Правила ділової гри. Управлінський персонал будь-якого підприємства завжди приймає рішення трьох типів:

Управлінський персонал будь-якого підприємства завжди приймає рішення трьох типів:

v з інвестування чи вилучення ресурсів (приймаються на основі економічного аналізу їх ефективності);

v з виробничої діяльності (ефективне використання всіх видів ресурсів для збільшення прибутку);

v з фінансування (підбір джерел фінансування з урахуванням їх вартості).

Рішення всіх трьох типів тісно пов'язані між собою і відображаються, в першу чергу, на результатах діяльності і темпах розвитку будівельних підприємств.

Заходи, спрямовані на зміну стану кожної складової (чи то залучення коштів і вибір джерел фінансування подальшої діяльності, чи формування портфеля інвестицій, або планування подальших витрат, обсягу діяльності, цінової політики) прямо впливають на кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства, а отже і на швидкість, напрямок і навіть можливість подальшого зростання.

Створена схема управління розвитком будівельного підприємства на основі взаємозв'язку інвестиційної, фінансової, операційної діяльності представлена на рисі. На схемі показаний цикл розвитку підприємства, представлена послідовність прийняття управлінських рішень, що разом приводять до зростання власного капіталу будівельного підприємства. На рис. 1. ФД – фінансова діяльність, ІД – інвестиційна діяльність, ОД – операційна діяльність, РП – розподіл прибутку підприємства, А ВК – приріст власного капіталу підприємства в результаті попередньої діяльності.

Рис. 1. Схема управління розвитком підприємства

1. Інвестиційна діяльність:

Підприємство формує інвестиційний портфель, що складається з:

а) реальні інвестиційні проекти:

v обов'язкові, здійснення яких обумовлене чинним законодавством щодо охорони праці і навколишнього середовища;

v інвестиції, що заміщають старі, фізично зношені машини та устаткування;

v модернізація устаткування, що передбачає суттєве поліпшення експлуатаційних показників активної частини основних виробничих фондів;

v технічне переозброєння та реконструкція;

v запровадження нових виробничих технологій;

v нове будівництво;

v науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки (НДДКР) як засіб створення нематеріальних активів (патенти, ліцензії, ноу-хау тощо);

v впровадження нових інформаційних технологій (придбання комп'ютерів, програмного забезпечення, засобів комунікації тощо.

б) довгострокові фінансові інвестиції у цінні папери:

v придбання акцій і облігацій інших підприємств, облігацій внутрішніх державних і місцевих позик;

v відкриття депозитних рахунків у комерційних банках тощо.

Окрім обов'язкових інвестицій, інші проекти включаються у інвестиційний портфель на розсуд самого підприємства (учасника гри).

При формуванні портфелю інвестицій підприємство враховує відомості про імовірність отримання очікуваного прибутку. Зазвичай, чим радикальніше проект, тим більше він вимагає інвестицій на свою реалізацію і тим більше очікуваний від його реалізації прибуток. Однак, водночас, збільшується ризик небажаного відхилення фактично отриманого прибутку від очікуваного.

Таким чином, приймаючи рішення про включення того чи іншого проекту у свій «Інвестиційний портфель», учасник гри повинен враховувати сукупність чинників, а саме:

v розмір інвестицій, термін початку отримання прибутку;

v очікуваний розмір цього прибутку та імовірність його отримання саме у такому розмірі.

За досвідом економічно розвинених країн, без ризиковими вважаються лише фінансові інвестиції у державні цінні папери.

Диверсифікований ризик інвестиційного портфелю підприємства залежить від кількості типів інвестиційних проектів (табл. 2). Сукупний очікуваний прибуток від інвестиційної діяльності корегується із застосуванням відповідного коефіцієнту.

Таблиця 2

Дата добавления: 2015-05-22