Приватне та публічне право

Система законодавства

У широкому розумiннi цього слова система законо­давства характеризується як система нормативно-правових актiв.

У вузькому розумiннi система законодавства визна­чається як система законiв.

Найпоширенішою дефiнiцiєю системи законодавства є характеристика її як системи всiх упорядкованих певним чином нормативно-правових актiв певної держави. А якщо це система, то вона має свою структуру (тобто внутрiшню органiзацiю упорядкованих нормативно-правових актiв).

Структура системи законодавства подiляється на два основні види.

1. Галузевий. Галузi законодавства можуть:

а) збігатися з галузями права (наприклад кримiнальне, сiмейне законодавство);

б) в основному збігатися з пiдгалузями права (автор­ське, винахiдницьке, бюджетне законодавство);

в) у певній частинi збігатися з кiлькома галузями права (морське законодавство, законодавство про охорону приро­ди).

Отже, кiлькiсть галузей законодавства перевищує кiль­кiсть галузей права.

2. Субординацiйний, або iєрархiчний. Цей вид передба­чає розподiл нормативно-правових актiв за юридичною силою (закони, укази тощо).

Систему законодавства слiд вiдрiзняти вiд системи права. Мiж ними є істотні вiдмiнностi. Це виражається насамперед у тому, що первинним елементом системи законодавства виступає нормативно-правовий акт, а первинним елементом системи права – норма права. Крiм того, законодавство за обсягом матерiалу, що мiститься в ньому, ширше за систему права, оскiльки включає в себе положення, якi у власному розумiннi не можуть бути вiднесенi до правової норми (рiзноманiтнi визначення, програмнi положення, указiвки на цiлi й мотиви видання актiв тощо).

Таким чином, система законодавства – це його струк­тура, що характеризується, з одного боку, органiчною єднiстю всiх чинних у державi нормативно-правових актiв, а з iншого – поділом на галузi й інститути законодавства.

(Див. докладніше: Скакун О.Ф. Теорія держави і права (енциклопедичний курс): Підручник. – Х.: Еспада, 2006. – С. 373 – 379.)

Питання та завдання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття "система законодавства".

2. Якою є структура системи законодавства?

3. Чим система законодавства відрізняється від системи права?

Сучасний розподіл права на приватне та публічне по суті являє собою рецепцію римського права. Інакше можна сказати, що приватне право виражає і захищає інтереси приватних осіб, а публічне – загальнодержавні (публічні) інтереси. Важливим є те, що захист інтересів у приватному праві здійснюється за ініціативою самих зацікавлених осіб, а публічне – посадовцями на підставі та в ім’я закону. Публічне право – це сфера влади та примусу, а приватне право – сфера свободи й особистої ініціативи.

До сфери дії приватного права входять відносини приватної власності, зобов’язальні відносини, відносини, що випливають із договорів, спадкові тощо. До галузей, інститутів приватного права зазвичай відносять цивільне, сімейне, спадкове, речове.

Слід зазначити, що радянська юридична наука не визнавала поділ радянського права на приватне та пуб­лічне. Основним мотивом заперечення такого поділу було те, що приватне право у своїй основі має приватну влас­ність. Коли в країні така відсутня, то відсутнє й приватне право.

У наш час створення ринкової економіки, допущення приватної власності визнається існування приватного пра­ва. Можна сказати, що йде формування цього права.

Відзначимо, що поділ права на приватне та публічне характерний для національних правових систем, що вхо­дять у романо-германську правову сім’ю. Англо-амери­канське право, як і мусульманське, такого поділу не знає. Тут все право є публічним.

Існують різні підходи до поділу права на приватне й публічне. Згідно з одним із них за основу такого поділу береться матеріальна ознака (тобто чиї інтереси або чию користь виражає це право). Публічне право служить дер­жавним інтересам, приватне – інтересам окремих осіб. Ця точка зору має своїх супротивників, які стверджують, що загальні інтереси – це сукупність приватних інтересів. Тобто право, що захищає приватні інтереси, одночасно захищає й загальні, і навпаки.

Заслуговує на увагу точка зору, відповідно до якої поділу на приватне та публічне право підлягають не галузі й інститути, а суб’єктивні права. У цьому є раціональне зерно. Наприклад, цивільне право традиційно відноситься до приватного, але виявляється, що в Цивільному кодексі України поряд із диспозитивними міститься багато імпера­тивних норм, що характерно саме для публічного права.

Можна відзначити, що проблема поділу права на приватне та публічне потребує подальшого дослідження. Це тим більше важливо, що в сучасних умовах правового реґулювання суспільних відносин в Україні ми спосте­рігаємо вторгнення до сфери приватного права елементів публічно-правового реґулювання. Про це свідчить втру­чання держави в економічні та соціальні відносини з метою захисту як загальних інтересів, так і захисту інтересів слабких суб’єктів ринкової економіки (працівника – від роботодавця, споживача – від виробника й торговця). Разом з тим, в Україні спостерігається й протилежна тенденція – своєрідна "приватизація" публічного права, викликана переходом до ринкової економіки. Виникнення інституту прав споживача – яскраве тому свідчення.

Приватноправове реґулювання характеризується таки­ми принципами:

- визнанням і захистом приватної власності;

- рівністю, незалежністю суб’єктів приватного права;

- свободою договорів.

Саме в ці моменти приватноправового реґулювання вторгаються публічно-правові методи, що виражається в певному обмеженні деяких прав осіб. Наприклад, істотно обмежується свобода розпорядження земельною власністю, особливо сільськогосподарського призначення; держава інколи реґламентує тарифи й ціни, установлює обмеження з метою забезпечення екологічної безпеки тощо.

Ці процеси мають на меті захист інтересів усього суспільства, обмеження ринкової стихії. У сучасних умовах розвитку України переважає соціально орієнтована, реґу­льована ринкова економіка, що неможливо без вторгнення в ринкові відносини (сферу приватного права) публічного права.

Однак треба ще раз підкреслити, що тут необхідне оптимальне співвідношення приватноправових і публічно-правових засад, що й сприятиме подальшому розвитку України.

(Див. докладніше: Теория государства и права: Учебник / Под ред. В.К. Бабаева. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2006. – С. 432 – 437; Общая теория права и госу­дарства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. – М.: Юристъ, 2007. – С. 238 – 242.)

Питання та завдання для самоконтролю

1. Що таке приватне право?

2. Що таке публічне право?

3. Розкрийте підстави поділу права на приватне та пуб­лічне.

4. Охарактеризуйте принципи приватноправового ре­ґулювання.

Дата добавления: 2015-05-10