Види емоцій і почуттів

Емоції і почуття надзвичайно різноманітні і багатогранні як за своїм змістом, так і за значенням.

Емоції поділяються на:

1) альтруїстичні емоції, які виникають на основі потреби в сприянні, допомозі, заступництві іншим людям;

2) комунікативні емоції виникають на основі потреби в спілкуванні. Описуються ці емоції як «бажання спілкуватися, ділитися думками і переживаннями», «почуття симпатії», «почуття поваги», «почуття привязаності, подяки»;

3) глоричні емоції (від латинського слава) пов'язані з потребою в самоствердженні, у славі. Люди, для яких характерні ці емоції, найбільш приємні переживання відчувають тоді, коли є предметом загальної уваги і захоплення. Глоричні емоції виявляються у прагненні завоювати визнання, пошану, у «почутті ураженого самолюбства і бажання взяти реванш», «почутті переваги»;

4) праксичні емоції визначаються тією діяльністю, якою зайнята людина, її успішністю або неуспішністю. Для цих емоцій характерні такі переживання, як «бажання досягти успіху в роботі», «почуття напруженості», «захопленість роботою», «радість від результатів своєї праці, її продукцією», «приємна втома», «приємне задоволення від того, що справу зроблено, що день пройшов не даремно»;

5) пугнічні емоції (від латинського - боротьба), в основі яких лежить потреба в подоланні небезпеки, інтерес до боротьби. Ось як описує переживання перед стрибком з парашютом космонавт Олексій Леонов: «Перед шостим стрибком в душі все одно породжуються якісь млосно-тріумфальні сподівання і разом з тим захоплююче почуття висоти, влади над природою, небезпеки». Ці емоції проявляються як «жага гострих відчуттів», «захоплення небезпекою, ризиком», «рішучість», «спортивна злість» і т. д.;

6) романтичні емоції, в основі котрих лежить прагнення до всього незвичайного. Воно майже завжди включає в себе очікування: ось зараз щось відбудеться. Ці емоції переживаються як «прагненняя до незвичайним, незвіданого», «очікування чогось необик нення і дуже гарного, світлого дива», «вабливе почуття далини»;

7) гностичні емоції (від грецького - знання) пов'язані з пізнавальною діяльністю особистості. Це своєрідні інтелектуальні емоції: «прагнення щось зрозуміти, проникнути в сутність явища», «почуття подиву чи здивування», «почуття здогадки, близькості рішення»; 8) естетичні емоції, які метушні кают під впливом творів мистецтва, споглядання природи. Вони включають «спрагу краси», «насолода красою чого-ли бо чи когось», «почуття світлого смутку і задумі», «поетівтических-споглядальний стан»та ін;

9) гедоністичні емоції, пов'язані із задоволенням потреби в тілесному і душевному комфорті. Це «насолода приємними фізичними відчуття ми від смачної їжі, тепла, сонця і т. д.», «солодка лінь»;

10) аквізитивні емоції (від франц. придбання), які пов'язані з інтересом до накопичення, «коллекціонування» речей, який виходить за межі практичної потреби в них. Ознаками наявності таких емоцій може бути «прагнення щось багаторазово набувати, накопичувати, колекційні ровать», «радість з нагоди збільшення своїх накопичень». Тут доречно згадати Плюшкіна або Скупого лицаря. Але це негативний полюс. А на позитивному полюсі - безкорисливі колекціонери та збирачі.

За змістом в психології розрізняють наступні почуття: моральні, інтелектуальні (пізнавальні) та естетичні.

Моральні почуття. Моральним почуттям називається емоційне ставлення особистості до поведінки людей і своїм власним. У сфері вищих почуттів моральним почуттям належить особливе місце. Іноді любов до Батьківщини називають святим почуттям, почуття дружби - благородним, почуття обовязку - морально піднесеним. Їх по праву називають вищими, так як вони обумовлюють поведінку і вчинки, що здійснюються в ім'я блага людей, в інтересах суспільства.

Моральні почуття виникають і розвиваються в процесі спільної діяльності людей під впливом моральних норм, фактично пануючих у даному суспільстві. Ці переживаня - своєрідний результат оцінки вчинків, їх відповідності або невідповідності нормам моралі, які людина вважає обов'язковими для себе та інших. Позитивні оцінки вчинків викликають у людини почуття задоволення, негативні - внутрішній протест.

До моральних почуттів належать почуття симпатії та антипатії, прихильності чи відчуженості, поваги і презирства, вдячності і невдячності, любові і ненависті. Серед моральних почуттів особливо слід виділити почуття товариськості і дружби, патріотизму, почуття обов'язку і совісті. Ці почуття зумовлені світоглядом – системою поглядів і переконань людини.

Таким чином, моральні почуття породжуються системою людських відносин і етичними нормами, що регулюють ці відносини. Перша особливість моральних почуттів - їх соціальний характер, соціальна значимість. Друга особливість - складність і багатогранність їх проявів. Так, почуття патріотизму виступає в переживаннях любові до Батьківщини і ненависті до її ворогів, у непримиренності до всього гальмуючому її подальший розвиток і процвітання.

Почуття обов'язку також багатогранно у своїх проявах. Воно виступає в переживаннях моральної відповідальності, в почутті заклопотаності й занепокоєння за виконання дорученої справи, викликає переживання задоволеності при його успішному виконанні.

Особливість моральних почуттів - їх дієвий, тобто яскраво виражений, стеніческій характер. Вони реалізуються не тільки в помислах і переживаннях, але. і в активній діяльності, якою людина віддає всі свої сили, всю енергію.
Моральні почуття є внутрішніми побудниками до звершення подвигів, героїчних дій і вчинків.

Інтелектуальні посуття. Здійснювана пізнавальна діяльність викликає цілу гаму глибоких переживань. Знаходження істотних ознак явища і причин, його що породжують, встановлення закономірностей протікання цього явища завжди пов'язане з особливим почуттям радості відкриття, іноді переростає в почуття найглибшого задоволення. До інтелектуальних почуттів належать і почуття гумору та іронії, в яких виступає ставлення людини до пізнаний ному і оціненого їм об'єкту. Почуття гумору відчувають до явища або особі, яка, з одного боку, розцінюється позитивно і викликає симпатію, а з іншого - містить такі недоліки, що викликають добродушний сміх. Чув ство гумору типово для людей добродушних, люблять життя і тонко відчувають як прекрасне, так і нешкідливі недос Татка і слабкості. Справжній письменник-гуморист доброзичливо говорить про своїх милих по суті, але недалекоглядних, трохи смішних або трохи наївних героїв.

Почуття іронії - вираз гостро критичного ставлення до світу, людям і до самого себе. Іронія виступає в оціночних судженнях і не щадить нікого і нічого.

До інтелектуальних почуттів відноситься і почуття нового - мотив пошуків нового, боротьби за нове, прогресивне як у сфері пізнання, так і практичної діяльності.

Естетичні почуття. Естетичні почуття виникають і розвиваються при сприйнятті і створенні людиною прекрасного. Розглядаючи, красивий предмет, спостерігаючи схід сонця, вос приймаючи танець фігуристів, ми відчуваємо естетичне чувст во прекрасного. Скільки б разів ми ні захоплювалися красою природи чи шедеврами мистецтва, нам хочеться ще і ще раз насолодитися ними. Прекрасне привертає до себе, і тим більшою мірою, чим глибше людина проникає в це прекрасне, повніше його розуміє.

Пристрасті і захоплення. Почуття можуть бути класифіковані не тільки по їх змісту, але й по силі. За силою прагнення до об'єкта виділяються пристрасті та захоплення.

Пристрастями називаються сильні, стійкі, тривалі почуття, що породжують неослабну енергію, спрямовану на досягнення єдиної мети або предмета пристрасті. Предметом (або об'єктом) пристрасті можуть бути самі різні області знання і діяльності людини. Об'єктом пристрасті може бути і людина іншої статі, певні речі, що викликають непереборне прагнення до володіння ними. Основною ознакою пристрастей є їх дієвість, єдність вольових і емоційних моментів. Пристрасті завжди спонукають людей до активної діяльності, через яку пристрасть задовольняється і на основі якої вона розвивається. Поряд з дієвістю і високим вольовим потенціалом, пристрасті характеризуються стійкістю, тривалістю часу, протягом якого вони проявляються і володіють людиною.
Пристрасті - вираз глибоко виборчого ставлення особистості до світу. Вони характеризують не тільки емоційну і вольову сторони людини, але і його інтелектуальну сферу. Пристрасть визначає спрямованість помислів і прагнень людини.

Пристрасті можуть бути позитивними і негативними.

Коли людина сьогодні пристрасно прагне до одного, а завтра вже до чогось іншого, то слід говорити про захоплення, а не про пристрасті. Захоплення відрізняється від пристрасті не тим, щолюдина менш активно діє, а тим, що захоплення менш стійко і органічно не пов'язане з основними життєвими установками особистості. Для захоплення типово панування емоційного компонента, нерідко на шкоду інтелектуальному. Захоплення найчастіше властиві людям, здатним швидко спалахувати і так само швидко гаснуть, тобто імпульсивним, схильним до афектації.

Захоплення може перерости в пристрасть і може співіснувати з наявною у людини пристрастю, тимчасово навіть конкурувати з нею.

Дата добавления: 2015-05-22