Міф перший. Євреї лише постраждала сторона в ІІ Світовій війні, фактів співпраці із німецьким окупаційним режимом не було і не могло бути.. А що кажуть архіви?

Охарактеризуйте українсько - єврейські відносини у роки війни.

Ось візьмемо, наприклад, українсько-єврейські відносини. Ізраїль - країна, яка прийняла в свої обійми і стала другою домівкою для багатьох тисяч наших співвітчизників, країна, яка активно розширює з Україною торговельні та культурні зв’язки, країна, яка прийняла рішення щодо відміни візового режиму з нашою державою... Здавалося б, що все чудово, однак за спиною постійно відчувається „холодний” подих єврейських радикальних сил, які маючи „прописку” навіть у США, ладні всіма силами вбити клинці між нашими державами та народами. Тому, із завидною регулярністю в пресі та Інтернеті з’являються неоднозначні публікації, в яких автори, на кшталт директора американсько-українського бюро з прав людини та дотримання чинного законодавства Шейхета Мейлеха, бризкаючи слиною, розповідають читачеві про „ксенофобію” та антисемітизм в Україні, утиски єврейської діаспори, відкривають „таємні” сторінки історії про звірства та погроми українцями єврейського місцевого населення в І та ІІ Світових війнах....

Однією з улюблених тем „єврейських правозахисників” є, і ще довго буде, так звана тема етнічної чистки та геноциду єврейського народу нацистським режимом разом з українськими націоналістичними організаціями в роки ІІ Світової війни. Дійсно, це трагічна сторінка історії всього людства. Десятки мільйонів загиблих душ прагнуть пам’яті та відновлення справедливості шляхом покарання винуватих. Все це так, однак деякі єврейські „ура-патріоти” в своїх думках, які реалізують у власній пропаганді далеко „залишили берега” справжньої історії...

В цьому матералі спробую трішки розвіяти деякі міфи і стереотипи, якими влучно маніпулюють „борці за правду”, що мешкають на берегах Червоного та Мертвого морів.

Своєрідним і практично безпрецедентним моментом в історії німецького окупаційного режиму на території Західної України є співпраця громадян єврейської національності із німецькою адміністрацією. Ця тема в країнах Європи взагалі піддана закону „омерта” – мовчання... А спроби підійти до вказаного питання на основі пошуку архівних документів та не заангажованого погляду на них, наштовхується на стіну мовчання, побудовану на американських доларах та впливі „єврейського” лобі в урядах цих країн та їх ЗМІ. І тому архіви мовчать, але....

.......В архівній кримінальній справі стосовного учасників Вишневецької районної поліції у 1941-1944 роках - Соцького Є.Д. та Островського Я.Г. є згадка про єврея Бетковського (ім'я та по-батькові невідомі) який керував Вишнівецьким гетто (очевидно і очолював Юденрат). Сам Бетковський прибув до Вишнівця незадовго до початку Другої світової війни із Польщі, де до того мешкав. З приходом німецької влади та утворенням гетто він пішов на співпрацю. Вибравши із числа інших євреїв - токарів, механіків та слюсарів, він зорганізував робочу групу, яка займалася ремонтом німецької техніки. В замін за такі послуги німці дозволили їм вільно пересуватися по місту (на відміну від інших євреїв, які були змушені жити в гетто), окрім цього їх повсякчас забезпечували посиленими продуктовими пайками та ін. Ця група навіть проживала окремо від гетто, у великому будинку, яким колись володів багатий єврей, в центрі міста. Поліцейський Соцький Є.Д. розповідав, що сам неодноразово бачив Бетковського. який вільно входив в німецькі адміністративні та каральні установи для вирішення різних справ. Проте після ліквідації Вишнівецького гетто, восени 1942 року, при спробі втечі Бетковський був вбитий в центрі міста, тим же ж Соцьким.

Окрім співробітництва на адміністративному рівні є факти залучення громадян єврейської національності до таємного співробітництва. Для прикладу Местер-Недвецька Ядвіга Йосипівна, 1914 року народження, уродженка м. Львів, проживала в м. Теребовлі Тернопільської області, за національністю єврейка. В 1939-1940 роках працювала секретаркою в Теребовлянському районному відділ НКВС, звідки була звільнена, через те, що її родичі проживали в м. Сянок Дрогобицької області, яке на той час входило до складу Генерал Губернаторства. З початком Другої світової війни переховувалась, однак 20 листопада 1943 року Местер була заарештована співробітниками гестапо в м. Чорткові. Після кількох допитів була залучена до секретного співробітництва під псевдонімом «Янина». На початках використовувалась для внутрішніх тюремних оперативних розробок, а згодом дала підписку про співпрацю і отримала від гестапівця Кельнера завдання проводити розвідувальну роботу в м. Чорткові з метою виявлення оунівського підпілля та єврейського населення, яке переховувалось.

Дата добавления: 2015-05-22