Методичні принципи розрахунку виробничої потужності

Підприємства різних галузей обчислюють виробничу потужність на основі відповідних галузевих інструкцій, де враховані особливості їх функціонування. Однак існують спільні для більшості галузей методичні принципи розрахунку виробничих потужностей:

1.Виробнича потужність підприємства визначається за всією номенклатурою продукції, яку воно випускає.

2.Виробнича потужність підприємства визначається за відповідними потужностями його провідних підрозділів (цехів, ділянок) з урахуванням заходів щодо ліквідації “вузьких” місць.

Провідні підрозділи – це підрозділи, в яких виконуються основні технологічні операції з виготовлення продукції, де найбільше застосовується жива праця й зосереджена значна частина основних виробничих фондів. За наявності кількох провідних підрозділів потужність підприємства має визначатися за тими з них, які виконують найбільш трудомісткий обсяг робіт.

Під “ вузьким ” місцем розуміють невідповідність потужностей окремих підрозділів відповідним потужностям суміжних із ними підрозділів.

3.Під час обчислення виробничої потужності враховують усе діюче та недіюче через несправність, ремонт або модернізацію обладнання, а також обладнання, що перебуває на складі, але протягом поточного періоду має бути введене в експлуатацію.

4.Виробнича потужність підприємства обчислюється за технічними або досягнутими прогресивними нормами продуктивності обладнання, використання виробничих площ, станкомісткості виробів.

5.Під час обчислення виробничої потужності виходять із максимально можливого фонду робочого часу обладнання, позапланові простої не враховують. Враховують тільки неминучі технологічні втрати часу, розмір яких встановлюється виробничими нормативами.

6.У загальному вигляді величина виробничої потужності (ВП) може бути визначена за формулами

.	(7.1)
,	(7.2)

де ВП_і – виробнича потужність і-ї групи обладнання;

ФРЧ_і – плановий (фактичний) фонд робочого часу одинці обладнання і-го типу, год;

N_обл.і. – кількість обладнання і-го типу;

τ – станомісткість виготовлення одиниці виробу, н.-год;

П_і –продуктивність і-го типу обладнання за годину у відповідних одиницях.

7.Визначення виробничої потужності завершується складанням балансу, в якому відображаються зміни її величини, що відбувались протягом року під впливом різних факторів.

,

(7.3)

де ВП_вих – вихідна потужність підприємства на кінець року;

ВП_вх – вхідна потужність на початок року;

ВП_{орг-техн} – зміна потужності за рахунок організаційно-технічних заходів;

ВП_вв – підвищення потужності за рахунок введення в експлуатацію нових обє’ктів основних фондів, нового будівництва і реконструкції;

ВП_н-а – зміна виробничої потужності за рахунок зміни номенклатури і асортименту продукції;

ВП_вив – зниження виробничої потужності в результаті виведення з експлуатації основних фондів.

У зв’язку з мінливістю величини виробничої потужності протягом року виникає необхідність обчислення її середньорічного значення:

,

(7.4)

де ВП_ср – середньорічна величина виробничої потужності;

t₁ – кількість повних місяців роботи введених потужностей;

t₂ – кількість повних місяців, коли виведені протягом року з експлуатації потужності не працювали.

Рівень використання виробничої потужності можна визначити за допомогою коефіцієнта використання виробничої потужності (К_в.п.), який обчислюється за формулою

,

(7.5)

де N_ф – фактичний річний випуск продукції в натуральному вираженні

(визначається виробничою програмою підприємства).

Дата добавления: 2015-05-22