках сцени розташовані додаткові резервні

майданчики - кишені. Кишені служать для заготовки декорацій.

Ширина сцени перевищує ширину портала в двічі. Висота - тройна завіса

висоти, яка забезпечує повне прибирання підвісних декорацій.

Штанкепги призначені для спуску і підйому різних елементів для

раціонального оформления одягу сцени, падуг і т.д.

Білет №12

1.Н.Данченко про три функції режисера.

Тема: В.Г.Немирович-Данченко про три функци режисера (41 рік праці в художньому театрі, який він створив з К.С.Статславським, художній керівник, педагог, режисер. Боровся проти сентименталізму і резонерства в сценарному майстерстві вимагав вести актора до сурової простоти).

Режисер

1). Режисер-тлумач; вш же показує як грати, так що його можна назвати режисером-актором або режисером-педагогом;

(Режисер повинен вмерти в акторській творчості. Режисер може до дрібничок зіграти всю роль актора, але в кінцевому результаті потрібно щоб сліду не було актора-режисера. Індивідуальність збереглася актора. Показ повинен визвати в актора нові образи йому особисто притаманні, а показ режисера вмерти).

2). Режисер - це дзеркало. Його особливість - відчути індивідуальність актора, весь час в процесі роботи слідкувати як в ньому втілюються задуми автора в режисера, що йому підходить, а що ні, куди його тягне фантазія і бажання, і до якого часу можна наполягати на тій або іншій задачі. Вміти не грубо, по-дружньому його скопіювати: ось, що в тебе виходить, щоб актор побачив себе як в дзеркалі

.

3). Режисер-організатор: вводить в свій горизонт всі елементи вистави, ставлячи на перше місце творчість акторів і з'єднує його з усією обстановкою в одне гармонічно ціле. В цій організаційній роботі він повний володар (хоч він і слуга актора, художника-декоратора, дирекції - в кінцевому результаті -володар вистави). При цьому особливо головним є його якість вміти «ліпити» сцени, акти...

Білет №12

Дата добавления: 2015-05-08