КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Питання. 1. Класифікація групових конфліктівГрупові конфлікти 1. Класифікація групових конфліктів. 2. Особливості групових конфліктів. 3. Причини групових конфліктів. 4. Явища міжгрупової взаємодії як причина групових конфліктів. 6.1. Основні теоретичні положення Конфлікт “особистість – група”. Цей тип конфлікту має багато спільного з міжособистісним, проте він більш багатоплановий. Група має цілу систему стосунків, вона певним чином організована, в ній, як правило, є формальний і / або неформальний лідер, координаційна і субординаційна структури і т. інше. Тому імовірність конфлікту тут зростає. До внутрішньоособистісних і міжособистісних причин конфлікту додаються ще і причини, зумовлені груповою організацією. Подібно іншим типам конфліктів, конфлікт між особистістю і групою може бути як конструктивним, так і деструктивним. В першому випадку вирішення конфлікту сприяє зміцненню зв’язку особистості з групою, формуванню особистісної і групової ідентифікації та інтеграції. В іншому випадку, навпаки, відбувається групова дезінтеграція. Перша особливість такого конфлікту пов’язана зі структурою, оскільки по один бік знаходиться особистість, а з другий – група. Отже, конфліктна взаємодія відбувається через зіткнення особистісних і групових інтересів і мотивів, а образи конфліктної ситуації представлені першим суб’єктом в індивідуальних поглядах і оцінках, а другим – в групових. Друга особливість відображає специфіку причин, які пов’язана із становищем індивіда в групі: позиція, статус, внутрішня установка, роль, групові норми. Позиція – офіційне положення особистості в групі відповідно до посади. Статус – реальне положення особистості в системі групових стосунків, ступінь її авторитетності. Внутрішня установка – суб’єктивне сприйняття особистістю свого статусу в групі. Роль – поведінка особистості в групі, яка задана нормативно і схвалюється колективом. Групові норми – загальні правила поведінки для всіх членів групи. Причини конфліктів між особистістю і групою пов’язані з: а) порушенням рольових очікувань; б) неадекватністю внутрішньої установки статусу особистості; в) порушенням групових норм. Третя особливість знаходить своє відображення у формах протікання конфлікту: суттєве обмеження або повне припинення неформального спілкування членів групи з конфліктуючим, критика на адресу конфліктуючого, ейфорія з боку конфліктуючої сторони, застосування групових санкцій. Класифікація конфліктів “особистість – група”: 1) керівник – група; 2) колектив – учасник колективу; 3) лідер – група. Конфлікт “група – група”. Виражається цей конфлікт в зіткненні інтересів різних груп. До такого типу відносяться конфлікти між соціальними групами найрізноманітнішого розміру: малими, середніми і великими. Причини міжгрупових конфліктів можуть бути дуже різними: економічні, політичні, національно-етнічні і т.д. Неоднаковий рівень розвитку соціальних груп впливає на особливості виникненні конфлікту і засоби його вирішення. Для міжгрупових конфліктів найпростішими і найраціональнішими є два критерії їх диференціації: за суб’єктами і за об’єктами конфлікту. Відповідно до цього отримаємо наступні групи конфліктів: 1) класові; 2) ситуативні; 3) національні; 4) територіальні; 5) соціопрофесійні; 6) конфлікти поколінь (батьки і діти); 7) родові або кланові і т.д. Але зміст цих конфліктів задають не групи як такі, а те, що їх розділяє, тобто об’єктконфлікту (ресурси, статус і цінності). Відповідно, маємо три головні типи конфліктів між будь-якими групами в трьохосновних сферах людської діяльності: 1) соціально-економічні (діляться ресурси); 2) політико-правові (діляться влада і вплив); 3) духовно-ідеологічні (нав’язуються свої цінності). Всередині кожного з цих видів конфліктів далі можна виділяти внутрішні градації на різних підставах: 1) за ступенем прояву (явні і приховані); 2) за ступенем усвідомленості (усвідомлені адекватно або неадекватно); 3) за характером цілей (конструктивні і деструктивні); 4) за підсумками для кожної із сторін (конфлікти з “нульовою сумою”: “виграш – програш”, або з “ненульовою сумою”: “виграш – виграш”); 5) за ступенем однорідності учасників (гомогенні і гетерогенні); 6) за ступенем структурованості і інституалізації (повністю або частково); 7) за способами регулювання (управління, узгодження, вирішення) та ін. Міжгрупові конфлікти є неминучими, вони є одним із засобів розвитку людства. Пошуком закономірностей виникнення міжгрупових конфліктів з XX ст. активно займається соціальна психологія. Їй вдалося відкрити ряд цікавих явищ міжгрупової взаємодії, розуміння яких розкриває природу міжгрупових конфліктів: 1) соціальна фасилітація; 2) соціальні лінощі; 3) деіндивідуалізація; 4) групова поляризація; 5) огруплення мислення; 6) груповий фаворитизм; 7) груповий тиск. Соціальна фасилітація (від англ. facility – легкість, сприятливі умови) – ефект посилення домінуючих реакцій у присутності інших.Тобто навіть проста присутність будь-кого іншого може підвищувати енергійність наших дій (у тому числі і конфліктних). Але цей феномен не є однозначним. Не випадково в його визначенні фігурує словосполучення “домінуюча реакція”. Це означає, що присутність інших позитивно позначається на рішенні індивідами простих задач (в яких домінує правильна відповідь). Рішення ж задач складних, навпаки, ускладнюється в присутності інших людей. Але у будь-якому випадку поведінка індивіда змінюється. Соціальні лінощі – тенденція людей зменшувати свої зусилля, якщо вони об’єднуються з іншими для досягнення загальних цілей, оскільки знімається особистісна відповідальність за кінцевий результат. Правда, і тут є виняток: колективність зусиль не приводить до їх ослаблення, якщо загальна мета надзвичайно значуща і важлива. Тільки в цьому випадку можна сміливо стверджувати, що “в єдності – сила”. Деіндивідуалізація – втрата індивідом в групових ситуаціях відчуття індивідуальності і стримуючих норм самоконтролю.Чим більше група, тим сильніша деіндивідуалізація і тим вірогідніший прояв актів насильства, вандалізму та інших антисоціальних дій. Групова поляризація – викликане впливом групи посилення первинної думки індивіда прийняти ризиковане або, навпаки, обережне рішення. Групове обговорення не усереднює думки індивідів, а навпаки зміщує їх до одного з можливих полюсів. Огруплення мислення – тенденція до однаковості думок у групі, яка часто заважає їй реалістично оцінювати протилежну точку зору. Груповий фаворитизм – тенденція відчувати перевагу своєї групи і її членів тільки за фактом належності до неї. Подібна упередженість виявлена у людей всіх вікових категорій і національностей. Правда, в культурах колективістського типу вона проявляється менше ніж в культурах індивідуалістичного плану. Конформізм як результат групового тиску – тенденція змінювати поведінку або переконання в результаті реальної або уявної дії групи. Соціально-групові інтереси зіштовхуються на трьохпроблемних “полях”: 1) соціальні ресурси (економічні – фінанси, техніка, технології; силові, інформаційні); 2) соціальний статус (рівноправний–нерівноправний, високий–низький, центральний–периферійний, корінний–маргінальний); 3) соціокультурні цінності (релігійні, етичні, консервативні, ліберальні, етнічні і т.д.). Ці три чинники і складають об’єкт міжгрупових конфліктів. 6.2. Контрольні питання 1. Назвіть два основних типа групових конфліктів. 2. Опишіть особливості конфлікту “особистість – група”. 3. Дайте характеристику таким поняттям: позиція, статус, внутрішня установка, роль, групові норми. 4. В чому полягають причини конфлікту між особистістю і групою? 5. Перерахуйте варіанти конфлікту “особистість – група”. 6. Класифікуйте міжгрупові конфлікти. 7. Які явища міжгрупової взаємодії розкривають природу групових конфліктів? 8. На яких проблемних “полях” можуть зіштовхуватись групові інтереси?
Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 812; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |