Становлення професійно-технологічної педагогічної парадигми в Україні наприкінці 80–х років ХХ ст. та її суть

Періодизація та основні тенденції розвитку вищої педагогічної освіти (ВПО) в Україні у 1917– на початку 90–х років ХХ ст.

Найхарактерніші тенденції розвитку вищої освіти в Україні у 1917 р. – на початку 90–х років ХХ ст.

Періодизація розвитку вищої освіти в Україні у 1917 р. – на початку 90–х років ХХ ст.

За Вітвицкою:

1)1917-1920рр.-активні пошуки змісту, форм, методів вищої пед.освіти за різних форм влади

2)1921-1934рр.-формування та інтенсивна підготовка пед.кадрів

3)1935-1995рр. – процес визначення та відновлення національної освіти

За Майбородою:

1)1917 – 1920 – активні пошуки змісту освіти

2)1920 – 1939 – формування пед.освіти

3)1939 – 1985 – утвердження єдиної системи, уніфікація освіти

4)1985– до нині – відновлення і розвиток національної пед.осв.

1.Два типи ВНЗ:

-семінарії для підготовки вчителя шк.. та вищого типів;

-злиття пед.курсів та училищ.

2.Удосконалення теоретичної підготовки та практики.

3.Побудова нових шкіл.

4.Професіоналізм змісту освіти.

5.Відновлення університетів.

6.Обовʼязковість освіти для молоді.

7.Уніфікація освіти.

Вітвицька: 1) 1917-1920 активні пошуки змісту, форм, методів ВПО за різної влади; 2) 1921-1934 формування і підготовка національних пед. Кадрів; 3) 1935-…. відновлення і розвиток націон пед освіти.

Майборода: 1) 1917 – 1920 активні пошуки змісту, формування методів ВПО за різної влади; 2) 1920-1939 формування пед. Освіти, 3) 1939-85 єдина всесоюзна система пед. Освіти, 4) 1985 - … відновлення і розвиток націон пед освіти.

81. 20-ті роки XX ст. позначилися двома напрямами розвитку освіти в Україні — коренізацією й українізацією. На початок 20-х років в Україні з´явилися вищі навчальні заклади нового типу — ІНО (інститути народної освіти). Станом на 1 жовтня 1921 р. в Україні діяли такі ІНО: Київський, Харківський, Катеринославський, Одеський, Полтавський, Миколаївський, Херсонський, Кам´янець-Подільський, Чернігівський, Ніжинський, Глухівський, Донецький. Ці заклади готували фахівців з професійної освіти та виховання. У 1922 р. Всеукраїнський центральний виконавчий комітет прийняв важливий документ "Про введення в дію Кодексу законів про народну освіту", яким були визначені типи закладів освіти, навчання і виховання. За ступенем класифікації встановлювалися типи освітніх закладів:а)для індустріально-технічної і сільськогосподарської галузей: профшкола, технікум, інститут; б) для соціально-екологічної галузі: технікум, інститут; в) для педагогічної освіти — інститут. До середини 80-х років в Україні склалася чітка структура вищих педагогічних навчальних закладів, які забезпечували фахову підготовку учителів для загальноосвітніх шкіл з усіх спеціальностей.

Становлення наприкінці 1980-х років професійно-технологічної педагогічної парадигми було об’єктивно зумовленим, тим більше, що різка зміна у цей період соціально-економічної ситуації в країні спроектувала необхідність підготовки фахівців, здатних збільшувати ефективність професійної діяльності за необхідності швидкої зміни її змісту. Для підготовки кадрів почали застосовуватися особистісно_орієнтовані технології. Поступово виникає особливий «технологічний» підхід до побудови навчального процесу в цілому, з’являються нові поняття: «технологія навчання», «педагогічна технологія», «освітня технологія». Метою запровадження педагогічних технологій виступає підвищення ефективності освітнього процесу, досягнення запланованих результатів у навчанні. Зміст навчання пов’язаний з розвитком окремих практичних умінь фахівця. У порівнянні з академічною педагогічною парадигмою студент тут більш активний, хоча ініціатором і центром освітніх відносин залишався викладач. Як наслідок, відбувалося освоєння нового виду професійної поведінки. Основою такого

типу відносин залишалася центрація на ключовій проблемі навчального матеріалу. Головний недолік вбачається у втраті в цей період академічності освіти.

Дата добавления: 2015-05-22