Географічний напрям

Расово-антропологічна школа

Расово-антропологічна школа в соціології виникав та існує у другій половині XIX - початку XX ст. її поява пов'язана насамперед з ім'ям французького дослідника Жозефа Артура де Ґобіно (1816--1882). Він вважав головними причинами розвитку суспільства расові особливості, чистота раси розглядається ним як основна спонукальна сила розвитку цивілізації. Але оскільки у світі практично не залишилося чистих рас, а біла раса поступово змішується з жовтою і чорною та втрачає свою провідну роль, Ж. А. де Ґобіно досить песимістично дивиться на майбутнє, пророкуючи занепад західноєвропейської цивілізації, створеної білою расою на чолі з арійцями.

Основні положення расово-антропологічної школи зводяться до визнання, що:

- соціальне життя і культура є лише наслідком дії расово-антропологічних чинників;

- раси в головними суб'єктами історичного процесу;

- раси поділяються на "вищі" й "нижчі";

- змішування рас призводить до фізичної і культурної деградації суспільства;

- соціальна поведінка людини детермінована (зумовлена) біологічною спадковістю.

Расово-антропологічний напрям у соціології в науковому плані виявився нежиттєздатним головним чином через хибність вихідних положень і брак наукової аргументації. В політичному ж плані він дав поштовх до появи расизму та фашизму, геноциду і етноциду, за що людство заплатило життям мільйонів людей.

Географічний напрям у соціології започаткував англійський соціолог Генрі Томас Бокль (1821-1862). Він вважав, що суспільний розвиток залежить насамперед від зовнішніх географічних факторів - клімату, їжі, ґрунтів і ландшафту. Саме вони визначають генезис перших історичних форм суспільності й навіть тип політичного устрою - деспотії чи демократії. Так, наприклад, у країнах із теплим, сприятливим для землеробства кліматом люди малопридатні до тяжкої фізичної праці, ринок перенасичений дешевою робочою силою, а це викликає злиденність одних і багатство інших; нерівність розподілу багатства спричиняє виникнення деспотичної влади. І навпаки, у народів, які живуть у країнах із помірним кліматом, їжа обходиться дорожче, вимагає більших затрат праці; на ринку праці попит на робочу силу перевищує пропозицію, це впливає на зростання заробітної плати, тому багатства розподіляються рівномірніше, і в таких країнах переважають демократичні форми політичного устрою.

Основними положеннями географічного напряму в соціології в:

- абсолютизація ролі природних факторів (таких, як клімат, ландшафт, великі річки, близькість до морів чи океанів, специфіка географічного розташування тощо);

- недооцінка специфіки суспільства та масштабів діяльності людини із перетворення природного середовища в культурне, потенціалу змін, закладеного у внутрішній взаємодії соціальних і духовних чинників;

- однозначна залежність психологічних і культурних процесів від фізичних факторів зовнішнього середовища.

Дата добавления: 2015-05-08