Часткова дієздатність регламентує обсяг дієздатності малолітніх осіб у віці до 14 років. Таки особи вправі вчиняти дрібні побутові правочини ( ст.. 31 ЦК)

Обмежена відповідальність встановлюється в окремих випадках законом або договором. Це означає, що за порушення обов’язку сплачується лише неустойка, а збитки не відшкодовуються, або хоч і відшкодовуються, але не повному обсязі. (наприклад підприємства транспорту відповідають за втрату, пошкодження вантажу у розмірі фактичної шкоди, неодержані доходи не відшкодовуються.

Повна відповідальність - відшкодування заподіяної шкоди повинно бути здійснено в повному обсязі – це основній принцип повного відшкодування шкоди.

Підвищена відповідальність може встановлюватися по окремих видах зобов’язань, так за ЗУ “ Про бібліотечну справу” користувач за втрату, пошкодження книг несуть відповідальність у кратному розмірі.

1. Назвіть підстави та умови юридичної відповідальності, підстави звільнення від відповідальності.

Умовами цивільної відповідальності є наявність:

- протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи;

- шкідливого результату такої поведінки (шкоди);

- вини особи, яка заподіяла шкоду;

- причинного зв’язку між протиправною поведінкою і шкодою.

Протиправна поведінка – це поведінка відповідальної особи, що не відповідає вимогам закону, договору, тягне за собою порушення майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи, дістала вираження у невиконанні чи неналежному виконанні договірного зобов’язання або в заподіянні позадоговірної шкоди життю, здоров’ю чи майну іншої тощо особи. Вона проявляється в конкретних формах, які безпосередньо пов’язані з характером юридичних обов’язків.

Шкода - це зменшення або втрата (загибель) певного чи особистого майнового блага. Залежно від об’єкта правопорушення розрізняють майнову і немайнову шкоду. Грошовій вираз майнової шкоди ще називають збитками. Збитки – це витрати, зроблені кредитором, втрата, пошкодження його майна, а також неодержані доходи, які він одержав би, якби зобов’язання було виконано боржником.

Розмір збитків обраховується за цінами, що існували на день добровільного задоволення вимог кредитора, у місці, де зобов’язання має бути виконано, якщо інше не передбачено договором або законом. Якщо вимога добровільно не була задоволена, то розмір збитків обраховується за ринковими цінами, що існували на день ухвалення рішення. Упущена вигода повинна бути підтверджена точними даними.

Моральна шкода – це такі наслідки правопорушення, які не мають економічного змісту і вартісної форми, можуть полягати:

1) фізичному болю та стражданнях, які фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

2) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім”і чи близьких родичів;

3) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку зі знищенням чи пошкодженням її майна;

4) приниженні честі, гідності, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Причинний зв’язок між протиправною поведінкою та шкодою. Вона є причиною шкоди, коли прямо. Безпосередньо пов’язана зі збитками. Непрямий зв’язок означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку і, відповідно, за межами значимого зв’язку.

Вина в цивільному праві розглядається як психічне ставлення особи до своєї протиправної поведінки та їх наслідків. Відсутність вини доводиться особою, яка порушила зобов’язання. В цивільному праві діє принцип припущення (презумпції) вини особи, яка вчинила правопорушення.

Вина може бути умислу і необережності.

Підставами звільнення від відповідальності є:

1) Непереборна сила – це надзвичайна і невідворотна за даних умов подія. На практиці це також називають форс – мажорні обставини. Непереборна сила характеризується ти, що:

а) це зовнішня щодо сторін обставина;

б) це надзвичайна, тобто неординарна, нерядова обставина, яку неможливо відвернути в будь – який спосіб, навіть якщо особа може передбачити її наслідки;

в) це подія, яку неможливо відвернути засобами, наявними у даної особи в конкретних умовах її діяльності способами: тобто у даних обставинах відсутні технічні та інші засоби, за допомогою яких можливо було б запобігти самої обставині або її наслідкам (землетруси, шторм, обвали, епідемії, воєнні дії, страйки тощо).

2. Випадок (казус) – обставина, яка свідчить про відсутність вини будь – кого з учасників зобов’язання, а не взагалі про відсутність будь – чиєї вини у заподіянні шкоди. Він характеризується суб’єктивною непередбаченістю: якби особа знала про можливість настання випадку, вона могла б запобігти шкоді. Не вважається, наприклад, випадком недодержання контрагентом своїх зобов’язань за відсутності на ринку необхідних для виконання зобов’язань товарів. Випадки відповідальності при винятковому заподіянні шкоди можуть бути передбачені законом або договором. Законом, наприклад, передбачена відповідальність при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

3. Вина потерпілого (кредитора). За загальним правилом шкода в такому випадку не відшкодовується (ст. 1193ЦК).

Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов’язання є нікчемним (ст. 614 ЦК).Вина потерпілого може впливати на обсяг належного йому відшкодування в сторону зменшення. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (ст. 1193 ЦК).

1. Назвіть способи захисту цивільних прав та розкрийте їх зміст.

Кожен має право захищати будь – яким засобом захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань. Ст.15 ЦК України закріплює право особи на захист її прав в разі їх порушення. Способами захисту є:

1. Визнання права – необхідність цього способу захисту виникає у тих випадках, коли існування у певної особи права викликає сумнів, не підтверджується даними (документами) встановленої форми, оспорюється суб’єктивне право. Цей спосіб захисту може бути реалізований лише в юрисдикційному порядку, вимога позивача звернена до суду, який на підставі наданих доказів офіційно встановлює наявність або відсутність у нього спірного права.

2. Визнання правочину недійсним – спосіб захисту, який застосовується у випадку укладення заперечуваного правочину, застосовується у випадках та порядку, передбаченому параграфом 2 гл.16 ЦК.

3. Припинення дій, які порушують право – застосовується у випадках щодо триваючого цивільного правовпорушення, наприклад для забезпечення заборони проводити певні дії (використовувати товарний знак).

4. Відновлення становища, яке існувало до порушення права – має місце у випадках. Коли припинення порушення суб’єктивного права та притягнення винного до відповідальності недостатньо, а необхідно поновити порушено право у повному обсязі (застосувати реституцію), наприклад у випадку визнання правочину недійсним.

5. Примусове виконання обов’язку особи в натурі він полягає у тому, що кредитор зобов’язує боржника реально виконати обов’язки, взяті ним на себе у силу договору.

6. Зміна або припинення правовідношення – особа може припинити дію договору (розірвати його достроково) у випадку, коли зрозуміло, що договір не буде виконаний належним чином і в передбачені терміни (при К-П неякісних товарів).

7. Визнання незаконним акта органу державної влади, органу влади АР Крим чи органу місцевого самоврядування Їх посадових осіб.

8. Відшкодування збитків – збитки, це втрати, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати (упущена вигода).

- 9. Відшкодування моральної шкоди сплата потерпілому грошової компенсації за фізичні та моральні страждання, які той переніс внаслідок скоєного правопорушення.

Розмір компенсації моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності та справедливості і має бути адекватним у спричиненні потерпілому страждань.

Самозахист цивільних прав - суб’єкти цивільного права самостійно здійснюють захист своїх прав.. Способи захисту повинні відповідати змісту порушеного права, характеру дій, якими воно порушено, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Формами захисту є:

- необхідна оборона;

- завдання шкоди у стані у стані крайньої необхідності;

- притримання майна кредитором.

Особа здійснює право на захист на свій розсуд.

Захист цивільних прав та інтересі Президентом України, органами державної влади АР Крим або органами місцевого самоврядування. Захист здійснюється в адміністративному порядку шляхом оскарження дій актів державних органів у вищий орган виконавчої дії. Разом з тим звернення до адміністративної інстанції не позбавляє особу звернутися за захистом своїх прав до суду.

Захист прав нотаріусами – нова форма захисту, нотаріус здійснює захист шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі.

1. Дайте визначення цивільної дієздатності, назвіть види дієздатності, підстави та порядок визнання громадянина обмежено дієздатним і недієздатним.

Цивільна дієздатність - це здатність особи своїми діями набувати для себе цивільні права і створювати для себе цивільні обов’язки.

Зміст цивільної правоздатності складається з таких елементів:

а) здатність своїми діями набувати цивільні права і створювати для себе цивільні обов’язки;

б) здатність своїми діями здійснювати належні даної собі цивільні права і покладені на неї обов’язки;

в) здатність своїми діями розпоряджатися належними особі правами;

г) здатність нести цивільно – правову відповідальність за вчинення цивільних правопорушень (деліктоздатність).

Зміст дієздатності залежить від віку особи, від стану її психіки, з урахуванням цього закон розрізняє кілька видів дієздатності:

- повну; - неповну; - часткову.

Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років, повну дієздатність набувають особи, які не досягли повноліття, але зареєстрували шлюб до настання повноліття, повна дієздатність за цією особою зберігається. Вона зберігається і у випадку визнання шлюбу недійсним. (ст.34 ЦК).

Ст. 35 ЦК передбачає підстави, коли особі може бути надана повна дієздатність:

- якщо особа досягла 16 років і працює за трудовим договором;

- якщо неповнолітня особа записана батьком або матір’ю дитини;

У вказаних випадках надання повної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою зацікавленої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів), або піклувальника, а у разі відсутності такої згоди - за рішенням суду.

- якщо особа досягла 16 років і бажає займатися підприємницькою діяльністю (повна дієздатність настає з моменту державної реєстрації її як підприємця за наявності письмової згоди батьків, усиновлювачів, або піклувальника).

Під дрібними побутовими право чинами ЦК розуміє правочини, що задовольняють побутові потреби особи, стосуються предмету, що має невисоку вартість і відповідає фізичному, духовному чи соціальному розвитку малолітнього. Малолітня особа не несе відповідальності за заподіяну шкоду, відповідають її батьки, опікуни, усиновлювачі.

Неповна цивільна дієздатність у осіб у віці від 14 до 18 років. Такі особи мають право:

1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;

3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;

4) самостійно укладати догові банківського вкладу та розпоряджатися внеском, внесеним нею на своє ім’я.

Інші правочини така особа вчиняє за згодою батьків або піклувальників. На вчинення правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова і нотаріально засвідчена згода батьків, піклувальників або усиновлювачів.

За наявністю достатніх підстав за заявою батьків, піклувальників суд може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися стипендією, заробітком або позбавити цього права.

Неповнолітня особа може розпоряджатися коштами, що внесені іншими особами на її ім’я в фінансову установу за згодою батьків, піклувальників, усиновлювачів.

Така особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону, вона несе відповідальність і за порушення договору, укладеного за згодою батьків, піклувальників, усиновлювачів. При недосягненні майна в неповнолітньої особи, відповідальність несуть батьки, піклувальники, усиновлювачі.

Дата добавления: 2015-05-08