До кожного визначення підберіть правильне поняття

Список використаних джерел та літератури.

1. Конституція України від 28.06.1996 року (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141).

2. Загальна декларація прав людини від 10.12.1948 року.

3. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року.

4. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16.12.1966 року.

5. Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23.04.1991 року (Редакція від 12.12.2012 року).

6. Бачинин В.А. Морально-правовая философия. – Харьков: Консум, 2000. – 208 с.

7. Бернацкий Г.Г. Э.Н.Трубецкой: естественное право и религия. – СПб., 1999. – С. 91.

8. Ведєрніков Ю.А., Грекул В.С. Теорія держави і права: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – С. 167.

9. Вовк Д. Сучасні проблеми відносин держави і церкви в Україні // «Круглий стіл»: «Сучасний етап розвитку Української держави і права в світлі реалізації Програми діяльності Кабінету Міністрів України «Назустріч людям». – Вісн. Акад. прав. наук України. – 2005. – № 1(40). – С. 246, 247.

10. Єленський В. Релігія та політика в посттоталітарному соціумі // Релігія і Церква в контексті реалій сьогодення. — К., 1995. — С. 228

11. Дьюрем К. Свобода религии: модельСША // Модели церковно-государственньїх отношений стран Западной Европы и США. — К., 1996. — С. 131.

12. Загальна теорія держави і права: / М. В. Цвік, В. Д. Ткаченко, Л. Л. Богачова та ін.; За ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. - Харків: Право, 2002. - 432 с.

13. Кравчук.В. Теорія держави і права (опорні конспекти). – К., 2003. – С. 137.

14. Сергієнко Г. Питання правового статусу релігійних організацій в Україні //Юридична Україна. – 2004. - № 9. – С.10 - 14.

15. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. — Харків: Консум, 2001. — 656 с.

	Є наслідком державної діяльності, втіленням волевиявлення держави. Це приписи законів; принципи і норми ратифікованих міжнародних договорів; судові рішення, що стали прецедентом та ін.
	Випливає безпосередньо із соціального життя і не залежить від держави. Воно існує у вигляді звичаїв, традицій, природних прав, моральних та інших соціальних норм
	Правові норми і принципи як певні юридично визнані можливості (свободи)суб'єкта права задовольняти особистий інтерес
	Система діючих у державі правових норм і принципів. Вони встановлені (або визнані) державою як регулятор суспільних відносин, забезпечені нею
	Спроможність служити метою і засобом задоволення науково обґрунтованих, соціально справедливих загальнолюдських потреб й інтересів громадян та їх об'єднань
	Виходить від держави, виражено в писаних нормах, міститься в нормативно-правових документах: законах, актах виконавчої влади і місцевого самоврядування, судових і адміністративних прецедентах, нормативно-правових договорах, правових звичаях
	Внутрішній зміст права як регулятор суспільних відносин, який виражається в єдності загально соціальних і вузько класових (групових) інтересів через формальне (державне) закріплення міри свободи, рівності та справедливості
	Система соціальних загальнообов'язкових норм, дотримання і виконання яких забезпечуються державою. Має ключове значення в регулюванні правопорядку на національному і міжнародному рівнях
	Об'єктивно властиві праву відправні начала, незаперечні вимоги (позитивні зобов'язання), які ставляться до учасників суспільних відносин із метою гармонічного поєднання індивідуальних, групових і громадських інтересів
	Основні напрями правового впливу на суспільні відносини з метою їхнього впорядкування
	Має більш глибокий, ґрунтовний, вихідний для життя людей норматив поведінки, ґрунтується в самій природі людини, джерело прав людини — вона сама, її потреби й інтереси, її спосіб існування і розвитку. Вона ж виступає їх носієм