Реквізити «нумерація сторінок» і «членування тексту»

Реквізити «дата» й «підпис».

Дата – обов’язків реквізит. Який указує на день підписання, день затвердження чи узгодження документа.

Реквізит має три складники (день місяця, місяць. рік),його записують двома способами:

А) одним рядком, арабськими цифрами, відокремленими крапками:

06. 10. 2008

Б) комбінований (словесно-цифровий) спосіб: 6 жовтня 2007р.

Спосіб запису залежить від виду документа. Таким же способом записують і дати, що є у текстах документів.

У деяких документах (наприклад, довідка) реквізити адресат, назва, дата, розрахунковий рахунок у банку можна відтворювати на бланку документа у вигляді єдиного блоку, який називають штампом бланка.

Підпис – обов’язків реквізит, що засвідчує законність документа, відповідальність особи за його зміст і наслідки дії; ставлять в абсолютному кінці документа

Підпис має такі складники: назва посади, установи, звання, особистий підпис, ініціали та прізвище особи (якщо документ укладено не на чистому аркуші, а на бланку, то не пишуть назву установи і скорочують назву посади). Розшифрування підпису (ініціали та прізвище) в дужки не беруть і виконують на рівні останнього рядка назви посади без пропуску між ініціалами і прізвищем. Коли документ підписує кілька посадових осіб, підписи розташовують у послідовності ієрархії посад:

Голова зборів підпис О. І. Юхименко

Секрета підпис К. С. Дзюбан

Якщо документ підписують особи, які мають рівнозначні посади, то підписи розташовують на одному рівні:

Начальник кафедри Начальник кафедри

цивільного права криміналістики

доктор юридичних наук, кандидат юридичних наук,

професор підпис В. В. Матвієць доцент підпис Ю. І. Стрюк

У документі, який уклала комісія, група, позначають не посади осіб, які підписали документ, а розподіл їхніх обов’язків у комісії, у групі:

Голова підпис С. П. Бездітко

Учасники комісії підпис К. І. Левицький

підпис Г. П. Полякова

підпис Ю. А. Шинкарук

(учасники комісії, групи – а алфавітному порядку).

Нумерація сторінок – реквізит, який вказує на обсяг документа (кількість сторінок). Використовують тоді, коли документ має дві сторінки і більше. Коли документ пишуть з одного боку аркуша, то нумерацію здійснюють арабськими цифрами без будь-яких пунктуаційних знаків посередині верхнього поля на відстані не менше 10 мм від верхнього краю. Якщо документ пишуть на обох сторінках аркуша, цифри проставляють у правому верхньому кутку – непарні, у лівому верхньому – парні.

Членування тексту і нумерація частин – виражає зовнішню будову (композицію) документа і вказує на його формальну складність, яка залежить від змісту, тематики і призначення документа. Використовують такий реквізит тільки в текстах, що мають традиційний лінійний запис. Простий за будовою документ має однотипні, рівнозначні частини, які нумерують наскрізно арабськими цифрами. У складних документах треба вказувати на залежність частин. Їхнє підпорядкування.

Для цього існують дві системи членування тексту і позначення частин:

1. Комбінована система полягає у використанні букв, цифр, слів, символів. При цьому необхідно суворо дотримуватися правил пунктуації і до однотипних частин застосовувати однорідні засоби нумерації.
2. Система арабських цифр має ряд переваг перед наскрізною і комбінованою:

А) кожна частина має свій номер, що позначають тільки арабськими цифрами, після кожної цифри, крім останньої, ставлять крапку;

Б) чіткий поділ на частини, оскільки номер кожної частини включає всі номери відповідних складових частин вищих рівнів. Такий спосіб нумерації спрощує обробку складних документів, уможливлює обробку ЕОМ, посилання на конкретну частину, що досить важливо.

Порівняємо для прикладу:

Дата добавления: 2015-05-08