Правові титули закріплення майна за суб’єктами господарювання

Об’єкти права інтелектуальної власності суб’єктів підприємницької діяльності

Згідно зі ст. 418 ЦК право інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншими законами.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об’єктів права інтелектуальної власності визначається ЦК та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 420 ЦК до об’єктів права інтелектуальної власності належать:

· літературні та художні твори;

· комп’ютерні програми;

· компіляції даних (бази даних);

· фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;

· наукові відкриття;

· винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

· компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

· раціоналізаторські пропозиції;

· сорти рослин, породи тварин;

· комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;

· комерційні таємниці;

· виконання.

Основу правового режиму майна суб’єктів господарювання, на якій базується їх господарча діяльність, становлять право власності та інші речові права – право господарського відання, право оперативного управління.

Під правовим режимом майна суб’єктів (правовий титул) господарювання зазвичай розуміють встановлені правовими нормами структуру цього майна, порядок його придбання, використання й вибуття, а також звернення на нього стягнення кредиторів.

Відповідно, найширші повноваження має суб‘єкт господарювання, наділений правом власності, більш вузькі – суб‘єкт, наділений правами господарського відання, оперативного управління або оперативного використання майна.

Згідно зі ст. 316 ЦК правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності надає можливість власникові на власний розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Володіння – це закріплення матеріальних благ за конкретними власниками (індивідуумами й колективами), фактичне утримання речі у сфері господарювання цих осіб.

Користування – це вилучення з речей їх корисних властивостей, які дають можливість задовольнити відповідні потреби індивіда чи колективу.

Розпорядження – це визначення власником юридичної або фактичної долі речі

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Під час здійснення своїх прав та виконання обов’язків власник зобов’язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов’язує.

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається в здійснення власником права власності.

Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов’язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Згідно зі ст. 320 ЦК власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, установлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Ст. 325 ЦК передбачає наявність приватної власності. Суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.

У свою чергу ст. 326 ЦК розкриває правовий зміст права державної власності. У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави право власності здійснюють відповідно органи державної влади, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб’єктами.

Івідповідно в ст. 327 ЦК надається правова характеристика права комунальної власності. У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Право господарського відання – це право юридичних осіб, що здійснюють підприємницьку господарську діяльність, тобто є суб’єктами підприємництва, похідне від права власності, з обмеженням повноваження розпоряджатись окремими видами майна за згодою власника.

Згідно зі ст. 136 ГК право господарського відання – це речове право суб’єкта підприємництва, який володіє, користується й розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

У ГК не перелічуються конкретні дії, що складають право господарського відання, але до них можна віднести дії щодо ефективного використання майна, сировини, поліпшення обслуговування населення, що користується послугами цього суб’єкта господарювання, поліпшення умов праці працівників підприємства.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб’єктом підприємництва, головним чином здійснює функції контролю. При цьому він не має втручатись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Під час захисту права господарського відання застосовуються положення, передбачені для захисту права власності. Особливістю є те, що суб’єкт, який здійснює діяльність на основі майна закріпленого за ним згідно правового титулу господарського відання, має право на захист своїх майнових прав не тільки від третіх осіб, але також від власника, який закріпив за ним це майно. На такому правовому титулі майно закріпляється за державними (ч. 3 ст. 73, ч. 2 ст. 74 ГК), комунальними (ч. 3 ст.78 ГК), унітарними підприємствами, що діють з метою отримання прибутку.

Згідно зі ст. 137 ГК право оперативного управління – речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується й розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених Господарським кодексом України та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

На прикладі казенного підприємства можна бачити, що право оперативного управління (на основі цього правового титулу працює казенне підприємство) відрізняється від права господарського відання за такими ознаками:

· казенне підприємство фінансується власником, суб’єкт господарювання який діє на праві господарського відання здійснює господарську діяльність за рахунок отриманих від неї доходів, тобто на основі самофінансування;

· казенне підприємство як суб’єкт права оперативного управління розпоряджається своїми коштами відповідно до фінансового плану й плану розвитку казенного підприємства. Прибуток розподіляється згідно з порядком встановленим КМУ, тоді як суб’єкт господарювання на праві господарського відання самостійно визначає напрям використання цього прибутку;

· як і в разі права господарського відання власник майна, закріпленого на праві оперативного управління, здійснює контроль за переданим майном, проте у власника майна переданого в оперативне управління повноваження щодо контролю ширші. Власник може вилучати в суб’єкта господарювання надлишкове майно, майно, що ним на використовується, а також майно, що ним використовується не за призначенням (державні установи, казенні підприємства).

Дата добавления: 2015-05-10