Сучасний стан та проблеми

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

За роки незалежності на селі здійснено глибокі структурні реформи, докорінно перебудовано земельні й майнові відносини, створено організаційно-правові структури ринкового спрямування на основі приватної власності на землю та майно, індивідуальної, сімейної та колективної форм організації праці. Внаслідок паювання земель 202,7 тис. селян стали власниками сертифікатів на земельну частку (пай), середній розмір якої становить 1,1 га. З них 56 % вже оформили державні акти замість сертифікатів. Майнові свідоцтва на суму 242,8 млн. грн. отримали 165 тис. селян. Аґропромисловий комплекс (АПК) стає осередком підвищеної економічної активності, зростає його інвестиційна привабливість.

Водночас у розвитку аґропромислового комплексу залишається низка дуже складних проблем, які не лише перейшли у спадок від старої адміністративної системи, а й стали результатом окремих помилок у його реформуванні, недостатній послідовності у їх здійсненні.

До зазначених проблем належать такі:

1. Деформації структури виробництва. У 2004 р. 90,7 % валової продукції сільського господарства вироблялося в господарствах населення. Проте ці господарства знаходяться на найнижчому щаблі суспільної організації виробництва: через малі розміри вони є консервативними до науково-технічного прогресу і сучасної організації аґробізнесу, не здатними формувати мінімально необхідні товарні партії стандартизованої продукції, яких потребує внутрішній і особливо зовнішній ринки.

2. Низька ефективність сільськогосподарських підприємств. У 2003 р. збиток від діяльності сільгосппідприємств склав 4,0 млн. грн., а частка збиткових підприємств – 54,8 %.. Протягом останніх десяти років хронічно збитковим залишається тваринництво.

3. Деформації цінових пропорцій – співвідношення цін на сільськогосподарську продукцію та матеріально-технічні ресурси, які споживаються в аґрарному секторі.

4. Нераціональне використання земельних ресурсів сільськогосподарського призначення, особливо меліорованих, зниження родючості земель внаслідок недостатніх природоохоронних та аґротехнічних заходів у землекористуванні.

5. Критична зношеність основних виробничих фондів. Рівень зношеності тракторів становить 80 %,, комбайнів – 95 %. Значна частина техніки застаріла не лише фізично, а й морально.

6. Недосконалість механізмів інвестиційного забезпечення. Інвестиційні ресурси аґрарного сектору формуються головним чином за рахунок власних коштів підприємств, переважну частину яких складають амортизаційні відрахування. Залишається вкрай вузьким сегмент довгострокового кредитування АПК.

7. Відсутність реформування у соціальній сфері села. Зважаючи на низьку забезпеченість сільських поселень дільничними лікарнями, дитячими закладами, загальноосвітніми школами, на тлі депопуляційних процесів, міграційного відпливу сільської молоді кількість зайнятих у сільському господарстві за останні десять років значно зменшилася. Вкрай низькою залишається мотивація до праці сільськогосподарських товаровиробників. Середньомісячна заробітна плата в листопаді 2004 р. у сільському господарстві становила 294 грн., в харчовій промисловості – 358 грн., або відповідно 58,5 та 71,3 % до середньообласного показника. Проте частка заробітної плати у структурі сукупних дохідних ресурсів сільських сімей в середньому по області становить лише 23 %.

На державному рівні розпочалося вирішення питання щодо фінансового оздоровлення економіки аґроформувань. Затверджується ефективний механізм кредитування, передбачена фінансова підтримка селекційно-племінної роботи і насінництва, виробництва продукції рослинництва та тваринництва, заходів по боротьбі з шкідниками і хворобами сільськогосподарських рослин, робіт з докорінного поліпшення земель аґропромислових підприємств, а також які знаходяться в особливо складних кліматичних умовах. Перехід сільського господарства на ринкові засади супроводжується початком розвитку ринкової інфраструктури, що забезпечить прозорість аґрарного ринку, скорочення обсягів бартерних операцій, моніторинг цін. Робочою групою при Кабінеті Міністрів розроблено загальнодержавну програму підтримки та розвитку українського села “Добробут через аґрарний розвиток” на 2005-2010 роки.

Враховуючи важливе значення сільського господарства для економіки області, його вплив на соціально-економічну ситуацію в регіоні, Івано-Франківська обласна державна адміністрація спільно з вченими наукових установ, фахівцями обласних управлінь і організацій із залученням спеціалістів районів та господарств розробили Комплексну програму розвитку аґропромислового комплексу та сільських територій Івано-Франківської області у 2005-2010 роках і на період до 2015 року.

Нею передбачається система заходів щодо докорінного підвищення родючості ґрунтів, зростання урожайності сільськогосподарських культур, стабілізації та розвитку всіх галузей тваринництва, оновлення матеріально-технічної бази реформованих господарств усіх форм власності. У результаті здійснення комплексної програми передбачається довести до 2015 року виробництво зерна до 500-520 тис. тонн, цукрового буряку – 400-450 тис. тонн, ріпаку – 15-20 тис. тонн, льону-довгунця – 2,5-3,0 тис. тонн, кормів – 45-50 центнерів кормових одиниць з 1 га кормових угідь, молока – до 835 тис. тонн, м’яса – до 130 тис. тонн.

В області буде вдосконалюватися система господарювання на засадах приватної власності на землю і майно, широко використовуватимуться можливості кооперації, інтеграції, оренди, економічних методів управління, що забезпечить фінансову стабільність усіх організаційних форм сільськогосподарського виробництва. Буде сформовано стабільний, повноцінний продовольчий ринок, що відповідатиме споживчому попиту населення регіону.

Втілення в життя цієї комплексної програми дозволить відродити село, перетворити АПК у передовий сектор економіки регіону, підвищити добробут сільського і міського населення, його зайнятість у сфері виробництва, забезпечить зростання добробуту всіх мешканців області, істотне покращання соціально-економічної ситуації в регіоні.

Дата добавления: 2015-05-22