Цілі та завдання навчання інформатики в початкових класах

Курс

Група

Група

Усиновлення здійснюється за рішенням суду на підставі заяви про усиновлення дитини (ст. 223, 224 СК). Усиновлення вважається здійсненим у день надбання чинності суду. Постановляючи рішення про усиновлення, суд має враховувати всі обставини, що мають істотне значення (стан здоров’я, матеріальне становище, ставлення до дитини та інші).

Особа, що усиновила дитину має право на таємницю усиновлення, право на приховання факту усиновлення від дитини.

Усиновлювачі мають право на:

- бути записаними батьками у Книзі реєстрації народжень (згода дитини після 7 років);

- змінити відомості про місце народження і дату народження дитини (але не більш як на 6 місяців);

- змінити прізвище, ім’я та по батькові дитини.

На підставі рішення суду про усиновлення орган РАЦСу вносить відповідні зміни в актовий запис про народження і видає нове Свідоцтво про народження з урахуванням цих змін.

Правові наслідки усиновлення:

1) з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов’язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими родичами за походженням, за певними винятками:

2) виникають взаємні особисті немайнові та майнові права та обов’язки між особою, яка усиновлена, та усиновлювачем і його родичами за походженням:

3) усиновлювачі одержують правовий статус матері, батька, а усиновлені – правовий статус дитини.

1. Розкрийте обов’язок матері та батька по утриманню дитини.

Аліментні зобов’язання батьків та дітей щодо утримання – це правовідносини, в яких одна сторона зобов’язана надавати другій стороні утримання на підставах і в порядку, встановленому законом, а друга сторона вправі вимагати виконання такого обов’язку.

Види аліментних зобов’язань:

- аліментні зобов’язання батьків щодо утримання неповнолітніх дітей;

- аліментні зобов’язання батьків щодо утримання повнолітніх дітей, що продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги;

- зобов’язання батьків брати участь у додаткових витратах на неповнолітніх дітей;

- зобов’язання батьків щодо утримання непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги;

- аліментні зобов’язання повнолітніх дітей щодо утримання батьків. Які потребують матеріальної допомоги;

- зобов’язання повнолітніх дітей брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою чи інвалідністю, немічністю.

Закон передбачає 2 порядки сплати батьками аліментів на дитину: добровільний та примусовий.

При добровільному порядку сплати аліментів батьки самі вирішують це питання. Сплата аліментів можлива за ініціативою одного з батьків, шляхом укладення договору між ними, в якому домовитися про розмір аліментів, про витрати на харчування, навчання тощо.

Примусовий порядок має місце при виникненні спору між батьками щодо розміру сплати аліментів. Сімейний кодекс передбачає 2 способи визначення розміру аліментів:

- у частці від заробітку (доходу) матері (батька):

- у твердій грошовій сумі.

Суд визначає це у кожному окремому випадку. При цьому суд враховує:

- стан здоров’я та матеріальне становище дитини:

- стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів;

- наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, сина, дочки тощо.

Мінімальний розмір аліментів на 1 дитину не може бути меншим ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст.184СК (коли розмір аліментів визначається у твердій грошовій формі).

Розмір аліментів визначається у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний доход або частину доходу одержує в натурі. Якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, то цій дитині призначається відповідно до закону державна допомога у розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30% прожиткового мінімуму (ч.3 ст.184 СК).

Підстави та порядок визначення тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце їх проживання невідомо визначені постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006р. №189 «Про порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, якщо місце проживання їх батьків невідомо, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину»

Батьки повинні брати участь і в додаткових витратах, якщо це викликано особливими обставинами (хвороба, каліцтво, тощо). У разі спору розмір участі визначається судом, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Позов про стягнення аліментів може бути заявлений матір’ю або батьком, усиновлювачем, опікуном чи піклувальником, патронатним вихователем, самою дитиною по досягненні нею 14 років.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову на майбутній час. За минулий час аліменти можуть бути присуджені, якщо позивач подасть до суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати (ч.2 ст. 191 СК). Аліменти в цьому разі можуть бути присуджені не більш як за три роки.

Сімейний кодекс передбачає можливість зменшення та збільшення розміру аліментів. Зменшення розміру аліментів можливе:

1) за згодою батьків;

2) за рішенням суду у разі:

- зміни матеріального чи сімейного стану платника або одержувача аліментів;

- погіршення або поліпшення здоров’я когось із них;

- народження у платника аліментів дитини і ця дитина менше забезпечена;

- непрацездатність платника аліментів (інвалід 1 чи 2 групи);

- у разі знаходження дитини на утриманні держави, територіальної громади або юридичної особи;

- якщо дитина працює і має достатній заробіток, а матеріальне становище платника аліментів навпаки погіршилося.

Якщо одержувач аліментів витрачає їх не за призначенням, платник аліментів має право звернутися до суду за захистом своїх прав.

Сімейний кодекс також передбачає обов’язок батьків брати участь у додаткових витратах на дитину. Таки витрати можуть бути викликані тривалими або тимчасовими обставинами, тому закон передбачає їх разове або постійне покриття. Розмір додаткових витрат визначається судом у твердій грошової сумі. Сторона, що звертається за їх стягненням, повинна доказати суду обґрунтованість витрат.

В СК вперше встановлена відповідальність за прострочення сплати аліментів у вигляді пені (1% від суми несплачених платежів). Суд може зменшити розмір неустойки враховуючи матеріальний та сімейний стан платника аліментів. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів неповнолітній.

За минулий час аліменти можуть бути присуджені лише за наявності певних умов, визначених ст.194 СК і не більш як за 3 роки що передували пред’явленню виконавчого листа до виконання. Якщо за виконавчим листом, пред’явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв’язку із розшуком платника аліментів або у зв’язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час.

Заборгованість погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, стипендії, пенсії за місцем їх одержання або стягуються за рішенням суду. Заборгованість стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття.

Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу) визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не проводилося їх стягнення. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу) який він одержує.

Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості. Розмір заборгованості обчислюється державним виконавцем, а у разі пору - судом.

З урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості, якщо вона виникла у зв’язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред’явлення без поважних причин виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти.

Обов’язок батьків утримувати повнолітніх дітей та його виконання.

Аліментний обов’язок батьків дітей виникає щодо:

- повнолітніх непрацездатних дітей (ст. 198 СК);

- повнолітніх дітей, які продовжують навчання (ст.199 СК);

Обов’язок утримувати повнолітніх непрацездатних дітей виникає на підставі складу юридичних фактів:

- походження дітей (родинний зв’язок);

- непрацездатність повнолітніх дітей;

- потреба дітей у матеріальної допомозі;

- здатність батьків надавати таку допомогу.

Непрацездатними визнаються інваліди 1,2,3 груп. Дитина вважається такою, що потребує допомоги, якщо вона забезпечена коштами в розмірі нижче прожиткового мінімуму. Однак вона може бути визнана такою і у випадку, якщо забезпечена коштами в розмірі відповідно до прожиткового мінімуму, але потребує додаткових коштів на придбання лікарських препаратів, оплату стороннього догляду тощо.

Ст. 199 СК передбачає обов’язок утримувати повнолітню дитину, якщо вона навчається, до досягнення нею 23 років. Підставою виникнення такого обов’язку є такий склад юридичних фактів:

- походження дітей;

- продовження навчання;

- потреба в матеріальної допомозі;

- здатність батьків надавати таку допомогу.

Такий обов’язок може припинитися і раніше, якщо дитина припинила навчання, але якщо дитина знову відновила навчання, то вона має право на утримання.

1. Методика навчання інформатики як педагогічна наука і навчальна дисципліна підготовки вчителя інформатики.

В даний час з'явилася потреба в становленні суспільства як інформаційного. Інформатизація суспільства висуває нові вимоги його членам – володіння знаннями, вміннями і навичками, які на попередніх етапах розвитку суспільства могли вважатися необов'язковими чи, у всякому разі, не першочерговими. Інформаційна діяльність та інформаційні технології стають невід'ємними компонентами практично всіх видів професійної діяльності. Тому на даний час перед шкільною освітою стоїть проблема – підготувати школярів до життя в сучасному суспільстві і професійної діяльності у високорозвинутому інформаційному середовищі, до можливості отримання подальшої освіти з використанням сучасних інформаційних технологій.

З появою пропедевтичного курсу інформатики (ПКІ) в початковій школі в 2002/03 навч.році як окремого предмету, і підготовкою вчителів інформатики у початкових класах (у нашому коледжі з 2005/06 н.р.), з’являється необхідність викладання методики навчання інформатики. Як нову дисципліну її почали викладати у вищих педагогічних навчальних закладах з 1987/88 навчального року.

Особливість методики навчання інформатики виявляється в тому, що інформатика (і як наука, і як навчальний предмет), бурхливо розвивається. Багато положень у ній сформувалися зовсім недавно і не мають ще ні глибокого теоретичного обґрунтування, ні експериментальної перевірки. У зв’язку з цим існує потреба постійно узгоджувати зміст навчання з досягненнями у розвитку науки і техніки.

Методика навчання інформатики – це педагогічна наука, яка досліджує закономірності навчання інформатики на сучасному етапі її розвитку у відповідності з цілями, поставленими суспільством.

Основною її метою є формування методичної культури майбутнього вчителя інформатики, під якою розуміють рівень підготовленості вчителя до діяльності, що базується на сформованості загальних і конкретних методичних вмінь, які пов'язані з навчанням інформатики в системі освіти.

У відповідності із загальними цілями навчання методика навчання інформатики ставить перед собою наступні основні задачі:

· визначити конкретні цілі вивчення інформатики, зміст та її місце в навчальному плані початкової школи;

· розробити і запропонувати школі та вчителю найбільш раціональні методи та організаційні форми навчання, спрямовані на досягнення поставлених цілей;

· розглянути всю сукупність засобів навчання інформатики і розробити рекомендації щодо їх використання на практиці.

Методика навчання інформатики, як і будь-яка інша предметна шкільна методика, повинна забезпечити розв’язування традиційної тріади питань:

Навіщо вивчати інформатику? (Цілі навчання інформатики.)

Що саме слід вивчати? (Зміст навчання.)

Як треба навчати інформатики? (Засоби, методи, організаційні форми навчання.)

Тому, методична система навчання інформатики, як і будь-якого іншого предмету, являє собою сукупність п’яти ієрархічних взаємопов’язаних компонентів: цілей, змісту, методів, засобів та організаційних форм навчання (рис.1).

Цілі навчання (навіщо вивчати інформатику?) визначають завдання навчання молодших школярів інформатики в системі навчання і виховання.

Зміст навчання (що вивчати?) – побудова пропедевтичного курсу інформатики, тобто, який матеріал вивчається і в якому порядку. Це прерогатива Міністерства освіти і науки, яке розробляє шкільні програми, матеріал, що вивчається, вимоги до ЗУН учнів.

Методи навчання (як вчити?) – конкретні методи вивчення кожного розділу ПКІ і кожного питання в цьому розділі. Це діяльність учителя, який визначає, які методи пояснення, закріплення і контролю будуть використані на кожному уроці.

Засоби навчання (за допомогою чого вчити?) – підручники, дидактичний матеріал, наочні посібники, комп’ютер, інші технічні засоби навчання, які підбирає вчитель до кожного уроку.

Форми організації навчання (як організувати пізнавальну діяльність учнів?) як проводити урок і позаурочні форми навчання, щоб досягти найбільшого ефекту.

Зміна принаймні одного елемента обов’язково тягне за собою зміну інших.

Рис. 1. Взаємозв’язок компонентів системи навчання

Структура навчальної дисципліни «Методика навчання інформатики»:

1) загальна методика, в якій розглядаються загальні теоретичні основи методики викладання інформатики,

2) конкретна (спеціальна) методика, яка розглядає методи вивчення конкретних розділів, тем шкільного курсу інформатики.

Методика навчання інформатики – молода педагогічна наука, але вона формується не на порожньому місці. Будучи самостійною науковою дисципліною, в процесі формування вона увібрала в себе знання інших наук, а в своєму розвитку спирається на отримані ними результати. Це такі науки:

ü філософія (не знаючи положень філософії, неможливо досконало використати теорію пізнання реального світу, а уроки інформатики сприяють формуванню матеріалістичного світогляду учнів);

ü педагогіка – дидактика (розробляє принципи навчання, форми організації навчальної роботи, методи навчання) і теорія виховання (навчання в школі має не тільки освітні завдання, але й виховні, тому загальні положення щодо виховання позитивних рис характеру можна використовувати на уроках інформатики);

ü психологія, вікова фізіологія (вчитель повинен знати психологічні особливості учнів залежно від їх віку, особливості розвитку психічних процесів молодших школярів, впливати на їх психіку, відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, емоції, почуття, волю, характер, індивідуальні здібності і на особистість в цілому);

ü і нформатика (в залежності від того, які ідеї інформатики є ведучими, відбирається зміст матеріалу для школи і дається те чи інше трактування цим поняттям);

ü логіка (закони і правила логіки методика використовує в процесі аналізу навчального матеріалу, формулювання означень інформатичних понять, встановленні зв’язків між поняттями, відшукання шляхів розв’язування задач за допомогою комп’ютера, а розвиток логічного мислення учнів є одним із завдань викладання ПКІ в школі);

ü інші методики навчання загальноосвітніх предметів початкової школи (вчителю це важливо враховувати, щоб здійснювати міжпредметні зв’язки).

В умовах глобальної інформатизації всіх галузей людської діяльності та проникнення інформатики в усі інші науки можна стверджувати про зв'язок методики навчання інформатики практично з будь-якою наукою.

Основний напрям інформатичної освіти вимагає, перш за все, постановку нових цілей навчання. Мета навчання інформатики в сучасній школі визначається значенням інформатики як науки в житті сучасного суспільства, глибоким проникненням інформаційно-комунікаційних засобів у всі сфери людської діяльності.

Основні цілі сучасного шкільного курсу інформатики, можна сформулювати так:

формування у школярів початків комп'ютерної грамотності, яка включає знання, уміння і навички розв'язування задач за допомогою комп’ютера (уміння працювати з комп’ютером на рівні користувача, складання найпростіших програм для комп’ютерів, уявлення про будову і принципи дії комп’ютера, уявлення про сфери застосування і можливості використання комп’ютера);

формування основ інформаційної культури школярів, тобто формування сукупності знань, умінь, навичок, які забезпечують учням можливість застосовувати комп’ютерну техніку в навчальній, а згодом у професійній діяльності;

забезпечити наступність з подальшими ланками навчання.

Мета та завдання ПКІ «Сходинки до інформатики» визначаються навчальною програмою. Метою курсу є формування і розвиток в учнів інформаційно-комунікаційної компетентності та ключових компетентностей для реалізації їхнього творчого потенціалу та соціалізації у суспільстві.

До ключових компетентностей можна віднести «уміння вчитися», як здатність до самоорганізації в навчальній діяльності.

Інформаційно-комунікаційна компетентність передбачає впевнене та критичне використання інформаційно-комунікаційних технологій та відповідних засобів для навчання, відпочинку та спілкування і виявляється у таких ознаках:

здатність раціонально використовувати комп’ютер і комп’ютерні засоби для розв’язування завдань, пов’язаних з опрацюванням даних, їх пошуком, зберіганням, поданням і передаванням;

готовність вирішувати інформаційні проблеми шляхом застосування засобів ІКТ та алгоритмів виконання завдань;

здатність співпрацювати за допомогою засобів ІКТ для виконання комплексних завдань;

вміння безпечно працювати з комунікаційними системами.

Основними завданнями курсу «Сходинки до інформатики» є формування в учнів молодшого шкільного віку:

початкових уявлень про базові поняття інформатики (повідомлення, інформація, дані, інформаційні процеси, комп’ютер та інші пристрої, що використовуються для роботи з повідомленнями та даними, сфери їх застосування у житті сучасної людини в інформаційному суспільстві);

початкових навичок знаходити, використовувати, створювати та поширювати повідомлення та дані, застосовуючи для цього засоби інформаційно-комунікаційних технологій – ІКТ (створювати графічні зображення, комп’ютерні презентації, текстові документи, шукати інформацію в мережі Інтернет, користуватися електронною поштою та ін.);

алгоритмічного, логічного та критичного мислення;

початкових уявлень та навичок роботи з різними програмними засобами підтримки вивчення інших предметів початкової школи, а також для розв’язування практичних завдань з цих предметів.

Дата добавления: 2015-05-08