Плутарх. Гай Гракх, 4-18

4. [Ставши народним трибуном, Гай Гракх] подав два за­конопроекти: перший забороняв виставляти свою кандидатуру на державні посади тому, хто позбавлений був народом права зай­мати їх, а другий надавав народові право притягати до суду урядову особу, яка вигнала громадянина без суду. Перший закон був спрямований проти Марка Октавія, виключеного Тиберієм з числа народним трибунів, другий стосувався Попілія, що будучи претором, вигнав прибічників Тиберія. Попілій, не діждавшись суду, втік з Італії. Перший же закон сам Гай взяв назад, оголо­сивши, що він не хоче завдавати неприємностей Октавію, зважа­ючи на прохання своєї матері Корнелії.

5. Із законів, які запропонував Гай на догоду народові і з метою підірвати авторитет сенату, один стосувався заснування колоній і розподілу громадської землі між бідняками, другий мав на увазі воїнів, яким Гай запропонував видавати державний одяг, не вираховуючи вартості його з військової платні, а також не зараховувати до ополчення осіб, молодших сімнадцятирічного віку. За третім законом італіки повинні були одержати однакові права з римськими громадянами. Хлібний закон наказував продавати бідним хліб за дешевшою ціною. Судовий закон позбавляв сенаторів значної частини належної їм влади... До числа трьохсот суддів з сенаторів Гай додав триста вершників.

6. Коли народ не тільки прийняв судовий закон Гая, а й дозволив йому набрати суддів з числа вершників, його влада стала до певної міри владою одноособовою, тож і сенат став спокійно вислуховувати його поради. А радив Гай завжди, що, на його думку, слід було робити. Наприклад, цілком розважливою і прекрасною пропозицією була пропозиція щодо хліба, посланого з Іспанії пропретором Фабієм. Гай переконав сенат продати хліб, а вторговані гроші відіслати до міст, [де він був зібраний], а Фабію, крім того, пред'явити звинувачення в тому, що він робить владу Риму важкою і нестерпною для населення. Цим Гай здобув собі велику славу і прихильність у провінціях. Потім вніс пропозицію вислати колонії з міста, провести в них шляхи, влаштувати продаж хліба...

8. Коли настали консульські вибори... консулом був обра­ний Гай Фанній [Страбон], Гай же був вдруге обраний народним трибуном, хоч він і не виставляв своєї кандидатури і не домагався звання трибуна; сам народ доклав старань, [щоб він був трибуном]. Оскільки Гай бачив, що сенат ставиться до нього вороже, а Фанній без особливої прихильності [підтримує його], він знов привернув народ до себе новими законопроектами. Він вніс пропозицію послати колонії в Тарент і в Капую і дати латинам права римського громадянства. Сенат злякався, що з Га­єм зовсім неможливо буде боротись... і пробував змагатися з ним в догоджанні народові на шкоду своїм інтересам. Серед товаришів Гая по трибунату був Лівій Друз... До нього й звернулись найзнатніші з громадян і радили йому вступити в боротьбу з Гаєм, виступити проти нього разом з ними, але не вдаватися до насильства і не противитися народові...

9. Гай запропонував вивести дві колонії і послати в них найкращих з громадян... Лівій же хотів заснувати 12 колоній і в кожну з них послати по 3000 неімущих громадян, і в цьому його підтримав сенат. Сенатори ненавиділи Гая, як облесника, за те, що він, розподіливши землю між бідними, наказав кожному з них вносити оброк в державну скарбницю, а Лівій, хоч він і не брав цього оброку за наділи, припав сенаторам до душі...

10. Народ почав цілком вірити в прихильність до нього Друза, в його справедливе до нього ставлення... Коли Гай поїхав в Аф­рику для заснування там колонії, Друз за його відсутності ще більше намагався привернути на свій бік народ, прихилити його до себе...

11. Повернувшись до Рима, Гай насамперед перебрався з Палатинського пагорба в місце, розташоване нижче форуму і населене переважно нижчим і бідним класом. Потім подав на голосування решту своїх законів. Зібрався звідусіль народ, але сенат умовив Фаннія прогнати всіх, крім осіб, що мали право римського громадянства... У своїх товаришів по посаді Гай викликав обурення з такої причини. Народ збирався дивитися на форумі гладіаторів. Більшість урядових осіб влаштувала навколо платні місця. Гай наказав зламати їх, щоб бідні могли зі своїх місць дивитись безплатно на видовище. Ніхто не виконав його розпорядження, тому Гай, діждавшись ночі напередодні видовища, зібрав усіх робітників, що були у нього на будовах, зламав місця для глядачів і таким чином зробив на наступний день місця вільними для народу. Народ побачив, що Гай — енергійна людина; зате товаришів по посаді Гай образив своєю рішучістю і насильним способом дій. Тим-то Гай і не дістав посади трибуна втретє; хоч голосів за нього і було подано дуже багато, але його товариші під час оголошення імен обраних зробили нечесно і по-шахрайському. Втім це питання спірне...

12. Коли консулом став Опімій... він збирався скасувати закони Гая. В цей день, після того як Опімій приніс жертву, один з його лікторів Квінт Антиллій... був убитий... Народ був збентежений цим убивством, але настрій вождів [обох партій] був протилежний. Гай гнівався і картав прибічників за те, що вони дали його ворогам давно очікуваний привід для скарг. Опі­мій же ухопився за нього і закликав народ до помсти.

13. Почався дощ, і всім довелось розійтися. Рано-вранці консул скликав засідання сенату... Сенатори постановили і наказали консулові Опімію рятувати державу всіма наявними в його розпорядженні засобами, щоб знищити тиранів. Консул наказав сенаторам взятися до зброї, а кожному з вершників привести вранці двох озброєних рабів...

15. Рано-вранці [прибічники Гая] з криками і погрозами кинулись займати Авентинський пагорб. Гай не хотів озброїтися, але, немов збираючись іти на форум, вийшов одягнений в тогу, привісивши до пояса невеликий меч...

16. Гай, як кажуть, хотів іти умовляти сенат... Проте Опімій поспішав дати бій... Ніхто не бачив, що Гай брав у нім участь. Обурений тим, що діється, він пішов у храм Діани і там хотів убити себе. Однак найбільш віддані друзі... не дали йому це зробити: вони залишилися з ним, відняли меч і вмовили його тікати.

17. Втікаючого Гая переслідували вороги і наздогнали його біля дерев'яного мосту. Двоє з друзів радили йому тікати далі, а самі спинили переслідувачів Гая і вступили з ними в бій перед мостом, нікого не пропускаючи, поки не були убиті. Разом з Гаєм тікав і його раб Філократ. Усі, немов під час змагання, підбадьорювали один одного, але ніхто не допоміг Гаю, ніхто не хотів навіть, незважаючи на його прохання, дати йому коня, – переслідувачі були вже близько. Той ледве встиг добігти до священного гаю Фурій і там загинув, причому Філократ спочатку убив його, а потім заколов себе самого... [Трупи загиблих у битві] – їх були 3000 чоловік – були скинуті в річку; їх майно було конфісковане. Дружинам загиблих заборонено носити траур по них, а дружину Гая, Ліцинію, позбавили навіть її посагу...

18. Народ тоді був у пригніченому стані і занепав духом, але трохи згодом він показав, як палко любив він Гракхів. Він поставив присвячені їм статуї на видному місці, зробив священ­ними ті місця, де вони були убиті, приносив їм перший врожай всіх плодів. Багато людей навіть щоденно приносили їм жертви і ходили на ті місця, немов у храми богів...

Дата добавления: 2015-05-22