Форма господарського договору. Ч. 1 ст. 639 ЦК встановлює, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом

Ч. 1 ст. 639 ЦК встановлює, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Проте господарський договір укладається, як правило, у письмовій формі (ч. 1 ст. 181 ГК України, ст. 208 ЦК України). Це пояснюється значним за вартістю та цінністю предметом договірних зобов’язань та потребою правового захисту контрагентів у разі можливого невиконання умов договору.

Чинне цивільне та господарське законодавство виділяє ряд модифікацій письмової форми, що застосовуються під час укладання господарських договорів:

· повна письмова форма господарського договору – єдиний документ, підписаний сторонами (ч. 1 ст. 181 ГК, ч. 2 ст. 207 ЦК), до якого додаються документи, що супроводжують процес його укладання, а саме:

- підписаний сторонами текст договору з усіма додатками (акцепт);

- протокол розбіжностей (якщо він мав місце);

- протокол узгодження розбіжностей (якщо розбіжності узгоджувалися й між сторонами було досягнуто компроміс щодо спірних умов договору);

- судове рішення (якщо спір передавався на розгляд судовим органам);

· скорочена письмова форма – це комплект листів, телеграм, факсограм та інших документів, якими сторони обмінювалися в процесі встановлення договірного зв’язку (ч. 1 ст. 181 ГК, ч. 1 ст. 207 ЦК), якщо зміст цих документів свідчить про наміри сторін встановити договірний зв’язок та істотні умови договору;

· звичайна письмова форма – це стандартний бланк, що має передбачені законодавством реквізити та загальні вимоги щодо оформлення (загальні вимоги щодо оформлення господарського договору, як і будь-якого іншого первинного документа, містяться в п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»);

· типова форма – це типовий договір, бланк якого затверджений Кабінетом Міністрів України чи іншим уповноваженим органом держави (абз. 4 ч. 4 ст. 179 ГК України, ст. 630 ЦК України);

· примірна форма – це примірний договір, бланк якого рекомендований суб’єктам господарювання відповідним органом управління (абз. 3 ч. 4 ст. 179 ГК України);

· нотаріальна форма – застосовується в передбачених законом випадках (наприклад, у разі продажу в процесі приватизації цілісних майнових комплексів підприємств або їх структурних підрозділів ч. 4 ст. 27 ЗУ «Про приватизацію державного майна») або за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 209 ЦК України).

Для деяких видів господарських договорів запроваджена державна реєстрація, з якою пов’язується момент настання дійсності договору (наприклад, договори оренди земельної ділянки, ст. 20 ЗУ «Про оренду землі»).

Дата добавления: 2015-05-10