Характер і його формування

Характер - це каркас особистості, в який входять найбільш виражені і тісно взаємозалежні властивості особистості, що проявляються в різних видах діяльності. Всі риси характеру - це риси особистості, але не всі риси особистості - риси характеру.

Характер - індивідуальне сполучення найбільш стійких, істотних особливостей особистості, що виявляються в поведінці людини, у визначеному відношенні: 1) до себе (ступінь вимогливості, критичності, самооцінки, скромність-нахабність); 2) до інших людей (егоїзм або альтруїзм, жорстокість або доброта, байдужність або чуйність, брутальність або ввічливість, облудність або правдивість, тактовність-безтактність); 3) до дорученої справи (лінь або працьовитість, акуратність або неохайність, ініціативність або пасивність, організованість); 4) у характері відбиваються вольові якості: готовність переборювати перешкоди, душевний і фізичний біль, ступінь наполегливості, рішучості.

Розглянемо зв'язок темпераменту і характеру. Характер людини - це сплав вроджених властивостей вищої нервової діяльності з придбаними протягом життя індивідуальними рисами. Правдивими, добрими, тактовними чи, навпаки, брехливими, злими, грубими бувають люди з будь-яким типом темпераменту. Однак при визначеному темпераменті одні риси здобуваються легше, інші важче. Наприклад, організованість легше виробити флегматику, чим холерику; доброту - меланхоліку. Бути гарним організатором простіше сангвініку і холерику. Але чуйним, добрим і т.д. можна бути при будь-якому темпераменті.

У структурі характеру виділяють дві групи рис. Під рисою характеру розуміють ті чи інші особливості особистості людини, що систематично виявляються в різних видах її діяльності і по який можна судити про її можливі вчинки у визначених умовах. До першої групи відносять риси, що виражають спрямованість особистості (потреби, інтереси, схильності, мета), систему відносин до навколишнього світу і індивідуальні способи здійснення цих відносин. До другої групи відносять інтелектуальні, вольові й емоційні риси характеру.

Перші ознаки стабілізації характеру виникають на початку життя людини. Вік від 2-3 до 9-10 років є сензитивним періодом для становлення характеру (оптимальне сполучення умов для розвитку рис характеру). Під впливом дорослих формуються такі риси (позитивні і негативні), як доброта, чуйність, товариськість, або егоїстичність, байдужність до людей, черствість. Початок їхнього формування багато в чому пов'язаний з першими місяцями життя і стилем спілкування матері з дитиною. "Ділові" якості, як і їхні антиподи, формуються пізніше в дитячих іграх, у доступних видах домашньої праці. При цьому необхідна стимуляція дорослих. Риси характеру, що виявляються у відносинах з людьми, у спілкуванні, оформляються в початкових класах школи. Вольові риси характеру розвиваються і закріплюються в підлітковому віці, а базові (моральні і світоглядні) основи характеру - у ранній юності. До закінчення школи характер фактично сформований.

Дата добавления: 2015-05-08